Чергова книга* першого секретаря ЦК Компартії України, керівника парламентської фракції комуністів П. М. Симоненка присвячена видатним подіям у житті нашого народу, які відзначалися торік, — 90-річчю Великої Жовтневої соціалістичної революції і проголошення України Радянською республікою, 85-річчю утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Праці, що увійшли до книги, створені автором у 2007 році й охоплюють широке коло актуальних проблем державного життя України. На великому історичному і фактичному матеріалі в них показано, як протягом віків український народ боровся за своє соціальне і національне визволення, яких висот в економічному, науковому, соціальному, духовному розвитку досягла наша республіка за роки Радянської влади у складі Союзу РСР, в якій глибокій кризі опинилася вона після проголошення незалежності і реставрації капіталізму, які процеси відбуваються тепер у житті нашого суспільства, які завдання у зв’язку з цим постають перед комуністами, всіма прогресивними, патріотичними силами України.
Позиція автора — це позиція патріота, який глибоко поважає славну історію своєї Вітчизни, якому близькі й зрозумілі героїчні традиції нашого народу, його унікальна культура і мальовнича природа, повсякденний побут, духовність і менталітет. Патріота, який бере близько до серця біди і нещастя, що їх доводиться переживати знедоленим співвітчизникам.
Позиція автора — це позиція інтернаціоналіста, відданого міжнародній солідарності трудящих у боротьбі за торжество ідеалів справедливості й справжнього народовладдя.
Позиція автора є послідовно класовою. Її відзначає реалістичний, науковий підхід до аналізу явищ і процесів, що відбуваються у житті сучасного суспільства. Це дозволяє ясніше бачити перспективу, вірніше визначати завдання, що їх мають вирішувати комуністи, реалізуючи стратегічні, програмні цілі партії.
Автором всебічно обгрунтовано історичну обумовленість Великої Жовтневої соціалістичної революції, розкрито значення перемоги соціалізму, створення великої союзної соціалістичної держави для історичної долі українського народу. Саме в сім’ї братніх народів Союзу РСР Україна стала передовою республікою, однією з найрозвиненіших країн Європи, возз’єднала в історичних межах свої віковічні землі, внесла величезний вклад у Перемогу над німецьким фашизмом у Великій Вітчизняній війні, була серед засновників Організації Об’єднаних Націй. Факти, наведені в книзі, переконливо доводять, що тільки на шляху соціалістичних перетворень можуть бути реалізовані ідеї соціальної справедливості, за які віками боролися трудящі.
Велич досягнень українського народу за роки Радянської влади, втрачених після захоплення влади націонал-шовіністами, представниками кримінально-олігархічних кланів і зруйнування Союзу РСР, стає особливо очевидною тепер, коли Україна після 16 з лишком років від проголошення незалежності продовжує перебувати в глибокій, всеосяжній кризі, коли мільйони її людей відкинуті за межу виживання, а доходи 10% найбагатших у 40 разів перевищують доходи 10% найбідніших, коли на кожному кроці порушуються права і свободи людини та громадянина, а чисельність населення за ці роки зменшилась на 6 млн. осіб — більше, ніж за роки Великої Вітчизняної війни.
«...Ось вже 16 років Україна знаходиться в стані проголошеного політичного суверенітету і економічної незалежності, — відзначає автор. — На жаль, цей історичний період не став здобутком для зміцнення могутності держави і підвищення добробуту народу. І ці 16 років — це дорога в Нікуди. Україна все більше стає залежною від Заходу територіальною провінцією...
Відбувається деградація людського потенціалу. Україні загрожує територіальний поділ на західну і східно-південну частини.
Через усі ці роки наскрізною лінією проходить вульгарна брехня народові з боку тих, хто узурпував владу і власність. Декларуючи на словах свою нібито відданість демократичним принципам і свободам, правлячий режим грубо і безцеремонно дурить людей буквально на кожному кроці, прикриваючи цим свою цілковиту безпорадність і управлінську бездарність, тотальну корупцію, безперспективність і безвихідь свого курсу, свою повну безвідповідальність і паразитичний характер. І цю брехню зведено в ранг офіційної державної політики...» (с. 97—98).
У книзі обгрунтовано важливий висновок: подолати стратегічне відставання України від передових держав Європи і світу можливо тільки на шляхах радикальної зміни політичного курсу, розвитку інноваційного потенціалу, вдосконалення політичної організації суспільства, перетворення України на державу, де утверджено народний суверенітет, тобто право народу самому визначати свою долю, бути господарем у своїй державі, єдиним джерелом влади в ній. Це — ключова ідея книги. Ядром моральних норм у розвитку країни, стверджує автор, є принцип рівного права для всіх членів суспільства, рівних можливостей участі у вирішенні питань суспільного і державного життя, що потребує створення ефективно діючого механізму суспільної гармонізації і захисту прав і свобод людини і громадянина. Зрозуміло, що в умовах, коли щодня множаться зло і несправедливість, зростають обман, бездуховність та безкарність, коли порушення норм права і законності набули масового характеру, досягти цього непросто.
Вихід із кризи сучасної України автор вбачає у всебічній демократизації суспільного життя, зміцненні соціально-правових засад, що потребує вдосконалення Конституції — Основного Закону держави. У книзі вміщено проект її нової редакції (с. 187—265), розроблений фракцією комуністів у Верховній Раді України з урахуванням вітчизняного і світового досвіду, кращих європейських моделей конституційно-державного устрою, специфіки сучасного українського суспільства. Суть запропонованих змін до Основного Закону зводиться до посилення гарантій, декларованих в Конституції прав і свобод людини і громадянина, соціального характеру Української держави, захисту її національних інтересів, забезпечення переходу до парламентської моделі організації влади і ліквідації інституту президентства, який за 16 з лишком років себе не виправдав, а тільки дестабілізує ситуацію в державі й суспільстві, породжує численні кризи і конфлікти, провокує перманентну «підкилимну» боротьбу в політичних верхах.
Реалізація запропонованих комуністами положень стосовно змісту засад політичного і суспільного життя, економічної і соціальної організації держави, її правового характеру, спрямованості зовнішньополітичного курсу, посилення гарантій прав і свобод сприяла б створенню передумов для утвердження народного суверенітету, здійснення верховної влади суверенного народу. «Суверенного, — пояснює автор, — це значить, що воля народу, виражена шляхом тих чи інших процедур, є останньою інстанцією, над якою інших вищих інстанцій немає. І якщо народ є верховний суверен, то влада повинна виходити тільки від нього і використовуватися в його інтересах» (с. 113). Тільки така організація життя держави дозволяє її народові вирішувати «виключно всередині, без будь-якого зовнішнього втручання, без прямого зовнішнього арбітражу» всі питання владарювання і владного спадкоємства і «одночасно бути частиною загальнолюдської співдружності і зберегти свободу власного самовизначення, тобто зберегти свою модель розвитку» в сучасній глобальній цивілізації.
Повною мірою цього можна досягти лише в умовах соціалістичного суспільства, в якому влада дійсно належить народові. Але й при капіталізмі рівень демократизму має для трудящих велике значення. В. І. Ленін зазначав: «Чим демократичніший державний лад, тим ясніше робітникам, що корінь зла — капіталізм, а не безправ’я» (Повне зібрання творів, т. 30, с. 121); «... Демократія не усуває класового гніту, а тільки робить класову боротьбу чистішою, ширшою, відкритішою, гострішою...» (там же). І ще: «...Чим більш розвинута, чим «чистіша» демократія, тим оголенішою, різкішою, нещаднішою стає класова боротьба, тим «чистіше» виступає гніт капіталу і диктатура буржуазії» (т. 37, с. 473); «Буржуазія боїться демократії більше, ніж реакції...» (т. 22, с. 360). Маніакальне прагнення В. Ющенка нав’язати країні Конституцію, яка б надала українському президенту величезні повноваження, фактично закріпила режим авторитарної диктатури, — переконливе тому свідчення.
Сьогодні найбільшими перешкодами для розвитку демократії в буржуазній Україні є бідність десятків мільйонів співвітчизників, чи не найглибше в Європі майнове розшарування, безпрецедентна корумпованість владних структур, зневажливе ставлення можновладців до простої людини. «Нинішній соціально-економічний курс, —зазначається у книзі П. М. Симоненка, — «забезпечив» країні страхітливо низький рівень життя і загальну безвихідь існування. Люди втрачають впевненість у майбутньому, втрачають психологічну рівновагу» (с. 107). Сьогодні йдеться, по суті, про виживання нації, а саме збереження народу, збитого з пантелику популістською демагогією, стає метою і засобом відновлення державності, утвердження народного суверенітету.
Велику увагу в книзі приділено повноправній участі народу у формуванні й здійсненні зовнішньополітичного курсу, без чого неможливі реалізація національних інтересів України, зміцнення її незалежності й суверенітету в умовах глобалізації і міжнародної інтеграції. Народу-суверену має належати вирішальне слово в доленосних питаннях життя держави, в тому числі й тоді, коли йдеться про приєднання до міжнародних союзів. Сьогодні, на жаль, ми є свідками того, як найвищі керівники держави цинічно ігнорують волю переважної більшості нашого народу, втягуючи Україну в НАТО, не рахуючись з тим, що це не тільки ставить нашу країну у ще більшу залежність від США, а й поглиблює розкол у суспільстві. Це неодмінно обернеться новими бідами для нашого багатостраждального народу.
Усім своїм змістом книга П. М. Симоненка переконує, що прогресивний розвиток і процвітання України можливі лише за умови, коли влада в державі дійсно належатиме народові, а держава забезпечуватиме прогрес економіки в інтересах щастя і добробуту усіх громадян, зміцнюватиме обороноздатність і національну безпеку, буде активним учасником загальноєвропейських і світових процесів.
Цим завданням і підпорядковує свою діяльність Комуністична партія України — партія патріотів своєї Вітчизни. У складній політичній і соціально-економічній ситуації партія «веде активну і наступальну боротьбу за поліпшення становища людини праці, чинить рішучий опір зміцненню всевладдя великого капіталу. Наше головне завдання, — наголошує перший секретар ЦК Компартії України, — соціалізм у його оновлених формах, що відповідають характеру завдань, які стоять перед людством, і сучасному рівню продуктивних сил» (с. 164).

Георгій КРЮЧКОВ,
член ЦК Компартії України,
народний депутат України
ІІІ і ІV скликань.