«Голос України» 05.09.08 р. надрукував матеріал «Хто ображає педагога?» і запросив читачів до обговорення болючої теми. У редакційній пошті з’явились перші відгуки, які ми публікуватимемо під рубрикою «Хто ображає педагога?». Надруковані (і не надруковані!) листи «Освіта...» має намір надіслати міністру. Отже, хто і як вас ображає, шановні вчителі? Слово — нашому постійному автору.
Порушені у статті питання зачіпають, передусім, відданих педагогіці вчителів. Це крик стражденного, загнаного у глухий кут педагога, який хоче працювати у демократичній школі.
Але що це за демократія, коли директора призначають, не враховуючи думки колективу? Він не звітує перед підлеглими і батьками, які довірили своїх чад державній установі. Нерідко перша особа у школі поводиться по-хамськи, зневажливо ставиться до колег, принижує їх словом і матеріально. Чи дозволив би собі порядний керівник вислови на кшталт «Я тут цар, що хочу, те і роблю!», якби обирався «холопами»?
У школі, вважаю, панує дух авторитаризму. Педагог — безправний сіяч доброго і вічного. Тому багато вчителів, щоб вижити, бігають «козачками» у адміністрації.
... Нещодавно столичними школами прокотилася хвиля добровільного перерахування одноденної зарплати постраждалим від повені. А хоч би хто запитав: згодна я на таку добродійність, чи, може, здатна переказати вдвічі більше? Як «верхи» вирішили, так і вчинили із безсловесними «козачками». Чому посадовці розпоряджаються моїми кревними? За якими такими демократичними законами?
Директора не мучать докори сумління, коли примушує підлеглого ставити потрібну оцінку Оксанці чи переписувати екзаменаційний протокол на догоду батькам Вовочки.
Де ще дозволено директорові, не проводячи уроків, отримувати звання, ордени і медалі? Не дивно, що і директор стає «козачком» при чиновниках райдержадміністрації, управлінь освіти, з благословення яких він і став керівником.
Тож у якому ми живемо суспільстві, коли, за словами поета, «...вищий нижчого тусає та ще й б’є затим, що сила є?».
Вікторія МИЛОВИДОВА.
Київ.
