Сьогодні — День пам’яті Героїв Крут
Події 29 січня 1918 року під Крутами дуже нагадують реалії сьогодення. Як і тоді, на нас сунуть загарбники, яким хочеться, щоб українці жили за імперськими законами, по-рабськи брали під козирок перед правителями з Москви. Загиблі студенти під Крутами у своєму останньому героїчному бою не марно віддали власне життя: їхній незламний дух кличе нас до спротиву агресору, мобілізації усіх ресурсів для перемоги. Кожна маленька чи велика відсіч ворогам на блокпості, на фронті — це внесок у захист України.
Майже 400 учнів Першої київської юнацької школи імені Богдана Хмельницького і до 130 студентів київських вищих і середніх навчальних закладів у січні 1918-го на кілька днів зупинили просування «визволителів». Сьогодні українській армії протистоїть далеко підступніший у своїх діях ворог-агресор: він щодня вбиває, а при тім лукаво роздзвонює на весь світ про свої «миролюбні» ініціативи.
Коли про героїв Крут говорять історики, поети чи публіцисти, це здається цілком зрозумілим і сприймається як належне. Бо історія для більшості з нас — це те, «що написано в книжках». Але зовсім інша річ, коли про це говорять звичайні люди, в чиїх душах дивовижним чином оживає пам’ять про те, що відбувалося за багато літ до нашого народження. В тих словах, може, немає нічого особливого, жодних літературних одкровень. Але саме такі слова й зворушують душу, бо свідчать: герої справді не вмирають. Днями до редакції надійшов лист від нашого читача з Чернігівщини Григорія Ілліча Онищенка. Він, зокрема, пише: «Я мешканець села Крути, живу від станції «Крути» десь за 4—5 кілометрів. У ті далекі тривожні січневі дні, коли з півночі на українську землю наступала більшовицька армія Муравйова, в серцях юнаків Києва зазвучали якісь нечутні голоси, що кликали їх на бій. Ця молодь знала, що саме їй доведеться кинути все й іти обороняти щойно проголошену незалежність України, яку не були готові захищати їхні батьки, бо прожили життя в імперії. І ці хлопці виконали свій священний обов’язок перед Батьківщиною. Відтоді їхній подвиг залишився в пам’яті нашого народу. Завершити хочу віршами:
Подивись же ти, Путін:
Крізь бурі сердиті
Їх триста до бою ідуть.
І знову заграють гармати,
Їх гомін могутній
Вітри понесуть
В дні бою і слави й відплати —
Під прапором Крут!»
Підготував Сергій ПАВЛЕНКО.
Чернігівська область.
Поховання загиблих у бою під Крутами. 1918 р.
Архівне фото надано ЦДКФФА імені Г.С. Пшеничного.
