Заява Голови
Верховного Суду України
В. Онопенка
з приводу ситуації, що складається
в Україні
зі здійсненням
правосуддя
Сьогодні Україна опинилася перед загрозою тотального знищення правосуддя. Кажуть, що навіть у свавілля є межа. Дії та рішення стосовно судів та суддів, що мали місце останніми днями, переконують: у багатьох вітчизняних високопосадовців та політиків такої межі немає.
Маємо загрозливішу ситуацію, аніж та, з якою ми зіткнулися у період минулорічної політичної кризи, коли українське суспільство стало свідком безпрецедентного втручання різних державних органів та посадових осіб у діяльність судів. Тоді руйнування основ правосуддя було зупинено передусім самою суддівською спільнотою, яка рішуче виступила проти вказаних негативних явищ. Сподівання на засвоєння політиками і чиновниками найвищого рангу того жорсткого уроку не справдилися. Належних мудрих висновків, що унеможливили б повторення жахливого для вітчизняного правосуддя та демократії періоду цинічної наруги над судом, носіями політичної влади та окремими суддями не зроблено. Чергова політична криза в країні проявляє ще цинічніше протиправне втручання у здійснення правосуддя, ще відвертіше ігнорування правових засад діяльності судів, втягування їх у політичну боротьбу.
Події останніх років та останніх днів засвідчують нерозуміння багатьма носіями політичної влади в Україні аксіоми у ставленні до ролі та місця суду в демократичній державі: суд — це найвищий арбітр у вирішенні суспільних конфліктів, остання правова інстанція, чиї рішення мають базуватися на принципах справедливості й законності, а не на прагненні задовольнити чиїсь політичні, бізнесові та вузькоприватницькі амбіції. Іншого демократичного способу наведення порядку в державі та стабільності у суспільстві не існує.
Не лише українську, а й світову спільноту не може не вражати та легкість, з якою деякі наші високопосадовці та політичні діячі ігнорують правові засади здійснення правосуддя. А як далеко вони можуть зайти у намаганнях «приручити» суд, зробити його засобом задоволення своїх амбіцій, а суддів — покірними виконавцями чужої волі? Вони вже не обмежуються політичною «розправою» та вжиттям репресій стосовно конкретних суддів, вони взялися за ліквідацію «неугодних» судів. Фактично йдеться про знищення судової влади як такої та узурпацію державної влади. За цим — повний відхід від права та зведення свавілля у ранг державної політики, скасування конституційних принципів функціонування державних органів, зміна демократичного режиму державного правління.
Не маючи за законом процесуальних та організаційних можливостей прямого дійового впливу на зазначені негативні процеси, змушений сьогодні обмежитися лише висловлюванням глибокого занепокоєння ситуацією, що склалася у сфері правосуддя, та вважаю за доцільне заявити.
Неправомірні втручання у здійснення правосуддя та вплив на суд, хоч би від кого вони виходили, хоч би які цілі переслідували, є неприпустимими у принципі. Проте так само неприпустимим є винесення суддями завідомо неправосудних, а тим більше замовлених судових рішень, незважаючи на їх мотивацію. І те, і інше руйнує правосуддя, державу, суспільство загалом.
Водночас укотре закликаю органи суддівського самоврядування, кваліфікаційні комісії, усю суддівську спільноту до нетерпимості до тих суддів, які зловживають своїм статусом і повноваженнями, своїми діями та рішеннями політизують судочинство, постановляють завідомо неправосудні і відверто політично мотивовані судові рішення. Таким суддям не місце у судовій системі.
Переконаний: завдяки виваженій правовій та державницькій позиції суддівського корпусу ми спільними зусиллями вистоїмо і цього разу. Попри очевидні негативні загрозливі для правосуддя явища, судова влада і надалі відіграватиме в Україні властиву їй стабілізуючу роль. В іншому разі країну чекає правовий хаос, безлад та свавілля.
Друкується зі скороченнями.
