Дим-димок від купюр, або Хто, як і на чому спекулює

Коли гривня на міжбанківському ринку подешевшала одразу на 22 копійки, рада Нацбанку спорудила для неї новий офіційний курсовий коридор — 4,95 за долар США «плюс-мінус» вісім відсотків. Таку переоцінку в банкірів називають девальвацією гривні, а в народі —простіше, але, даруйте, некультурно. І кивають за спину, мовляв, тоді Нацбанк з урядом влаштовували експеримент з ревальвацією, а згодом — і коридором у «плюс—мінус» чотири відсотки. Як сказав мені один вкладник, на «плюсі» він втратив частину доларових заощаджень, а «на мінусі» — гривневих. І запитав, чи нема, бува, золотої середини між отими «де...» і «... ре»?

Є. І полягає вона в максимальному зближенні офіційного та ринкового курсів гривні до долара США, чого Нацбанк так і не домігся, бо, за словами глави правління Нацбанку Володимира Стельмаха, оптимальний курс міжбанківського ринку — п’ять гривень за долар США. Дістатися його на часі не дали висока інфляція в країні, світова криза ліквідності, політична нестабільність в державі. Тому серед тижня регулятор приймав форс-мажорні рішення. Нагадаю, він підтримав кредитами на понад 5 мільярдів гривень (під 12 відсотків річних) 23 комерційні банки, і разом з інтервенцією це дало змогу зміцнити курc гривні до 5,45 за долар на міжбанківському ринку, але вже наступної торговельної сесії «зелений» подорожчав до 5,6 гривні. Що далі? За словами Володимира Стельмаха, якщо виникне потреба, його установа не зупиниться перед мільярдними інтервенціями, але досягне цінового паритету на валютному ринку. Дай Боже, тоді наші банкіри переплюнуть російських. Завадити здатні політичні спекуляції (не плутати — зі спекуляціями валютними, які виникають за відсутності курсових орієнтирів для інвесторів).

Мій вкладник і сьогодні тримає депозит у банку і каже, що нічого іншого не лишається. Має рацію. За таких істотних корекцій валютного курсу він програє хоч так, хоч так. А його гроші лежать у Промінвестбанку, де призначили тимчасову адміністрацію та законсервували видачу депозитних вкладень на півроку. Тоді, як в Нацбанку запевняли, що банки не мають проблем з ліквідністю, фондова біржа перервала торги, навіть не відкрившись. Це означало і певну втрату грошового ресурсу сферою виробництва (на це вказує також скорочення її кредитування комбанками), і певне розчарування зарубіжних інвесторів. А втратимо їх — то чекай вже нестримної девальвації гривні.

Високі мужі, як могли, декларували неабияку потугу держави, а державні інститути демонстрували неабияку її слабкість. Нагадаю, тиждень розпочався з того, що Мінфін, втрачаючи надію на виконання плану з розміщення облігацій внутрішньої держпозики, підняло їхню доходність в надії бодай так зацікавити інвестора. Президент країни Віктор Ющенко пішов далі. Розпустивши парламент, він по суті поклав у шухляду невідкладні заходи з нормалізації фінансового становища. Йдеться про прийняття життєво необхідних змін до бюджету цього року і проекту бюджету на рік наступний. У розпал глобальної економічної кризи це може розчарувати інвесторів у потугах наших ринків, і фінансового — зокрема. Поза сумнівом, на ринок прийде «валюта під вибори», яка також стане інструментом спекулятивних операцій.

Дим-димок від купюр мого вкладника вже потягло на Захід. Міжнародний валютний фонд серед тижня погіршив прогноз інфляції для України з 17,1 до 21,6 відсотка.

Плюс-мінус копійка

Встановлювати параметри курсових коридорів і лічити державні гроші — то винятково справа Нацбанку. Але боротися з інфляцією — то справа усієї країни. Як тут не згадати, що нестабільність з торгами на міжбанківській біржі одразу підняла обмінні курси в магазинах, що торгують імпортною електронікою. Ця сама нестабільність, а точніше подорожчання долара США, зупинила мало не двомісячне падіння цін на нафтопродукти. Експерт-аналітик консалтингової компанії UPECO Артем Куюн нагадує, що за долари купують і нафту, і продукти її переробки. Отже, курсові коливання врівноважують суттєве подешевшання нафти на світовому ринку? Не тільки курсові коливання, а й, скажімо, нездатність нафтотрейдерів оперативно реагувати на цінову кон’юнктуру через затримку вантажів у портах. Але імпортери, а за скорочення виробничих потужностей вони господарюють на ринку нафтопродуктів, у прямому й переносному розумінні завжди в курсі — від цього залежать їхні прибутки. Тому щось прогнозувати напевно практично неможливо. Однак я й надалі вважаю, що в жовтні ринок нафтопродуктів уникне подорожчання завдяки цілком пристойній пропозиції імпортного продукту і цілком прийнятній рентабельності продажів на АЗС. Хоча знову ж таки політичних спекуляцій з цього приводу, як і раніше, не уникнути. В періоди передвиборних кампаній вони стають особливо небезпечні, оскільки інтереси політиків і бізнесменів починають збігатися, що посилює інфляційні очікування, провокує до спекулятивного підвищення цін на пальне. Поза тим висока інфляція споживчих цін роздмухуватиме девальваційні очікування, яким Нацбанк протистоїть за службовими і конституційними обов’язками.

Плюс-мінус дискомфорт

Про це, власне, думалося кілька вечорів поспіль, коли в телеефірі переповідали про кризовий стан металургійної галузі. Від її успішної роботи залежить, який потік валютних надходжень прийде в країну і, власне, якими темпами розвиватиметься економіка, а відтак — і соціальна сфера. Ця галузь, як на мене, після фінансового сектору чи не найбільш інтегрована у світову економіку. Тому, прямо кажучи, наївно було очікувати, що втрати сировинних ринків США та Європи не позначаться на планово-економічних та інвестиційних показниках металургів. Нагадаю, у вересні обсяги виплавки сталі скоротилися на 32 відсотки — до 2,5 мільйона тонн, і дуже схоже, що ця тенденція збережеться й у жовтні. Але це ще далеко не кінець світу, що випливало з телекоментарів про зупинку доменних печей. І навіть не криза, оскільки багато що вказує на те, що на світових ринках сталепродукції зростання цін може відновитися вже у листопаді. Принаймні вже є сигнали, що вони досягли непересічного мінімуму. Відновити сприятливий для металургів тренд раніше, поза сумнівом, заважає світова фінансова криза. Вона заважає усім. Коли капіталізація американських підприємств падає на трильйони доларів США упродовж лічених тижнів, дискомфорт відчувають усі економіки. І наша — не виняток.