Футбол. Чемпіонат світу-2010. Відбірний раунд. 11 жовтня.

Група 1. Швеція—Португалія. 0:0. Угорщина—Албанія. 2:0. Данія—Мальта. 3:0. Данія — 7 очок, Швеція — 5, Португалія, Угорщина, Албанія — по 4, Мальта — 0.

Група 2. Греція—Молдова. 3:0. Швейцарія—Латвія. 2:1. Люксембург—Ізраїль. 1:3. Греція — 9, Ізраїль — 7, Швейцарія — 4, Латвія, Люксембург — по 3, Молдова —0.

Група 3. Польща—Чехія. 2:1. Словенія—Північна Ірландія. 2:0. Сан-Маріно—Словаччина. 1:3. Польща, Словенія — по 7, Словаччина — 6, Чехія, Північна Ірландія — по 1, Сан-Маріно — 0.

Група 4. Німеччина—Росія. 2:1. Уельс—Ліхтенштейн. 2:0. Фінляндія—Азербайджан. 1:0. Німеччина — 7, Уельс — 6, Фінляндія — 4, Росія — 3, Азербайджан, Ліхтенштейн — по 1.

Група 5. Естонія—Іспанія. 0:3. Бельгія—Вірменія. 2:0. Туреччина—Боснія. 2:1. Іспанія — 9, Бельгія, Туреччина — по 7, Боснія — 3, Вірменія, Естонія —по 0.

Група 6. Англія—Казахстан. 5:1 (Фердінанд, 52, Кучма, 64 (автогол), Руні, 76, 86, Дефо, 90 — Кукєєв, 68).

Україна—Хорватія. 0:0.

Україна: П’ятов, Тимощук, Чигринський, Шевченко, Алієв, Голайдо, Шевчук, Левченко (Кравченко, 83), Ярмаш, Михалик, Назаренко. Тренер — Олексій Михайличенко.

Хорватія: Плетикоса, Шимунич, Крижанац, Ведран Чорлюка, Праньїч, Ракитич (Манджукич, 83), Вукоєвич, Срна, Ковач, Модрич, Олич. Тренер — Славен Білич.

Попереджено: Ковача, 44, Срну, 71. Кравченка, 85.

Арбітр — Ерік Браамгаар (Нідерланди).

Харків. Стадіон «Металіст». 38 500 глядачів. 10 градусів.

Група 7. Румунія—Франція. 2:2. Сербія—Литва. 3:0. Фарери—Австрія. 1:1. Сербія, Литва — по 6, Австрія, Франція, Румунія — по 4, Фарери — 1.

Група 8. Болгарія—Італія. 0:0. Грузія—Кіпр. 1:1. Італія — 7, Ірландія — 4, Болгарія, Чорногорія — по 2, Кіпр, Грузія — по 1.

Група 9. Шотландія—Норвегія. 0:0. Нідерланди—Ісландія. 2:0. Нідерланди — 6, Шотландія — 4, Македонія — 3, Норвегія — 2, Ісландія — 1.

Нарешті Харків дочекався своєї черги. Він став сьомим у списку міст, котрі приймали збірну України і її чергового суперника. Нагадаємо, що тривалий час пріоритет мав Київ. Хоча перший офіційний поєдинок синьо-жовтих (товариський) відбувся в Ужгороді. Потім після центру Закарпаття і столиці національна команда грала в Одесі, Львові, Донецьку та Дніпропетровську.

Слід сказати, що харків’яни дуже відповідально і сумлінно поставилися до дорученої справи. Велика заслуга в цьому заступника голови облдержадміністрації, першого віце-президента ФФУ Сергія Стороженка. Добре враження справив стадіон. Окрім однієї трибуни, котру ще добудовують, решта знаходиться під козирком. Отож негода не страшна вже тепер для більшої частини глядачів. До речі, харківські прихильники футболу вміють гаряче і красиво вболівати.

Утім, розбиті дороги, навіть у центрі міста, м’яко кажучи, не зовсім затишні готелі з цілою низкою негараздів ніяк не відповідають палким бажанням Харкова прийняти у себе якісь матчі Євро-20012. Хоча ще є час, і за відповідних умов і фінансування можна сподіватися, що ота чарівна мрія слобожанців здійсниться.

А тепер, власне, про футбол. У всіх попередніх зустрічах хорвати «залили чимало сала нам за шкіру». Особливо вони знущалися над нами вдома. Отже, реваншу ми бажали ще й як. Але сподівання не справдилися.

Хоча епізодами господарі чинили несамовтитий тиск на ворота Плетикоси. Однак отой «дев’ятий вал» української навали щоразу розбивався об неприступні мури хоравтської оборони. А регулярні контратаки балканців, на вістрі яких постійно знаходився в’юнкий і в’їдливий малюк Лука Модрич, постійно тримали нашу команду у дещо знервованому стані.

Утім, усе почалося з досить незвичного. У період десь із сьомої по восьму хвилини поєдинку українці п’ять (!) разів без перерв подавали кутові. Але жодної користі з цього не отримали. Щоразу подавав Назаренко і робив це надто прямолінійно. Взагалі це був не його день.

А от потужний удар Шевченка метрів з 25, коли м’яч ледве не торкнувся бокової стійки, запам’ятався ще й як. Слід сказати, що Андрій, котрий хоча тільки на шляху до найліпшої форми, однак тримав суперника в постійній напрузі, відволікаючи на себа двох, а то й трьох хорватських футболістів. Та, на жаль, партнери нашого міланця так і не скористалися прекрасними нагодами.

Якщо ми вже перейшли на особистості, то ніхто не заперечить, що чудово зіграв П’ятов, котрий діяв упевнено, розсудливо і надійно. А інколи Андрій просто виручав команду, виправляючи помилки колег. На своєму рівні був Тимощук. А в цілому збірна України мені чимось нагадувала зграю сполоханих і переляканих птахів, на місце стоянки яких зненацька забіг хижий вовк. Тактика, котру обрали тренери нашого колективу, вочевидь не сподобалася уболівальникам.

І, якщо відверто, її важко було зрозуміти. Моментами проявлялася якась боязкість, траплялися елементарні позиційні похибки, неточні передачі (на жаль, такий у наших вишкіл), намагання віддати м’яча обов’язково... назад просто пригнічували і дратували. Одне слово, навіть натяків на якусь злагодженість, чіткі командні дії ми не побачили. Хоча в мене склалося враження, що обидві команди цілком задовольнилися нічиєю. Ще б пак. Он збірна Росії показала добротну гру в Німеччині, але... програла (1:2). Ну і що з тих злагоджених дій, красивих комбінацій? Адже результат негативний — от вам і відповідь на запитання: що краще?

Десь у середині другого тайму явно напрошувалися заміни в складі господарів. Трибуни навіть підказували тренерові, що треба робити: випустити Вороніна. Але до рішучості з боку Олексія Михайличенка так і не дійшло. Все це неабияк засмутило, бо таку збірну Хорватії, як оця, можна було постаратися обіграти. Але лише за умов належної серйозної підготовки і рішучості. Втім, то лише моя особиста думка. Зрозуміло, існують інші.

Скажімо, після зустрічі в мікст-зоні півоборонець збірної Хорватії і київського «Динамо» Огнен Вукоєвич на прохання «Голосу України» так прокоментував хід матчу:

— Перед нами стояло конкретне завдання — насамперед діяти дисципліновано і обов’язково зіграти агресивно. Як на мене, ми мали перевагу. Та змарнували чимало моментів. Особливо сильний тиск на ворота господарів ми чинили в кінці зустрічі. Загалом Хорватія показала класну гру. Гадаю, ми зобов’язані перемогти Україну в домашньому матчі у Загребі в липні...

Гра нашої команди в другому таймі не сподобалася і президентові ФФУ Григорію Суркісу. Але він зазначив:

— Ми поки що не програли жодної зустрічі і набрали сім очок (у хорватів тільки чотири). Маємо досить непоганий старт. Але у тренерського штабу попереду роботи непочатий край, бо треба серйозно підсилювати гру. Можливо, варто додатково залучити нових виконавців...

Харків—Київ.

На знімку: Івіца Крижанац (ліворуч) намагався утримати Андрія Шевченка і таким робом.

Фото Андрія ЛУКАЦЬКОГО.