Помирало сімнадцять людей щохвилини

До створення масштабної музейної експозиції в Меджибожі були залучені не тільки архівіст, історики, художники та музейні працівники, а всі мешканці краю. Адже тільки-но з’явилась ідея створення такого закладу, влада звернулась до подолян із проханням зібрати експонати для майбутньої експозиції. Практично не залишилось такого села чи селища, де люди не поділилися б своїми сімейними реліквіями, котрі нагадували про страшні події тих років. Акцію одразу підтримала Хмельницька обласна рада, виділивши для створення музею майже мільйон гривень. Матеріальну допомогу надавали керівники підприємств, приватні підприємці. Дуже часто пересічні хмельничани жертвували буквально по кілька гривень на музей, щоб долучитись до такої святої справи.

Вражаючі матеріали надали архівісти, співробітники Служби безпеки. За неповний рік з осені 1932-го до початку літа 1933 року від штучно організованого голоду в Україні загинуло десять мільйонів наших співвітчизників. Помирало сімнадцять людей щохвилини, тисяча — щогодини, двадцять п’ять тисяч — щодоби. У цьому трагічному списку є імена багатьох хмельничан. Уже тепер достеменно відомі імена більш як 34 тисяч загиблих від голоду. Але це ще не остаточна цифра, пошук жертв голодомору триває.

Старше покоління Летичівського, Деражнянського, Старосинявського районів досі пам’ятають «чорні дошки» оголошень, на яких безжально вписувались імена жертв. Віднайдені свідчення того, як в одне із сіл Теофіпольського району прибула рота солдатів, котра розстріляла практично всіх його мешканців за «саботаж» здавання хліба. А в селі Шрубків з фронтів Великої Вітчизняної не повернулось 123 чоловіки, а от під час голоду загинуло 1200.

Музейна експозиція складається із шести розділів, кожен із яких має свою скульптурну композицію, речові експонати, копії архівних документів, фотоматеріали. Але всіх їх об’єднано в одну філософсько-мистецьку композицію. Автором концепції став добре знаний на Поділлі скульптор, заслужений художник України Микола Мазур. Скульптурні групи виконав його син заслужений художник України Богдан Мазур. До створення композиції залучили групу талановитих художників та дизайнерів.

Музейний документ

«Людоедство: с. Поповцы: Бондарчук Ольга, беднячка, член н\\хоза, но на работу не выходила, — зарезала свого ребенка, приблизительно 23\\VІ-33 г. Ребенок съеден. с. Щедрова: Токарчук Иван, 32 года, бедняк, чл. н\\хоза, 7\\VІІ-33 зарезал своего 4-летнего мальчика. Не успел съесть. с. Бабино: Щербак Горпина, 42 года, беднячка, чл. н\\хоза, зарезала своего 4-летнего ребенка. Ребенок съеден...»

З відкриттям музею було презентовано перший том Книги пам’яті жертв голодомору на Хмельниччині. У ньому — наукові статті, архівні матеріали, свідчення очевидців. Уже підготовлено до друку і другий том видання, в якому буде поіменно названо всіх мешканців краю, що стали жертвами голоду.

Хмельницька область.