Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», платниками ПДВ є будь-яка особа, котра:

добровільно реєструється як платник цього податку;

підлягає обов’язковій реєстрації;

імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, які підлягають оподаткуванню цим податком.

Таким чином, будь-яка особа, що здійснює господарську діяльність, може за власною ініціативою зареєструватись платником ПДВ.

Однак передбачені також випадки, коли така реєстрація є обов’язковою:

коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), нарахована (сплачена, надана) протягом останніх дванадцяти календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість);

коли особа уповноважена вносити консолідований податок з об’єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв’язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку;

коли особа поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп’ютерних мереж;

коли особа здійснює операції з реалізації конфіскованого майна.

Платником ПДВ виступає також будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб — ввозить (пересилає) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством.

У разі ввезення (пересилання) товарів (предметів) фізичними особами, не зареєстрованими як платники цього податку, в обсягах, які перевищують неторговий оборот, який підлягає оподаткуванню, такі особи сплачують податок на додану вартість під час перетину такими товарами (предметами) митного кордону України без реєстрації, виходячи з митної вартості товарів (предметів), яка перевищує розмір неторгового обороту.

Тепер звернімо увагу на такий аспект, як сплата єдиного податку. Відповідно до ч. 1 п. 6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування» сплата фізичною особою — підприємцем єдиного податку звільняє його від обов’язку сплати ПДВ. Водночас Постановою Кабміну «Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727» (Про спрощену систему оподаткування. — Авт.) встановлено, що платниками податку на додану вартість мають право бути також суб’єкти малого підприємництва — фізичні особи (у разі коли суб’єкт малого підприємництва — фізична особа приймає рішення бути платником податку на додану вартість, на нього поширюється дія Закону України «Про податок на додану вартість»). Суб’єкти малого підприємництва — фізичні особи, які до переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності були платниками ПДВ і після переходу до неї прийняли рішення про те, що вони не є платниками ПДВ, подають до відповідного органу державної податкової служби заяву про скасування реєстрації їх як платників і здають відповідне свідоцтво.

Варто відзначити також ще один момент. У березні цього року було внесено зміни до вищезазначеної постанови, відповідно до яких суб’єкт малого підприємництва, який не є платником ПДВ, у разі здійснення операцій з імпорту товарів на митну територію України сплачує податок на додану вартість у визначеному Законом України «Про податок на додану вартість» порядку. Таким чином, якщо ви імпортуєте товари на територію України, ви зобов’язані сплачувати ПДВ на загальних підставах, незважаючи на те, що ви оподатковуєтеся за спрощеною системою.