Ця Батьківщина — найулюбленіша, найкраща і найщедріша. Для оникіївців вона — ще й причина особливої гордості. Адже таких сіл в Україні нині небагато. І нагадують вони швидше міцні, впорядковані й доглянуті містечка, особливі своєю історією, традиціями й звичаями, надзвичайно тісними й теплими людськими стосунками. На противагу тим знедоленим сільським поселенням, у яких із закладів соцкультпобуту хіба що — фельдшерсько-акушерський пункт, ніякого виробництва, а всі, хто ще здатен до роботи, мандрують світами у пошуках хоч якогось заробітку. Ні, ні. Зовсім не хочеться якось образити чи принизити тих, кому не стала рідна місцина розрадою і допомогою. Не їхня в тому вина. Швидше, заслуга всіх оникіївців і кожного окремо взятого в тому, що Оникієве стало таким.
Невеличка кількагодинна екскурсія вулицями і закладами цього населеного пункту, спілкування із його людьми багатьом голосоукраїнцям пам’ятатимуться довго. Кому — надзвичайно міцними і гарними традиціями місцевої середньої школи, кому — відмінно налагодженим механізмом місцевого самоврядування, а кому — потужним виробничо-природним комплексом у складі Оникіївського держлісгоспу й однойменного лісництва. Ну а тим працівникам редакції, які люблять спорт, — звичайно, футбольними змаганнями. Редакційні футболісти-любителі провели тут дві товариські зустрічі. У першій перемогу здобули юні футболісти місцевої школи, в другій, зі збірною села, — перемогли голосоукраїнці.
Розповідь друга. Село і люди
Село Оникієве, центр сільської ради, розташоване за 30 км на південний схід від районного центру Малої Виски й за 7 км від залізничної станції Плетений Ташлик.
Історія міст і сіл УРСР. Кіровоградська область. К.1972
Без минулого немає майбутнього. З історії краю...
Виникло поселення біля витоків річки Великої Висі у ХVІІІ ст. За місцевими переказами, в 50-х його роках на міcці нинішнього оздоровчого центру
«ОНІКС» (колишнього СПТУ № 37) поміщиця Оникіївська побудувала собі маєток. Це була красива споруда над ставом, з великим фонтаном, обсаджена хвойними та листяними деревами. Навколо маєтку почали будувати свої убогі хатини кріпосні селяни — власність поміщиці. Незабаром цих хаток набралося кілька десятків. Так і виникло село Оникіївка. За цією назвою воно відоме далеко за межами області.Кріпосним село було до 1861 року. А в 1873-му маєток перейшов до рук пана Вилицького, який господарював аж до 1895-го та назви села не змінював. Після реформи селяни стали вільними, та залишалися залежними від поміщиків-власників економії — панів Вилицьких, Шев’якових (1893 — 1917 рр). Поміщик Шев’яков мав у своєму володінні майже 7000 десятин найкращих земель: 1335 десятин — в Оникіївці, решту — в інших селах. Промисловим виробництвом, за винятком виготовлення цегли на невеликій панській цегельні, селяни не займалися. Ця цегла здебільшого йшла на спорудження поміщицьких будівель, одна з яких збереглася донині й має історичне значення.
До Жовтневої революції Оникіївка залишалася невеликим селом — нараховувала два великі будинки, сто чотири хати і дві землянки. Населення становило 548 чоловік.
У часи революційних перетворень тут діяли гуртки й підпільні організації. Одна з таких у 1917 році очолила відкритий виступ проти поміщика. Пан, побоюючись розправи, втік, а економію повсталі розібрали. А в 1929 році почалася організація колективного господарства. Тягло, реманент, земля переходили в загальне користування. Переважна більшість бідних селян записувалися до колгоспу з великим бажанням. Більш заможні вичікували, і навіть відкрито виступали проти його організації. Проте до кінця 1930 року колективізацію повністю завершили. Колгосп отримав досить оригінальну назву —
«Безвірник». А очолив його ставленик партії товариш Ройтман (у жовтні 1942 року Ройтмана разом із дружиною і трьома неповнолітніми дітьми розстріляли фашисти в Люцому лісі).Її (історію) творили люди...
Після війни колгосп отримав назву
«Победа». За колгоспний період у селі побудували будинок культури (сільські клуби — в селах Новомихайлівці, Новокрасному та Ленінському), школу, сільську лікарську амбулаторію, приміщення дитячого садка і ясел, будинок побуту, колгоспну контору, будинки-гуртожитки для майбутніх механізаторів і працівників телефонно-телеграфної станції, магазини. А в місцевому господарстві — автомобільний гараж, ангари, критий тік, тваринницькі приміщення. Розбудовувалися тракторні бригади та польові стани.Загалом протягом усього часу існування господарства його керівництво змінювалося лише тричі. З 1947 по 1976 рік його очолював відомий господарник Герой Соціалістичної Праці Олексій Махинько. З 1995 року й дотепер господарство, яке змінило форму господарювання на сільськогосподарське товариство (СТОВ), очолює Анатолій Вишневський — один із тих керівників, завдяки яким Оникієве й має сьогодні статус міцного, гарного села з розвиненою інфраструктурою.
У 1986 році на честь воїнів-земляків, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, вдячні односельці встановили меморіальний комплекс.
А в 1999 році, йдучи назустріч бажанням односельчан, сільські активісти керівник господарства Анатолій Вишневський, голова сільської ради Микола Каменєв, директор Оникіївського держлісгоспу Володимир Єрмолаєв вирішують відкрити в Оникієвому церкву — Українську Православну Церкву Серафима Саровського. Її збудували на кошти місцевого господарства, сільської ради й пожертвувань громадян.
Оникіївцям є ким пишатися і з кого брати приклад. Серед почесних земляків, які колись жили або живуть в селі — Герої Соціалістичної Праці Олексій Махинько й бригадир тракторної бригади Гаврило Катана, кавалери ордена Леніна депутат Верховної Ради України двох скликань ланкова Майя Каменєва й тракторист Володимир Красовський.
Щоб і працювати, і відпочивати...
У минулорічному конкурсі на кращу територію серед місцевих рад району Оникіївська сільська рада посіла друге місце. Діють в Оникієвому відділення зв’язку та Ощадбанку, тож пенсії, газети, журнали й письмова кореспонденція доставляються населенню вчасно. Забезпечено тут регулярне автобусне сполучення з районним та обласним центрами. Нещодавно зроблено тверде покриттям дороги по провулку Перемоги, обладнано освітлення вулиць Жовтневої та Ленінської. Проведено реконструкцію пам’ятника воїнам-землякам, які загинули в роки війни. В усіх селах сільської ради надійно працює стаціонарний телефонний зв’язок, а з 2004 року територія сільради покривається ще й мобільним зв’язком операторів МТС і КиївСТАР.
Сільський голова Валерій Палій, на запитання про джерела такого, погодьтеся, не зовсім традиційного за сьогоднішніми мірками, сільського добробуту, відповідає скупо:
«Робимо все, що потрібно. Й звичайно ж — гуртом. Усього цього не було б без спільних зусиль усіх сільчан. А поштовх, так би мовити — імпульс, для будь-якої доброї справи, проходить через виконком сільської ради. І хоч в кожного з його складу різні потреби й різні можливості, головне — спрямованість на кінцевий результат». Від себе додамо — досить пристойний кінцевий результат.Склад виконкому Оникіївської сільської ради: Анатолій Вишневський (директор СТОВ
«Победа»), Володимир Грозан (фермер), Віктор Живогляд (лісничий Оникіївського лісництва), Микола Малюга (фермер), Раїса Мірошніченко (секретар сільради), Василь Ніколаєнко (директор Оникіївської загальноосвітньої школи), Валерій Палій, голова сільради (голова виконкому), Сергій Слюсаров (директор Оникіївського держлісгоспу), Світлана Теліга (секретар виконкому).Про здоров’я треба дбати
І в цьому оникіївцям допомагають медпрацівники сільської лікарської амбулаторії та фельдшерсько-акушерських пунктів. Вони надають землякам першу медичну допомогу, відвідують хворих вдома, до речі, на ходу автомобіль
«швидкої допомоги». В приміщенні амбулаторії є і свій аптечний кіоск.«
Краще спортивне село»Сказати, що Оникієве — спортивне село, означає не сказати нічого. Адже і молодь, і дорослі жителі села беруть активну участь у різних спортивних змаганнях місцевого, районного і навіть обласного рівнів. Про те, наскільки різноманітним є спортивне життя сільських спортсменів, розповідають нагороди — грамоти за перші місця в змаганнях з футболу та міні-футболу, волейболу, баскетболу, гирьового спорту, легкої атлетики, шахів і шашок, настільного тенісу, козацьких ігор, дартсу. Починаючи з 2003 року спортсмени сільської ради часто завойовують перше або друге місця в спартакіадах району. Протягом кількох років команда села виборювала перше місце в обласній спартакіаді за звання
«Краще спортивне село».Край житиме там, де є школа
Останні двадцять років школу очолює Василь Ніколаєнко (на знімку), якого, як вважають батьки,
«послав Господь». За часів його керівництва Оникіївська школа набула статусу неповної середньої, а з серпня 1998 року реорганізована в загальноосвітню школу І—ІІІ ст. В 2000 році школа вперше випустила в світ учнів із середньою освітою. Тут збережені й постійно поповнюються кращі шкільні традиції. Учні й учителі із задоволенням займаються спортом, художньою самодіяльністю, завжди виступають ініціаторами святкування Дня Перемоги, першого і останнього дзвоника, зустрічей з іноземцями — вихідцями з Оникіївщини. В стінах школи закладено дошку пам’яті, в якій зберігається звернення до ровесників 16 року третього тисячоліття. А ще школа першою в районі добилася того, що в ній запрацював комп’ютерний клас, почав підвозити дітей шкільний автобус. Сьогодні тут навчається 238 учнів, працює 38 фахівців. Приміщення школи швидше нагадує красиво оформлений клуб, мистецький салон чи музей. На її стінах, зокрема, знайшла місце й галерея місцевих художників. А подвір’я прикрашають фонтан, альтанка, безліч дерев і квітів. Тут, як і в багатьох інших зелених зонах рідного краю, попрацювали юні шкільні природолюби, активні учасники всеукраїнської акції «Майбутнє лісу в твоїх руках» зі шкільного лісництва.А ще дбайливими руками багатьох поколінь школярів і їх наставників створено музей. На його стендах — і піонерська сурма, і прапор, і нагороди радянських та пострадянських часів, і подарунки сучасників. Від власної історії тут не відмовляються. Тож і не дивно, що молоді громадяни, які зростають в повазі до історії й шані до людей праці, так люблять рідне село, рідну землю...
Інна КОЛЕСНИК, Петро МЕЛЬНИК.
Кіровоградська область.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
