Відкрите звернення до народного депутата України 5—6 скликань, президента благодійного фонду «Розвиток України» Ріната Ахметова

Шановний колего!

З інтересом спостерігаю за Вашою діловою і політичною діяльністю. Вас справедливо називають одним із найвпливовіших людей України. Ви — один з найуспішніших бізнесменів країни, Ваші компанії входять до числа найбільших вітчизняних платників податків. Викликає також повагу масштабна благодійна діяльність, яку Ви проводите в рамках благодійного фонду «Розвиток України», і який, на відміну від багатьох декларативно благодійних організацій, є реальним спонсором низки великих національних програм у галузі науки, культури, освіти і медицини.

Останнім часом у вітчизняних ЗМІ, у суспільстві, медичних колах і навіть у парламенті багато говорять про роботу в рамках фонду «Розвиток України» Всеукраїнського проекту «Рак вилікуємо. Своєчасна діагностика і лікування онкологічних захворювань». Судячи з повідомлень у пресі, в ході реалізації цього проекту для українських онкодиспансерів і лікарень буде придбано унікальне обладнання для боротьби з онкологічними захворюваннями, а також проведено реконструкцію низки онкологічних центрів.

Як відомо з публікацій, первісний бюджет проекту становив 200 мільйонів гривень, однак згодом його було збільшено до 315 млн. грн. Ця сума вражає, особливо на тлі того, скільки грошей закладено на покупку нового медичного обладнання в держбюджеті (близько 30 мільйонів гривень на всю країну, і, як правильно Ви зазначили, «за такі гроші й нежить неможливо вилікувати»).

У пресі також повідомлялося, що 215 млн. грн. із виділеної суми буде спрямовано на придбання апарату позитронної емісійної томографії (ПЕТ/КТ), гамма-камери і кібер-ножа для онкологічної служби Донецької області, на повну реконструкцію й оснащення Донецького протипухлинного центру, районних і міських онкологічних установ Донецької області. П’ятдесят мільйонів гривень буде спрямовано в Національний інститут раку (м. Київ) і ще 50 млн. гривень для боротьби з онкологічними захворюваннями у восьми західних областях України.

Звичайно, Ви як президент Фонду самі визначаєте, в які регіони спрямовувати кошти. Однак як людина, котра душею вболіває за Кривий Ріг і його жителів, я не можу не запитати, чому серед об’єктів фінансування програми «Рак вилікуємо. Своєчасна діагностика і лікування онкологічних захворювань» не значиться криворізький онкодиспансер. Можливо, Ви просто не знаєте, що ця медустанова теж гостро потребує фінансової допомоги. Не буду описувати, в яких умовах тут перебувають хворі, на якому старому обладнанні доводиться працювати медикам, і як нелегко вижити цьому диспансеру в умовах мінімального фінансування. При бажанні Ви можете переконатися в цьому самі.

Звертаюся до Вас, бо знаю: Кривий Ріг — не чуже для Вас місто. Тут розташовані підприємства, що становлять вагому частку (як за капіталізацією, так і за рівнем доходів) у Вашій могутній корпорації. Це Північний, Центральний, Інгулецький, Південний ГЗК, Криворізький центральний рудоремонтний завод, Кривбасвибухпром. На всіх цих підприємствах працюють тисячі мешканців міста. На жаль, серед пацієнтів онкологічного диспансеру є і працівники Ваших підприємств, члени їхніх родин. Є багато і тих, хто до цих підприємств не має жодного стосунку, але ж вони живуть у вкрай несприятливому з екологічної точки зору регіоні. Поряд з тими ж ГЗК, у кар’єрах яких регулярно проводять вибухи вибухівкою, що містить тротил (від неї вже відмовилися в усьому світі, як від надто екологічно шкідливої, але в нашій країні чомусь так не вважають і продовжують активно її використовувати).

Звичайно, Ви можете відповісти, що в Кривому Розі є й інші великі підприємства, які належать іншим власникам, наприклад, Мітталу, до них і треба звертатися за допомогою в цьому питанні. Але хочу сказати, що нинішні власники металургійного комбінату і так чимало роблять для розвитку медицини в місті. До того ж при купівлі підприємства вони заплатили таку суму, що держава, за бажання, могла б усі лікарні країни (включаючи сільські акушерські пункти) оснастити найсучаснішим обладнанням). Але доля цих мільярдів мало відома. І лише завдяки тому, що свого часу через парламент мені вдалося домогтися того, що 1% отриманих від продажу Криворіжсталі коштів було спрямовано на потреби Кривого Рогу, в місті з’явився сучасний медико-діагностичний центр. А от до криворізького онкодиспансеру ці гроші не дійшли.

Можливо, причина тут у тім, що фінансування цієї медустанови йде через бюджет Дніпропетровської області і влада Кривого Рогу не вважає його «своїм», але хворим і лікарям від цього не легше. Вони як були, так і залишаються на мізерному фінансуванні. Надія з’явилася після того, як вони довідалися про програму «Рак вилікуємо. Своєчасна діагностика і лікування онкологічних захворювань» Вашого благодійного фонду «Розвиток України». До того ж преса почала активно цитувати Ваші слова про те, що Ви дійдете до кожного онкодиспансера. Але запитання: «Чи не обмине ця програма криворізький онкодиспансер?» — поки що залишається без відповіді.

Серед пацієнтів, лікарів, обслуговуючого персоналу диспансеру є чимало виборців, котрі тричі обирали мене народним депутатом України по мажоритарному округу. Вони досі звертаються до мене по допомогу і пораду. Ось і цього разу звернулися з проханням посприяти, щоб їхня медична установа потрапила в поле Вашого зору. Тому звертаюся до Вас, Рінате Леонідовичу, з проханням: не обійдіть своєю увагою проблеми онкологічного диспансеру Кривого Рогу, і люди Вам скажуть спасибі.

З повагою Вадим ГУРОВ, народний депутат Верховної Ради України 2—4 скликань, Почесний громадянин м. Кривого Рогу.