Ранкове засідання 7 жовтня

День у парламенті минув під гамлетівськими запитаннями: бути чи не бути розпускові парламенту і достроковим виборам чи ще буде реанімовано парламентську коаліцію.

Зранку в сесійній залі зареєструвалося 377 народних депутатів (фракція «НУ—НС» і Голова Верховної Ради перебували на зустрічі з Президентом). Оскільки не було узгоджено порядку денного пленарного засідання і тривали консультації з главою держави, перший заступник глави парламенту Олександр Лавринович оголосив перерву до 12.30, запросивши зібратися лідерів фракцій для узгодження позицій.

Після перерви Голова Верховної Ради Арсеній Яценюк заявив: домовлятися щодо порядку денного немає жодного смислу, оскільки ми стоїмо перед дилемою — нова коаліція чи дострокове припинення повноважень Верховної Ради. «Треба чітко зрозуміти — доля українського парламенту виключно в руках парламенту, — сказав він. — Якщо коаліція буде сформована до кінця поточного дня, то таким чином закриються будь-які дискусії щодо припинення повноважень і роботи Верховної Ради. Якщо не буде, то в Президента з’являться конституційні підстави скористатися статтею 90 Конституції». Водночас глава парламенту зауважив, що 90-та стаття Основного Закону не може застосовуватися без проведення консультацій із головою парламенту, його заступниками та керівниками депутатських фракцій. Потім було надано слово для виступу представникам усіх фракцій.

Закриваючи ранкове пленарне засідання, Арсеній Яценюк нагадав: «У нас є час до 24-ї години».

Зранку головуючий привітав із днем народження народних депутатів Віктора Уколова (БЮТ) та Анатолія Коржева (Партія регіонів).

Фото Олександра КЛИМЕНКА.

***

Із виступу Івана КИРИЛЕНКА (фракція БЮТ):

— В умовах штучно спровокованої в країні політичної кризи гору бере партія війни. Перемагають яструби. На жаль, у жертву політичним амбіціям принесено такі бажані в суспільстві стабільність, злагода, порозуміння, а разом з ними й економіка. Наша політична сила протягом десяти місяців послідовно, наполегливо і відкрито проголошувала саме такі цивілізовані принципи і прозорі політичні стосунки. Ми терпіли. Всі ви свідки: загроза позачергових виборів витає над Україною чи не з перших днів роботи нової коаліції, а БЮТ боровся й бореться за її живучість до останньої миті. У нас є рішення фракції, у нас є 155 підписів — ми готові до відновлення демократичної коаліції вже зараз, але зустрічних кроків поки що немає.

Якими б не були результати майбутніх виборів, якщо вони відбудуться, наступна коаліція формуватиметься на базі Партії регіонів або БЮТ. Рік велися переговори про створення широкої коаліції між Партією регіонів та «Нашою Україною», не в цьому залі. Тепер є унікальна можливість їх результативно завершити. Говорю це без іронії, бо через два місяці серйозні політики з Донбасу цілком реально можуть утворити в цьому залі зовсім іншу конфігурацію, і тоді до побачення ПДЧ, НАТО, зате цілком імовірно «да здравствует великий и могучий...».

За роки незалежності майже 20 урядів і напівпаралізований парламент. Країно, народе, де ви і кому ви потрібні? Може, дійсно праві ті, хто пропонує один термін? Але на сім років.

Доля України ще в наших руках, не треба її більше випробовувати. Ще є кілька годин. Поможи нам Боже!

Із виступу В’ячеслава Кириленка («НУ—НС»):

— Повинен знати весь парламент і вся країна — ми ніколи і нікому не ставили ультиматумів і не ставимо. Ми оголошуємо свої програмові принципи. Я розумію, що безпринципним політикам це не подобається. Набагато легше укладати ситуативні домовленості під килимом. Але для нас така практика неприпустима, тому ми просто приймали на озброєння програмові принципи, які одразу ж оприлюднювали і перед опонентами, і перед колишніми, а можливо, й майбутніми партнерами.

Із тих позицій, які нам потрібно розв’язати, щоб відновити чи по-новому створити коаліцію, більша частина врегульована. Але не врегульоване одне принципове питання, яке чомусь дехто з колег, очевидно, маніпулюючи, намагається називати «питанням про Грузію». Я вас розчарую — це питання про Україну. Про те, як ми бачимо суверенітет рідної країни у найближчому і найдальшому майбутньому. Ми закликаємо схаменутися майбутніх можливих партнерів по коаліції. І прийняти останній пункт, який у нас лишився для реалізації. Ми на шляху до розв’язання і цієї проблеми.

Правда, є обставини, які стримують швидке і результативне розв’язання консультацій. Ці обставини пов’язані із позицією лідера БЮТ. Нас прикро вразили результати і стиль візиту до Російської Федерації. Нам також не подобається, що Прем’єр-міністр незалежної країни сидить мовчки і спостерігає, коли її іноземний колега ображає Президента суверенної держави.

Хочу сказати, що ці обставини додатково стримують результативне завершення переговорного процесу. Нам і досі здається, що все-таки справжній сценарій — у Кремлі, а тут лише димова завіса.

Із виступу Олександра Лавриновича (фракція Партії регіонів):

— Очевидно, мало для кого нині є секретом, що четвертий рік поспіль, починаючи з 2005 року, вся країна стала заручником взаємовідносин двох осіб. Згадайте 2005 рік, як розвивалися процеси всередині так званої помаранчевої команди, як вони розвиваються сьогодні... Які наслідки це мало для країни в попередні роки, і які має сьогодні... І згадайте, будь ласка, минулий рік, коли потрібно було зупинити працюючий парламент, працюючу коаліцію і працюючий уряд.

Нині ситуація вже трошки інша. Сьогодні ми бачимо змагання за те, хто з цих двох осіб буде відповідальним за чергові дострокові вибори. Кожен хоче покласти відповідальність на свого партнера по сучасній коаліції і по попередній. Змагання іде тільки в цьому. Ми побачили, що існування такого об’єднання протягом усього шостого скликання було достатньо ефемерним.

Зрозуміло, нам це народне волевиявлення не потрібне. Ми не були ініціаторами ні тих хуліганських виборів, які проводилися минулого року, і цього року ми їх також не ініціюємо. Ми спокійно і впевнено могли б працювати у статусі української опозиції в цьому парламенті. Ми могли б вести переговори про інший формат коаліції. Але сьогодні в нас склалася ситуація, коли ми опинилися перед вибором. Чи консультації, які ми проводили, будуть давати результат, чи ні. Результату немає, є бажання шукати можливості відродження, відновлення тієї коаліції, яка була створена з самого початку.

Із виступу Петра СИМОНЕНКА (КПУ):

— Політичні банкрути, які стоять на чолі держави, — Президент Ющенко і вся його помаранчева рать — ведуть Україну до дефолту. До дефолту економічного, політичного і соціального. При цьому розкрадання країни глобаліст Ющенко вивів на міжнародний рівень. Фактично віддав Україну на відкуп світовим фінансовим спекулянтам, він поставив країну сьогодні на межу соціального вибуху. В результаті ми маємо практично непідйомний зовнішній борг, стагнацію промислового й аграрного секторів, засилля імпорту, деградацію власних виробничих потужностей і продуктивних сил. Ми маємо найжорстокішу інфляцію.

Компартія завжди чесно і відкрито попереджала народ України про неминучі негативні наслідки злочинної стосовно нашої країні та народу політики націоналістів.

Не виключено, що найближчим часом п’ять—сім мільйонів українців змушені будуть повернутися до України, їх просто виженуть із Європи. Таким чином, Україна перебуває на порозі соціального вибуху. Незважаючи на всю очевидність, Ющенко продовжує небезпечний зовнішній політичний курс. Курс, що підпорядкований винятково інтересам США, а вступ до НАТО став маніакальною ідеєю для Президента. В підсумку Україна може виявитися однією з перших у списку країн, чия економіка, а з нею і наш народ, будуть принесені в жертву в ім’я інтересів держав золотого мільярда і транснаціональних корпорацій. Україна вже на порозі дефолту.

Із виступу Олега Зарубінського (Блок Литвина):

— Україна нині увійшла не просто в черговий етап політичної кризи. Вперше вона втягнута в політичну бойню за участі трьох основних центрів впливу та трьох інститутів влади — Президент, Кабінет Міністрів, Верховна Рада. До них уже підключаються місцеві органи влади. З’явилися стривожені й негативно-оціночні заяви щодо подій в Україні з боку міжнародних інституцій. На жаль, суспільство поки що недооцінює небезпечність нинішньої ситуації з огляду на те, що майже два десятиліття в нас постійна криза. Відбулося певне звикання до неї. Багато хто кризу вже почав сприймати як природне для нашої країни явище. Мало того, навряд чи це можна вважати природним, але факт — політичні кризи до останнього часу виступали навіть способом і формою існування України як держави. Проте навіть цей парадоксальний ресурс уже також вичерпано.

Якби в Україні влада була відповідальною, керівництво держави замість стимулювання і організації дострокових виборів мало б внести для розгляду до Верховної Ради план дій із унеможливлення сповзання України у фінансово-економічну прірву, наведення ладу у валютно-грошовій системі, припинення голопуючого зростання цін на продукти харчування та на житлово-комунальні послуги, розв’язання земельних проблем, боротьби з безробіттям. Нічого цього немає і нічого не робиться. Люди чекають саме таких ініціатив. Це потрібно десяткам мільйонів громадян України, а не хаос і безлад, породжувані владою. Люди вимагають порядку, люди не хочуть і не допустять розвалу країни, люди заслуговують урешті-решт на нормальну владу і нормальне життя.