Коза на «перепій»

— Але тепер настав час прощатися, — каже Марія Миколаївна, — Маньку подарую племінниці на весілля на «перепій».

— Зазвичай нині на весіллях «перепивають» гроші, — каже Марія Шафон, — і я тут не хочу бути «білою вороною» — до кози обов’язково ще щось готівкою додам. Але пригадую, як колись, ще за Польщі, у селі було прийнято молодятам дарувати худобу. Щоб хазяйнували, розширювали господарство. І траплялося не раз, що починала молода сім’я з однієї кізки, а потім на цілу «ферму» розживалася. Хотілося б, звичайно, щоб і моя Манька стала для молодят початком подібного добробуту.

Заодно пенсіонерка чесно призналась, що за нинішнього сільського життя не вельми вірить в якісь великі селянські статки. Судить по собі.

— Ми з чоловіком цього року виростили непоганий врожай картоплі, — розповідає вона. — Не пошкодували добрив, хоч вони у кругленьку суму обійшлися. А далі — сапали, боронували, обгортали, кропили від жуків... Одне слово, «лазили» на ній майже всеньке літо. І що ж — приїхали заготівельники, спочатку по вісімдесят копійок хотіли за кілограм. Нині, правда, пару копійок набавили. Але навіть і гривня за кілограм картоплі — хіба це та ціна, якої вартує наша праця?

А далі Марія Миколаївна (вона, крім кози, має ще й корову) розповіла, що і молоко заготівельники закуповують дешево — по гривні за літр. Жінка спробувала возити його на базар до Луцька, де воно втричі дорожче. Але коли порахувала затрати на дорогу, на всілякі ринкові збори, то зрозуміла, що жодного зиску від такого «бізнесу» не має.

— Нині на селі всі нажитися хочуть, — вважає Марія Миколаївна. — Так що, щиро кажучи, я сміюся сама над собою, говорячи, що від кози розжитися можна. Радше, тут буде гарний сюрприз, бо, погодьтеся, не так часто коза стає «перепоєм».