19 серпня ц. р. присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України» Тетяні Іванівні Пилипенко — директорові Департаменту у справах етнополітики та євроінтеграції Державного комітету у справах національностей та міграції. Наша газета щиро вітає Тетяну Іванівну. Маємо певність, що до привітання приєднається багато тих, кому довелося мати справу з цією чудовою жінкою. Адже комітет, бувало, трансформувався, а Тетяна Іванівна завжди залишалася на своєму місці. Саме на своєму місці — незалежно від посад. У неї завжди можна знайти пораду й порозуміння.

Можливо, оцю душевну відкритість Тетяна Іванівна знайшла в собі ще на початку життєвого шляху, коли вчителювала на малій батьківщині, в Дунаєвецькому районі на Хмельниччині. Кожен, хто хоч раз розмовляв з пані Пилипенко, запам’ятав її ввічливо-терплячу інтонацію, властиву природженим педагогам. Згодом Тетяна Іванівна закінчила Київський інститут культури та аспірантуру, працювала в системі Мінкультури — методична робота, естетичне виховання підростаючого покоління. Закінчила також Академію державного управління. Служить культурі майже сорок літ і не раз отримувала відзнаки. Ще за часів СРСР удостоєна срібної медалі ВДНГ, стала відмінником народної освіти.

До Міністерства (згодом — Комітет) у справах національностей та міграції) прийшла понад 16 років тому. Подолала тут шлях від головного спеціаліста до директора департаменту. При тому зберегла себе як людина творча, є автором та співавтором кількох серйозних книг з етнокультурної проблематики. Опікується клопотами національних меншин, розвитком їхньої культури, звичаїв, традицій, організацією та проведенням різноманітних культурологічних заходів, у тім числі всеукраїнських.

Ми запитали у Тетяни Іванівни, чи не здається їй іноді це сізіфовою працею — дбати про етнокультуру в умовах суцільної глобалізації?

— Ні, — впевнено відповіла пані Пилипенко. — Бо все-таки основа духовного буття нації — це етнос, його культура й традиції. Це рівень самосвідомості людини. Адже важливо, як саме вона себе ідентифікує з країною, в якій живе, як хоче відтворити, зберегти й передати нащадкам мову й звичаї предків.

І попри глобалізацію, попри потужні євроінтеграційні процеси, ми маємо зберегти багатство культурного розмаїття, чим, власне, й славиться Україна. Основа мого оптимізму саме в цьому. Саме Україна, попри всі наші негаразди, є країною, що зберігає дух єдиної родини. Завдяки цьому ми уникли конфліктів, що потрясають Росію і навіть деякі регіони Європи. А наша родина немала: в Україні зареєстровано 130 національностей, а це 22,2 відсотка населення.

Отже, є про кого дбати. Особливої уваги потребують консолідація, мовні та культурні проблеми цих людей. Тепер уже є досвід, розвиваємо також міжнародне співробітництво. А 17 років тому наш комітет (тоді — міністерство) починав з нуля! На відміну від інших міністерств, Держкомнац не мав попередників. Адже за тих часів, коли був «єдиний радянський народ», подібної структури просто не існувало. Не існувало й елементарної інформаційної бази — цю прогалину ми досі продовжуємо заповнювати. Зокрема, опікуємося виданням газет мовами національних меншин.

А ось остання книга, підготовлена Департаментом — «Розвиток етнонаціональних відносин в Україні. Стан. Тенденції. Перспективи», про діяльність громадських організацій національних меншин, їхні традиції та самобутню культуру. Вперше під однією обкладинкою зібрано й видано в Україні таку інформацію. Книгу розіслано по бібліотеках та громадських об’єднаннях. Взагалі бібліотекам лише цього року ми передали 3000 книжок та інших видань етнокультурної тематики. Хай потроху, але це необхідно робити!

Дует дружби

Минулого понеділка в Національній філармонії України відбувся Вечір українсько-азербайджанської дружби за участі відомих оперних співаків Фідан Гаджиєвої та Олександра Гурця.

Фідан Гаджиєва — провідна солістка азербайджанської опери. Акомпанував їй знаменитий джазмен, майстер імпровізації Джаван Зейналли. В програмі — романси, народні пісні, класичні твори в джазовій обробці. Олександр Гурець — провідний артист нашої опери. Справжнім подарунком публіці став дует співаків, який вони спеціально підготували до цього концерту.

Головний організатор та меценат вечора — Міжнародний благодійний фонд україно-азербайджанської дружби. Серед його проектів у галузі культури — зустріч письменників країн ГУАМ у Баку та Києві; сприяння у виданні спеціального номера журналу «Київська Русь», де вміщено переклади багатьох азербайджанських літераторів. Фондом засновано щорічну Міжнародну премію імені Нізамі — великого поета і мислителя ХІІ сторіччя. Поміж лауреатів премії — Іван Драч та Володимир Яворівський.

Фонд тісно співробітничає з Посольством Республіки Азербайджан в Україні. Президентом фонду обрано Ільгара Шаміла Огли Аббасова — відомого бізнесмена, мецената та громадського діяча.

Вечір підготовлено Посольством Республіки Азербайджан в Україні, за сприяння Міністерства культури Республіки Азербайджан та Міністерства культури і туризму України.

Вл. інф.