Післямова до героїчного вчинку і трагедії

Телефонний дзвінок незнайомого абонента відірвав старшого дільничного інспектора Арбузинського райвідділка УМВС України Салагора від буденних справ. У слухавці — тоненький дівочий голосок: «Дмитро Михайлович?» — «Я слухаю!» — «Добрий день. Це Катя, яку ви врятували. Хочу подякувати Вам...» Від хвилювання дівча не могло далі говорити. Слухавку перехопила мати: «Дмитре Михайловичу, Катя сказала — якщо у неї в майбутньому народиться хлопчик, назве його вашим іменем». У грудях розлилося тепло навпіл із гіркотою. Якби ж дівочих голосів було не один, а два...

«Хлопці, то вона плаває чи тоне?»

Озеро Баластне у Вознесенському районі на Миколаївщині — одне з найулюбленіших місць відпочинку миколаївців. У вихідні на березі збирається багато людей, адже краєвид навколо — чарівний, а саме озеро — неглибоке й справді гарне.

Той чорний липневий день розпочинався світло й радісно. Влаштувалися на пікнік мешканці навколишніх сіл, прибули відпочивальники з Миколаєва. Серед них і співробітники Миколаївської дирекції «Укрпошти», які вирішили поєднати приємне з корисним — літній відпочинок зі спортивними змаганнями. Того ж дня вирушила до озера і родина Салагорів. До них у село Агрономія приїхали родичі зі столиці, тож на Баластне вирушили двома машинами. Дмитро з дружиною та 14-річною донькою Вікторією та кияни Юрій і Віктор Сердюки зі своїми сім’ями. Тож сонячний літній день розпочинався чудово і для них. Та не минуло і години, як трапилася надзвичайна подія. Дмитро Салагор розповідає про це схвильовано та в деталях — відчувається, що він досі яскраво переживає всю історію:

— Плаваємо ми з чоловіками на матрацах, раптом Віктор каже: «Хлопці, то вона так плаває чи вже тоне?» Дивимося — метрів за тридцять від нас борсається дівчинка — то виринає, то йде під воду. А я чув раніше, що людина, коли тоне, всього тричі виринає на поверхню, а потім йде на дно. Хлопці, кажу, швидше вперед! Коли ми підпливли, вона в черговий раз пішла під воду. І, головне, мовчки! Ну, думаю, ловитиму за волосся, добре, що дівчинка білява, голівку навіть на глибині добре було видно. Витягли ми її на берег, допомогли отямитися. «Доцю, питаю, де твої батьки?» А вона нам: «Зі мною ще була подружка!» Ми — знов у воду. Прибігла мати, інші відпочивальники, чоловіків вісім-десять, і врешті-решт ми знайшли й другу дитину. Але було вже запізно... Якби ми одразу знали про неї або помітили у воді, хоч на долю секунди — витягли б!

На пляжі всім вже було не до відпочинку. Жінки плакали, матері врятованої 14-річної Каті — Наталі Сінатової — стало зле. Вона чудово розуміла, що відповідальність за загиблу дитину була на ній, адже це її донька взяла із собою однокласницю, тож жінка мала наглядати за обома підлітками.

«Чомусь не дуже хотілося брати Дашу, не знаю, чому, — розповідатиме пізніше Наталя. — Думаю, місце незнайоме, якесь озеро. Але дівчата дуже загорілися цією поїздкою».

Вони просилися, а Наталю щось наче зупиняло, вона кілька разів перепитала Дарину, чи точно мати відпускає її на Баластне. Дівчата були подружками-не розлий вода. Їх матері часто брали одну з другою на відпочинок, і, як каже Наталя, люди завше думали, що у неї дві доньки. Завжди добре слідкувала за обома, а цього разу по приїзді на озеро побачила, що в ньому плещуться зовсім маленькі дітлахи, і їм — по коліна. Тож і на думку не могло спасти, що є небезпека...

Оминайте стихійні пляжі!

Трагедія, що сталася на озері, відлунням пройшла по Миколаївщині. Мешканці ближніх сіл іншими очима подивилися на улюблене озеро. Раніше тут був кар’єр. Після відпрацювання кар’єр залишили, і його природним чином залило водою. Так виникло водоймище, глибина в якому — справді по коліна малечі. Тому батьки звикли спокійно відпочивати на березі, поки їх діти плещуться на мілині.

Дівчата також зайшли в озеро без страху, незважаючи на те, що жодну з них плавати, на жаль, не навчили. Катя взагалі боїться глибини, Даша тільки й вміла, що триматися на воді. Поки дорослі змагалися, вони спокійно прогулялися по воді, щоб зблизька подивитися на лебедів, що плавали неподалік, потім вирішили відійти трохи далі від решти купальників, до очерету. І раптово шубовснули у чотириметрову яму — одну з тих, що залишив по собі кар’єр.

Чоловік, який брав участь у пошуках загиблої дівчинки, розповідав: незважаючи на те, що він чудовий пловець, боявся не випірнути, коли спускався на дно ями — такою вона була великою.

До речі, ні донька дільничного інспектора Дмитра Салагора, ні її однолітки з Агрономії плавати також не вміють.

Подяка за життя

38-річний Дмитро Салагор плавати навчився у селі Костянтинівка в сусідньому районі, де народився і виріс. На відміну від Агрономії, там було де розвернутися — хлоп’ям всі канікули проводив на Південному Бузі, тож почувається у воді як риба.

Після служби в прикордонних військах у Середній Азії (у знаменитій точці Кушка) закінчив у Херсоні школу міліції, а потім й училище. Відтоді несе службу дільничного інспектора в Арбузинському районі, дослужився до підполковника. Крім Агрономії, має у своїй «парафії» ще чотири села. Більш як половина мешканців — пенсіонери, до того ж, скажімо так, ну дуже поважного віку. Дмитро Михайлович знає практично всіх. Завітає до села чужинець не вельми презентабельної зовнішності — дільничний вже насторожі. Бо знає — разом із гостем може курка в когось зникнути чи дрова. Тож неприємності не чекає, проведе з «гостем» профілактичну бесіду, той і йде собі подалі від гріха. Втім, бувало всіляке. У 2003 році під час розшуку злочинця отримав тяжку травму хребта. Лікарі не вірили, що встане на ноги, про службу взагалі не йшлося. Але ж прогнози — то одне, а міцний характер — то інше. За вісім місяців Салагор повернувся до служби, от тільки про зміну погоди дізнається відтепер раніше за синоптиків...

При згадці про той трагічний день на озері Дмитро Салагор не може позбутися неприємного почуття, яке він сам називає «почуттям не до кінця виконаного обов’язку».

— Якби поряд із дівчатками були дорослі та наглядали за ними — трагедії не сталося б, — упевнений Дмитро Михайлович. — Адже вони йшли під воду мовчки, ми помітили Катю лише випадково. Серце щемить від того, що не знайшли вчасно її подружку.

Директор Миколаївської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» Василь Кащі надіслав до редакції арбузинської районної газети «Нове життя» листа з проханням розмістити на її шпальтах слова вдячності Дмитру Михайловичу — «за самовідданий вчинок». Те, що сталося на озері, безумовно, спільна трагедія для всіх, в тому числі й для регіонального підприємства «Укрпошта». Адже беручи дітей на відпочинок, жінка-оператор поштового зв’язку керувалася найкращими намірами. Нікому ж не могло спасти на думку, що мілке, таке звичне для всіх озеро містить підступні вирви.

Головне управління МНС України у Миколаївській області зробило подання до оргкомітету Всеукраїнської акції «Герой-рятівник року» на номінування героєм Дмитра Михайловича Салагора.

Втім, для Катрусі та її мами він вже й так герой, без будь-яких офіційних номінацій, і, мабуть, довіку ставитимуть вони свічки за його здоров’я...

На знімку: Дмитро Салагор не вважає себе героєм. Каже, будь-який інший на його місці вчинив би так само. Але ж дівчинку врятував саме він!

Фото Центру пропаганди головного управління МНС у Миколаївській області.

КОМЕНТАР СПЕЦІАЛІСТА

— Діти потребують особливої уваги: їхня поведінка у воді непередбачувана, — каже начальник Центру пропаганди головного управління МНС України в Миколаївській області Світлана Водолага. — До плавок дитини потрібно прикріпляти шпильку — на випадок, якщо далеко від берега судома зведе руку чи ногу (укол шпилькою допоможе відновити еластичність м’язів). На рівнинних річках є багато ям і вирів. Вони підступно зустрічаються біля піщаних кос, під берегом, де особливо полюбляють купатися дітлахи.

Взагалі, варто пам’ятати, що основними умовами безпеки є правильний вибір і обладнання місць для купання, суворе дотримання правил поведінки на воді. Не варто купатися у незнайомому для вас місці, треба уникати річок з швидкою течією, не заходити у воду напідпитку.

Не раджу плавати наодинці, а купаючись на «дикому пляжі» чи у незнайомому місці — не пірнати з берега, гірки, дерева. Великою бідою може обернутися пірнання на мілководді. У таких випадках можливі травми шийного відділу хребта з пошкодженням спинного мозку.