Але чи зігріють вони громадян без належного фінансування...
Якщо довіряти офіційній статистиці, Хмельниччина непогано підготувалась до зими, і влада обіцяє, що в помешканнях подолян буде тепло. Тепловики звітують про те, що котельні майже на 96 відсотків готові до роботи. Цифра забезпеченості районів твердим паливом перевищила 60 відсотків, що на кінець вересня вважається непоганим показником. Комунальники рапортують про десятки кілометрів відремонтованих водогонів, тепломереж...
Утім, уже перші намагання подати тепло в дитячі садки, школи, лікарні раніше від визначеного законом терміну виявилось справою не такою вже й простою. А що буде далі, коли на повну потужність повинні будуть запрацювати не лише котельні, а й водопровідна мережа області, що на третину в аварійному стані, насосні станції, сорок відсотків з яких відпрацювали свій ресурс, інша зношена і відпрацьована техніка?
Та навіть за такого розкладу найбільші проблеми і комунальники, і місцева влада вбачають не у технічному боці справи, а у фінансовому.
Серйозною проблемою для краю буде борг у 26 мільйонів гривень за використаний газ. У його структурі найбільшу частку у 3,8 та 5 мільйонів гривень становлять борги теплових підприємств Славути та Шепетівки. Якщо міській владі останньої не вдасться розв’язати цю проблему в лічені дні, в буквальному розумінні слова, місто може опинитись без лімітів газу. Чим це загрожує в опалювальний сезон, пояснювати не потрібно.
В авральному порядку гінці із Шепетівки їдуть до столиці, представники влади просять і запевняють, що все владнається. Але фінансова проблема визрівала декілька років поспіль, то як упоратися з нею за один день?
Міський голова Станіслав Шпільченко переконує, що мільйонні борги виникли минулими роками. Наводить цифри: з початку року проплата населення за тепло становила 110 відсотків, а в останній місяць взагалі сягнула 139 відсотків. Але цього не вистачає, щоб перекрити старі борги. До того ж мало не щомісячне здорожчання електроенергії за сталих місцевих тарифів на комунальні послуги призводить до нових фінансових розривів.
З таким стикаються не лише у цьому райцентрі. Чинне законодавство влаштувало місцевим громадам своєрідну фінансову пастку. З одного боку, різницю в тарифах міг би покривати бюджет. Але на державну субвенцію може розраховувати тільки той, хто має борг. А борг не можна мати через те, що енергетики одразу припиняють подачу енергії. А коли за неї заплатив — не маєш права на субвенцію...
Відчуваєте всю мудруватість гри слів, речень і законів? А спробуй розібратись у цій фінансово-тарифній грі на ділі. Обласні очільники кивають на шепетівських: усі борги накопичились не за минулі, а лише за останній рік. Та й діючі тарифи на воду й тепло в місті значно нижчі за їх собівартість. Через це тільки на постачанні тепла втратили 1,3 мільйона гривень.
Водночас шепетівський голова знаходить свої аргументи: ще навесні сесія міськради наполягла на тому, щоб скасувати рішення виконкому про збільшення тарифів на тепло і воду. Тепер цей популістський хід доводиться оскаржувати в судах, а одночасно й розбиратись із боргами...
З подібними проблемами стикаються і в інших містах. З одного боку, щоб не призводити до соціальних загострень, місцева влада намагається не піднімати тарифи до верхньої планки. З другого — постійне зростання вартості енергоносіїв призводить до істотної різниці між тарифами та собівартістю послуг. Втрати обчислюються мільйонами. А їх комунальникам і без того не вистачає.
Із серйозними борговими проблемами на порозі зими зіткнулась і Славута. І не через те, що погано працювали влада чи комунальники. Якраз навпаки — вони надто постарались. Торік місто прийняло у свою комунальну власність понад сотню будинків із чотирнадцятьма тисячами мешканців. Старим зношеним котельням, водогонам, тепломережам таке навантаження було просто не під силу. Тому й вирішили збудувати нову котельню з допомогою державної бюджетної підтримки. За словами міського голови Василя Сидора, виготовлення документації, проведення тендерних процедур стало місту майже у триста тисяч гривень. Але коли з цим було покінчено, раптом з’ясувалось, що уряд не дасть обіцяних коштів. Вкласти в будівництво свої два з половиною мільйони гривень — справа непроста для місцевого бюджету. Як тут не виникнути боргам?
Василь Сидор наводить й інші приклади: в міське підприємство водоканалу вклали чимало коштів для того, щоб запровадити енергозберігаючі технології. Після цього економити стали майже третину енергії, але через постійне зростання вартості енергоносіїв платять тепер за неї... у півтора разу більше!
Усі ці стрибки цін, диспропорції в тарифах не додають стабільності в роботі комунальних підприємств і впевненості в тому, що черговий опалювальний сезон пройде гладко і без проблем.
Післямова. Для області загалом є один заспокійливий чинник: за багатьма показниками підготовки до зими вона посідає одні з кращих позицій у державі. Але окремо взятій родині в окремо взятій квартирі до цього мало діла. Вона хоче, щоб у помешканні було тепло і затишно. Адже жодними процентними показниками не зігрієшся.
Хмельницька область.
