Гортаючи подаровану мною книгу «Еволюція влади», авторами якої є журналісти «Голосу України», голова правління Тернопільської облспоживспілки Михайло Лазар натрапляє на фото порожніх полиць магазину, де — лише калоші. «І у нас таке було», — каже він. На щастя, усе це у минулому. Нині Тернопільська споживча кооперація — одна з кращих в Україні, вона відновилася у нових ринкових умовах, упевнено розвивається, сюди їдуть по досвід. Про те, як цього вдалося досягти, проблеми та законодавчі нюанси, розмова з її керівником, заслуженим працівником сфери послуг, членом правління Укоопспілки, депутатом обласної ради трьох скликань Михайлом Павловичем Лазарем.

— Колись споживчу кооперацію називали державою у державі. У таких масштабах вона навряд чи відновиться. Як вам взагалі вдалося вижити?

— Наша система була найбільш наближеною до ринкових умов, окрім торгівлі, кооператори займалися виробництвом, заготівлями, торгували з багатьма країнами зарубіжжя, в обороті були величезні кошти. Але загалом кадри не були навчені працювати в умовах жорсткої конкуренції, великого удару завдала інфляція, вимивши обігові кошти. Я тоді очолював споживче товариство рідного Заліщицького району, колектив налічував понад 1,2 тисячі чоловік. Приватники активно взялися витісняти нас із села. Стало очевидним: якщо не перебудуємося — не виживемо. Довелося вивільнити частину людей, в основному пенсіонерів, скоротити витрати, впорядкувати фонди. На той час лише два райСТ в області працювали з прибутками: Заліщицьке та Чортківське. Мабуть, з цього виходили мої колеги десять років тому, коли обрали головою облспоживспілки. Зізнаюся, схопився за голову, коли вник у справи. Найважче давалися зміни у психології людей, менеджменті. Зробили ставку на молодь. За останні п’ять років відкрили майже тисячу робочих місць, 40 відсотків працюючих — молодь. Вважаю, що треба рішучіше робити ставку на молодих фахівців. Не соромлюся радитися і з сином Романом — студентом Інституту міжнародних відносин Шевченкового університету, майбутнім міжнародним економістом. У них, молодих, інше бачення сучасних економічних відносин. Забезпечувати кадрами нашу систему допомагає торгово-кооперативний коледж, якому, до речі, піввіку. Особливо тут сильна база з підготовки бухгалтерів. До речі, в інших державах кооперація також має свої навчальні заклади, кредитні спілки.

— Вивчаєте міжнародний досвід?

— Передусім український, адже у нас кооперативному руху понад 170 років. На Тернопільщині його позиції були сильними у 20—30 роках минулого століття. Я також брав участь у роботі як Європейських, так і Світових альянсів кооператорів. Особливо активні позиції кооперації у північних країнах Європи. Скажімо, кооператори Швеції, Данії та Норвегії об’єдналися, щоб захистити свій ринок. У Швеції створено фонд імені Улофа Пальме, фінансований, до речі, державою, який надає допомогу кооператорам країн, що розвиваються, в тому числі України. Маємо спільні проекти, за їхніми програмами навчаються наші фахівці. Тернопільщину шведи відвідували шість разів, кажуть, що їм приємно бувати там, де реалізуються їхні ідеї. До слова, третина населення Швеції охоплена споживчою кооперацією. Обмінюємося також досвідом з прибалтами, білорусами. Чимало корисного запозичили у рівненських колег. До речі, девіз кооперації — «Взаємодопомога, демократія, мир». Коли минулого літа чотири райони області затопило, ми кожному потерпілому пайовику виділили по 500 гривень, кожному працівнику споживчої кооперації — від трьох до п’яти тисяч гривень. Завдяки акції, організованій Укоопспілкою, нам, у свою чергу, допомогли кооператори Волинської та Полтавської областей, за що їм щира подяка.

— Виходить, і про пайовиків не забули...

— Їх в області понад 40 тисяч, переважно це пенсіонери. Менше, ніж було колись, але тоді стати пайовиком було просто: купив товар — і мусиш платити пай. Я — за усвідомлений вибір, за те, щоб пайовики брали активну участь у діяльності кооперації, прийнятті рішень. Вони також повинні мати певні пільги. У Швеції, наприклад, пайовики мають дисконтні картки, їм розсилають каталоги товарів, які вони раз у квартал можуть придбати дешевше. Торік ми вперше нарахували пайовикам майже 300 тисяч гривень дивідендів. І хоч кожен конкретно отримав невелику суму, але це тільки початок. Розробили програму, відповідно до якої наші пайовики також матимуть знижки на товари, придбані у магазинах «ТеКо», з впровадженням дисконтних карт. Абревіатура розшифровується просто — тернопільська кооперація.

— Чепурненьких жовтогарячих магазинів під цим символом в області стає дедалі більше. Конкуренти вам не дошкуляють?

— Кожен в обслуговуванні людей має знайти свою нішу. Маркети «ТеКо» розташовані в центрі сіл, приватники свої крамнички відкривають переважно на околицях. У нас товари двох-трьох тисяч найменувань, вільний доступ до них. Цінові надбавки мінімальні, адже люди на селі живуть бідно. Дисконтні картки також «прив’язують» покупців. Окрім того, у сільських мешканців збереглася довіра до кооперації. Якщо приватники запропонують щось краще, будь ласка. Від здорової конкуренції споживачі тільки виграють.

— Я зауважила, що у холі приміщення облспоживспілки є дошка «Трудове суперництво» — рідкість для сучасної Тернопільщини.

— А дарма. Коли на нарадах (до нашої спілки входить 18 споживчих товариств) підбивали підсумки роботи, самі керівники цих підрозділів просили оприлюднити, у кого кращі показники, у кого — гірші. Розробили положення про трудове суперництво, встановили пристойні премії. Щокварталу підбиваємо підсумки. Невдовзі облаштуємо стенд з портретами кращих працівників галузі. Що в цьому поганого?

— Кооперація відроджується нині переважно через торгівлю. А що з виробництвом, заготівлями?

— Справді, основний імпульс для розвитку дає торгівля. В кожен магазин ми вкладаємо стільки коштів, щоб не втручатися до нього років з десять: сучасне приміщення, нове обладнання. Всього маємо 150 маркетів, ще 50 відкриють двері до кінця року, приблизно сто приміщень чекають черги на реконструкцію. Завдяки такому підходу щороку товарообіг зростає на 50 відсотків. За останні п’ять років у розвиток вклали 70 мільйонів гривень зароблених коштів. Лише цього року плануємо отримати близько 10 мільйонів прибутків, а ще не так давно були самі збитки. Щодо виробництва, то працюють два ковбасні цехи, овочеконсервний, кондитерський, маємо свій завод «Будіндустрія», який щомісяця дає продукції на півтора мільйона гривень. Відновлює роботу автооб’єднання, плануємо налагодити хлібопечення. Взагалі структуру ми в основному зберегли, треба тільки наповнювати її новим змістом. От якби ще законодавець повернувся до кооперації обличчям. Щоправда, два закони: «Про споживчу кооперацію» і «Про кооперацію» прийнято, але є чимало нюансів, на які варто звернути увагу. Чому кооператори нині не займаються заготівлями (крім тих, що забезпечують власні потреби)? Смію стверджувати, що тільки тому, що держава свого часу ввела ПДВ при закупівлях лишків продукції від населення на повну суму закупівель, а не на націнку. Продукція стала неконкурентоспроможною. Розвелося повно перекупників. Чи багато дають вони до державного бюджету? Кооператори могли б скласти конкуренцію і трейдерам. У нас є потужний майновий комплекс, у сільгосппідприємств — продукція. Дали б кооперації ті самі пільги в оподаткуванні і кредитуванні, що мають сільгоспвиробники, адже ми також працюємо на селі і спільними зусиллями могли б потіснити трейдерів, вкладати кошти у розвиток інфраструктури: ремонтувати школи, клуби, дороги... А хіба у рівних умовах — кооператори і приватні торговці? Від нас вимагають касові апарати, посвідчення якості товару тощо, від приватника — нічого. На кожного працюючого кооперація сплачує 900 гривень податків у місяць, приватник — у кращому випадку 200. Якби нам ту різницю, ми б гори перевернули і надходження до бюджету зросли б.

— Ваші слова та законодавцям у вуха... Але, як казав один сучасний мудрець, маємо те, що маємо. Виходячи з реальної ситуації, як розвиватиметься далі тернопільська кооперація?

— У нас якраз розпочалися звіти у споживчих товариствах, у лютому — з’їзд облспоживспілки, у квітні — Укоопспілки. У себе, наприклад, розробляємо програму розвитку на п’ятирічку. Назрівають зміни і на рівні України. Зокрема, щодо структури управління, соціального захисту працівників. Зрештою, така закономірність: більше працюєш, більше проблем виникає. Одне можу сказати з упевненістю: споживча кооперація, якій я віддав більше сорока років життя, з якою пережив і злети, і падіння, у нових ринкових умовах знайшла себе і служить людям.

— Успіхів вам! Дозвольте також привітати з наступним ювілеєм! Аби були здоров’я та наснага й далі працювати на благо України!

Тернопільська область.