У колишньому чернігівському Лісограді, де базувався обласний загін месників, відбулася зустріч учасників партизанського руху Придесення. На неї не прийшли партизани з’єднання Олександра Федорова, відновлені землянки яких і досі стоять у лісі.
— На жаль, ветерани з’єднання Федорова не дожили до наших днів, — каже директор Щорського історичного музею Валентина Москаленко. — У нашому районі останній із них помер у 1998 році.
Голова Чернігівської ОДА Володимир Хоменко, депутати облради Петро Шаповал та Володимир Приходько вшанували на стоянці партизанського з’єднання нечисленних наймолодших учасників боротьби проти гітлерівців. Багатьом із них тоді було по 16—17 років. Параска Бойко з Куликівки, приміром, стояла в дозорі, збирала продукти. А Василь Кубрак із Хрещатого забезпечував переправу на Дніпрі.
— Мою сім’ю заарештували. І в березні 1943 року я пішов у загін Збанацького, — розповідає Володимир Шевченко. — Я був простим бійцем у взводі. Робив із радістю все, що накажуть.
Для багатьох із них то були героїчні дні, сповнені ризику й звитяги. Особливо велику допомогу надали чернігівські партизани регулярним військам під час Курської битви, форсування Десни та Дніпра. Вони дезорганізували тоді тилові комунікації ворога, пустили під укіс сотні фашистських ешелонів.
Чернігівська область.
На знімку: колишні партизани Параска Бойко та Іван Шумал воювали в одному загоні
«За Батьківщину».Фото автора.
