Це свято буковинці запам’ятають надовго

Свято буковинських поштовиків збіглося в часі зі святкуванням 600-річного ювілею міста Чернівці. З метою представлення на високому національному рівні визначних буковинців, історичних місць та подій, пов’язаних із нашим краєм, «Укрпошта» випускає в обіг філателістичну та поштову продукцію. З 3 по 9 жовтня 2008 року в місті над Прутом проходитиме ХІ Національна філателістична виставка «Укрфілексп-2008». Останніми роками випущено низку цікавих конвертів та марок, присвячених Чернівцям та області загалом, як-то поштові марки «Чернівецька область» та «1000 років Хотину», «Будинок Чернівецького державного університету», «Будинок Чернівецького обласного музично-драматичного театру ім. Ольги Кобилянської» тощо.

Як розповів директор Чернівецької філії «Укрпошти» Ярослав Цюпак (на знімку), програма нинішньої виставки в Чернівцях буде насичена та різноманітна.

В її рамках урочисто презентують поштову марку «600 років від часу заснування Чернівців» з проведенням спецпогашення спеціальним поштовим штемпелем «Перший день». Відбудуться форум буковинців «Чернівці — серце Буковини», День юнацької філателії та продемонстровано можливості гелікоптерної пошти за маршрутом Чернівці—Хотин. Усі заходи супроводжуватимуться пам’ятними спецпогашеннями. Отож виставка викликала неабиякий інтерес серед філателістів багатьох країн Європи та Америки. Окрім зазначених поштових марок, випущено поштові конверти, де зображена чудова чернівецька архітектура. Усі марки та конверти, які запускають в обіг, буде погашено в місцях та в час, до яких вони приурочені, як-то Чернівецький університет, Чернівецький міжнародний аеропорт, Музей космонавтики та авіації. До організації філателістичної виставки, яка стане окрасою 600-річного ювілею Чернівців, доклали руку Міністерство транспорту і зв’язку України, УДППЗ «Укрпошта», Асоціація філателістів України та обласна дирекція «Укрпошти», на плечі якої лягла почесна місія увічнити ювілей західноукраїнського міста в поштових носіях.

Як розповідає місцевий історик, доцент Чернівецького національного університету Олександр Масан, за доби середньовіччя, коли край перебував у складі Молдавського князівства (яке з 1538 року входило до Османської імперії), у відомстві чернівецького старости були три писарі-логофети, в тому числі один польський, котрі за певну винагороду могли написати листа. Крім того, серед старостинських службовців існував підрозділ, що складався з десяти кінних арнаутів на чолі з чаушем. Вони виконували поліційні функції, проте використовувалися і як кур’єри: возили донесення та депеші до столичних Ясс та інших міст, а також у сусідню Польщу. Чернівецькі міщани могли (знову-таки за певну винагороду) передавати з ними листи, посилки тощо.

Коли після Полтавської баталії 1709 року на території Молдавського князівства, в тому числі в Чернівцях, розташувалися шведські війська, вони встановили регулярний кур’єрський зв’язок з Бендерами, де перебував король Карл XІІ. Під час російсько-турецької війни 1768—1774 років, коли на Буковині стояло царське військо, в Чернівцях та інших населених пунктах краю почали діяти поштові станції. В одному російському документі 1772 року зазначено, що жителі села Молодія (належало Путнянському монастиреві і налічувало 128 дворів), крім двох умблаторів, двох арнаутів і 16 «вдовых баб», виконують державну повинність — «содержат чернауцкую почту». Тобто молодіївські селяни забезпечували її вівсом, сіном, водою, дровами, ремонтували стайню тощо.

Найближча до Чернівців поштова станція (на шляху до Ясс) розташовувалась у Мольниці, поблизу Герци. Остання входила до Чернівецького цінуту (повіту) і мала лише 10 дворів. Натомість у Мольниці було 47 дворів і всі селяни виконували державну повинність — утримували поштову станцію. Така само повинність лежала й на селянах Строїнців (Строєшть). Це село мало 28 дворів і належало поміщикам Волчинським. Строїнці розташовані поблизу Мольниці, але на лівому березі Пруту. В документі 1772 року про строїнчан сказано, що «все оные содержат почту в Молнице». Неподалік на Пруті був міст, мабуть, наплавний, тобто лежав на човнах. За ним доглядали селяни з Боян, якими володів пагарник (князівський чашник) Олександр Некулче. Про боянських селян сказано у згаданому документі, що «все оные содержат состоящий при оной же деревне мост и уволены от всех податей». Одне слово, влада турбувалася про поштовий зв’язок і шляхи сполучення, хоча їхнє утримання забезпечувалося феодальними методами — селянською працею.

На початку вересня 1774 року Буковину зайняло австрійське військо. Зміна політичного режиму призвела до припинення діяльності поштових станцій. Австрійці спочатку користувалися лише військово-кур’єрським зв’язком, який з’єднував Чернівці зі Снятином та містами в Семигороді (Трансільванії). Вряди-годи ним передавалася й цивільна кореспонденція. Перший голова військового управління Буковини генерал-майор Габрієль фон Сплені передав до Відня пропозицію створити в краї систему поштових станцій. Однак надто поганий стан доріг не дав змоги втілити її в життя. До речі, саме з цієї причини центром управління стали Чернівці, а не Сучава, де австрійці планували розташувати свої адміністративні органи. Через те, що наше місто розташовувалось ближче до Галичини, звідки австрійські військові частини отримували боєприпаси та інше військове майно, військове управління вирішило зостатись у Чернівцях, а не переїжджати до Сучави, яка під час злив і річкових повеней була цілковито відрізана від цивілізованого світу. Першу постійну пошту в Чернівцях створено з приватної ініціативи Йогана Пауля Фогеля. Він походив із Відня і служив у Чернівцях як військовий кур’єр, а після закінчення служби працював канцеляристом у військовій адміністрації Буковини. 1781 року він придбав ділянку землі в єврея П’юме за 38 флоринів, а наступного року прикупив ще й сусідню за 42 флорини 30 крейцерів у того самого єврея. Ця об’єднана ділянка розташовувалась посередині правої сторони вулиці, яку пізніше називали Мучною (Мельгассе), а потім — Поштовою (Поштгассе), на місці будинку під номером 4. На придбаній землі Фогель спорудив будинок і стайню.

Найдавніший план Чернівців 1787 року та пояснення до нього (протокол комісії ротмістра Й. Пітцеллі) свідчать, що діяльність Й.П. Фогеля була пов’язана від самого початку з пізнішою Поштовою вулицею. Зокрема, вже будучи ц-к. поштмейстером, він викупив через суд як виморочне майно ще один будинок із землею за 289 флоринів, розташований на розі тієї самої вулиці і нинішньої Центральної площі, якої тоді ще не було. Тобто будівля займала частину теперішнього майданчика зліва від пам’ятника Т. Шевченку.

На початку 1783 року до міста прибув директор картографічного відомства Й. Будінський, який записав, що «тільки недавно було створено постійну пошту в Чернівцях». З неї відправлялася кореспонденція до Снятина двічі на тиждень — по середах і неділях «рівно о другій годині». Зазвичай її возили верхи кінні поштарі, бо такий спосіб транспортування відносно незначної кількості кореспонденції в умовах бездоріжжя і періодичного руйнування дерев’яних мостів на річках був найефективнішим. Крім того, пошта Фогеля повинна була виконувати функції поштової станції, забезпечуючи перекладними кіньми карети, які перевозили пасажирів. Однак поштові карети їздили рідко, мабуть, лише тоді, коли набиралась достатня кількість бажаючих подорожувати. Адже великі землевласники, купці, підприємці мали власних коней, а чиновникам їх надавали громади та домінії (помістя). І все ж у краї існувала мережа поштових станцій, яка перебувала під наглядом військових властей і обслуговувала передусім військових. Згаданий Й. Будінський, який сам був офіцером-картографом, зазначав, що «станції, де замінюються перекладні коні, доглядаються якнайкраще. На кожну призначено писаря і двох або чотирьох прислужників. На милю платиться за кожного коня 4 крейцери, від чого писар, який є рядовим солдатом 2-го гарнізонного полку, одержує як винагороду 1,5 кр. за кожного коня на 2 милі, але за це повинен купувати кінську упряж. Решту одержують поштові прислужники разом з річною платнею від 8-ми до 12-ти флоринів».

Справді, 1787 року було відкрито регулярне поштове сполучення із Семигородом, яке обслуговували поштові станції у Тарашанах (Терешенах), Сереті, Сучаві та низці сіл Південної Буковини. Кінні поштарі Фогеля везли кореспонденцію з Чернівців у Серет, а далі її експедирували місцеві поштарі. Щоправда, взимку зв’язок у цьому напрямку часто переривався — гірські дороги ставали непрохідними через снігові заноси. Приблизно тоді ж було налагоджено доставку кореспонденції з Чернівців у Заліщики. Нерідко поштмейстер Фогель виконував і спеціальні доручення. Зокрема, в серпні 1788 року на Буковину прибув архікнязь Франц із наміром відвідати австрійське і російське війська, які тримали в облозі тоді ще турецький Хотин. Фогель мав надати «вісім добрих спокійних вишколених і запряжених коней та чотирьох чисто вдягнених, взутих у чоботи, з батогами, а не дрючками, їздових». Уранці 14 серпня вони відвезли архікнязя і його свиту до Топорівців, звідки вже інші коні та їздові доставили високих гостей до Хотина.

Насамкінець варто зазначити, що загальний баланс поштового зв’язку на Буковині наприкінці XVІІІ — на початку XІX століття був від’ємним. Держава мусила його дотувати на суму 1100—1200 флоринів на рік. Причина цього полягала в майже суцільній неписьменності населення Буковини, яке не користувалося поштовим зв’язком і не передплачувало періодичних видань, яких, зрештою, і не було.

Фото автора.