Україна дедалі більше потерпає від екологічного лиха. За роки незалежності ми втратили близько 6 мільйонів мешканців держави і, на жаль, продовжуємо втрачати, в тому числі внаслідок отруєння довкілля вихлопними газами. Причиною цього насамперед є тотальна руйнація та занепад протягом останніх 18 років екологічно чистого виду транспорту — трамвая. Однак це глобальне питання досі не розглянуто на засіданні Ради національної безпеки і оборони України. Екологічна політика держави є досить кволою. Безсилі також засоби масової інформації, які в гонитві за сенсаціями часто усуваються від правдивого інформування про стан довкілля.

Трамваєм — до здоров’я

Схожу ситуацію з трамвайним транспортом Західна Європа пережила ще у 50—70-х роках минулого століття, коли економічний розвиток призвів до стрімкого збільшення кількості автомобільного транспорту. Європейське співтовариство також зіткнулося з такими проблемами, як транспортна перевантаженість магістралей, затори, збільшення кількості ДТП, негативний вплив шкідливих викидів на довкілля, здоров’я людини та зростання смертності населення. Відтак державну транспортну політику стали терміново переглядати на користь екологічно чистого громадського транспорту, особливо трамвая, і тепер там у розрахунку на 1000 мешканців у середньому припадає один трамвайний вагон.

Така само тенденція зберігається і в інших містах ЄС (Варшаві, Дрездені, Цюріху та ін.). Європейська спільнота майже відмовилась від тролейбусів, адже вони технологічно мають перетинати перехрестя на малій швидкості, що додатково сприяє виникненню заторів, і позаконкурентно визнала трамвай найбільш соціальним, екологічним, економічно вигідним, технологічно виправданим засобом пересування для великих міст. У тому числі й ці заходи дали змогу збільшити тривалість життя населення Західної Європи в середньому на 15—20 відсотків, що значно перевищує аналогічні показники в Україні.

Маршруткою — до хвороб

Кардинально протилежною є ситуація в українських містах. Для порівняння: щоденно на вулиці міста Києва виходить лише 300 одиниць трамвайних вагонів, в Одесі — 120, у Дніпропетровську — 150, в Донецьку — 130 одиниць. Тобто на 1000 мешканців українських міст припадає майже у 10 разів менше трамвайних вагонів, ніж у Західній Європі. Окрім того, Україна — єдина держава, де станом на 2007 рік порівняно з 1990-м довжина трамвайних колій скоротилась на 140 кілометрів, тоді як у усьому світі спостерігається бурхливий розвиток цього виду транспорту. Відповідно за роки незалежності практично не відбувалося оновлення трамвайного парку.

А тим часом наявний парк трамвайних вагонів, що вже відпрацювали нормативний строк експлуатації та підлягають утилізації, становить майже 95 відсотків, а міста України віддаються на відкуп мікроавтобусам. Це робиться, незважаючи на те, що один трамвайний вагон за об’ємом пасажироперевезень заміняє 20 мікроавтобусів, які є головною причиною утворення заторів та тотального забруднення довкілля шкідливими викидами.

Як наслідок, скупчення шкідливих речовин на центральних вулицях міст майже у шість разів перевищує зони впливу промислових підприємств, що призвело до збільшення кількості ракових та серцево-судинних захворювань, хвороб органів дихання та порушення діяльності центральної нервової системи. Близько 70 відсотків від загального рівня захворюваності становлять хвороби кровообігу та онкологія. Зокрема, станом на 2007 рік (порівняно з 1990-м) по Україні захворюваність системи кровообігу зросла у 4,1 разу, ендокринної системи та патологія вагітності — в 3,3 разу, а захворюваність крові в дітей — у 6,6 разу, при цьому вроджені аномалії зустрічаються в 4,5 разу частіше, ніж раніше. А статистика захворюваності українців на рак просто вражає: станом на 2008 рік кількість хворих сягнула 940 тисяч осіб (зростання більш як на 30 відсотків порівняно з 1990 роком). За даними Міністерства охорони здоров’я, в Україні на рак легенів страждають 70 відсотків онкохворих, із них 43 відсотки — люди працездатного віку. За останні 18 років винятково української історії наш народ скоротив свою чисельність з 52 мільйонів населення до 46 мільйонів. Коефіцієнт смертності до рівня народжуваності за даними 2007 року становить 17,7, тож Україна переживає демографічну кризу, де рівень смертності значно випереджає народжуваність. Безпліддям в Україні страждає до 20 відсотків населення репродуктивного віку, що значно перевищує показники Західної Європи (10 відсотків).

Ця негативна ситуація, на жаль, прогресує та перетворилася на найглобальнішу проблему українського народу, що вимагає від нас невідкладних заходів щодо її розв’язання. Україна, на жаль, повторює негативний досвід Західної Європи минулого століття, незважаючи на те, що Міжнародний союз громадського транспорту на 7-й міжнародній конференції в місті Дрездені звернувся до лідерів країн Центральної та Східної Європи, а також держав—учасниць СНД із «Дрезденською декларацією» про важливість збереження та модернізації наявних трамвайних мереж. У декларації підкреслюється, що для забезпечення стійкого розвитку та підтримки інвестиційної привабливості не варто проводити демонтаж трамвайних мереж, оскільки «трамвай — єдиний вид наземного транспорту, який технологічно у змозі забезпечити в зонах щільної міської забудови високі об’єми перевезень за розумних затрат на інвестиції та експлуатацію». Відновлення соціального, екологічно чистого виду транспорту — трамваю, приведення його чисельності хоча б до рівня 1990 року дасть змогу ліквідувати засилля мікроавтобусів, які створюють затори та забруднюють навколишнє середовище, що призводить до масових захворювань мешканців міст, вимирання та зменшення кількості населення.

Державна програма не виконується

Із цього питання ще у 2006 році прийнято Державну комплексну програму розвитку міського електротранспорту. Проте, на жаль, на цей час через відсутність фінансування програма практично не виконується. Місцеві органи влади продовжують руйнувати цей вид транспорту — конкурента мікроавтобусних підприємств, власники котрих, як правило, належать до місцевих владних структур. Окрім того, інфраструктура трамвайних підприємств, яка розташована в центральних частинах міста, де вартість землі — на «вагу золота», є безпосереднім стимулом для злочинних махінацій, пов’язаних із ліквідацією народного транспорту — трамвая. Турбота про здоров’я мешканців міст при цьому відійшла на другий план. Наприклад, було знищено єдиний ремонтний завод у Києві, розташований по вулиці Червоноармійській. Як наслідок, трамвайні вагони не ремонтуються й продовжують виходити на лінії в жахливому стані.

Водночас за період незалежності в Україні створено унікальне виробництво сучасних трамвайних вагонів європейської якості, яке спроможне задовольнити потреби міст в необхідній кількості рухомого складу трамваїв. Проте у проекті держбюджету на 2009 рік фінансування програми розвитку міського електротранспорту не передбачено. Закладені в держбюджет на 2008 рік кошти на ці цілі виділяються в недостатній кількості. Отже, це є наочним прикладом того, що уряд не виконує державну програму, яку він сам і затвердив. З цього випливає, що ми своїми руками руйнуємо транспортну систему, яка створювалась не один десяток літ нашими батьками та дідами, перетворивши населення міст на заручників глобальної катастрофи на догоду окремим місцевим ділкам.

Саме тому я закликаю всіх колег-депутатів та урядовців, представників органів виконавчої та місцевої влади, а також ЗМІ усвідомити, що єдиним шляхом до оздоровлення нації є підтримка та розвиток екологічно чистого транспорту — трамвая. Адже саме ми відповідаємо за здоров’я нації!

Юрій КАРМАЗІН, народний депутат України, голова Партії захисників Вітчизни.