Рік тому відбулися дочасні парламентські вибори.

Уперше це сталося у 1994 році. Тодішня Верховна Рада, яка зайшла у клінч з тодішнім главою держави, вирішила достроково припинити власні повноваження і повноваження Президента Леоніда Кравчука. І хоча той до останнього наполягав на незаконності такого рішення, вибори відбулися. Як зізнався перший всенародно обраний глава держави одному із провінційних видань, він сподівався у той час на підтримку силовиків. І напередодні Різдва 1994 року провів зустріч із ними. Леонід Кравчук поставив їм запитання: чи підтримають його силовики, якщо він прийме рішення розпустити Верховну Раду? Але і тодішній голова СБУ Євген Марчук, і міністр внутрішніх справ Андрій Василишин його не підтримали...

У 2006 році громадяни обрали парламент п’ятого скликання. Однак непорозуміння між соратниками, які стояли на Майдані, не дали змогу сформувати демократичну коаліцію. Партія регіонів перехопила ініціативу й залучила до антикризової коаліції не лише комуністів, а й Соціалістичну партію. Головою Верховної Ради обрали Олександра Мороза. Віктор Ющенко змушений був внести кандидатуру Віктора Януковича на посаду прем’єра. Але минулого року антикризова коаліція вирішила сформувати конституційну більшість і поглибити конституційну реформу. Пропонувалося главу держави обирати не всенародно, а в парламенті.

Відтак Президент Віктор Ющенко назвав такі дії «політичною корупцією» й видав указ про розпуск Верховної Ради п’ятого скликання. Представники антикризової коаліції критикували це рішення, залякували суспільство економічними втратами, падінням рівня життя. Вистачало всього: і мітингів, і силового протистояння. Варто лише пригадати штурм Генеральної прокуратури та похід на Київ Внутрішніх військ, які перепинили міліціонери-даішники. Ідеологом й організатором дочасних виборів був БЮТ на чолі з Юлією Тимошенко.

Урешті, головним дійовим особам вдалося порозумітися і знайти вихід із правового глухого кута — бютівці і «нашоукраїнці» склали депутатські повноваження, і дострокові вибори стали реальністю.

Не будемо говорити про ті обіцянки, які лунали на зустрічах з виборцями: кожен пам’ятає їх і може оцінити зроблене за рік. Зауважимо: після виборів боялися, що Президент не внесе кандидатуру Юлії Тимошенко в парламент на затвердження Прем’єр-міністром. Однак навіть після першого провального голосування, коли для її затвердження не вистачило одного голосу, Віктор Ющенко дотримав слова і зробив повторне подання.

Проте ідилія була нетривалою. Уряд змушений був застосовувати адміністративні заходи, щоб хоч якось вгамувати зростання цін. А це, в свою чергу, спричинило критику з боку секретаріату Президента.

У відповідь БЮТ нову — третю — сесію парламенту шостого скликання розпочав синхронним голосуванням з Партією регіонів. Так, 2 і 3 вересня було прийнято нові редакції законів про Кабінет Міністрів, про тимчасові слідчі комісії, про Конституційний Суд, про СБУ та про Генеральну прокуратуру. Мова знову зайшла про зміни до Конституції, за якими Президент перетворювався на «англійську королеву».

Власне, це й стало підставою для фракції «Наша Україна—Народна самооборона» вийти із правлячої коаліції. У бютівців залишалося два шляхи — оформити нову коаліцію з Партією регіонів або йти на дострокові вибори. Обидва — не найкращі. Перший шлях обіцяв електоральні втрати, особливо на заході країни, які не можна було компенсувати на сході. Другий — втратою реальної влади, особливо напередодні президентських виборів.

А тому зазвучали заклики до колишніх партнерів повернутися до коаліції без ультиматумів, оскільки фракція «НУ—НС» висунула декілька умов для відтворення об’єднання двох політичних сил. Нині запрошують у коаліцію і Блок Литвина, хоча ще торік було зрозуміло: коаліція у 226 голосів приречена на невдачу, оскільки постійно треба буде домовлятися з опозиціонерами, щоб провести той чи той закон. Час показав правоту аналітиків. Але, схоже, нові дочасні вибори таки відбудуться. І без президентських.