Моє звернення викликане стурбованістю з приводу наявних, на мою думку, порушень соціальних та економічних прав громадян України. Вважаю, що ця проблема потребує ретельного вивчення та обов’язкового вирішення.

Громадяни України, фізичні особи на протязі останніх років під час отримання платних послуг, купівлі продовольчих та промислових товарів, оплати комунальних послуг (газу, води, електроенергії та інше) втрачають 20 відсотків своїх прибутків.

Це відбувається всупереч Закону України «Про податок з прибутків фізичних осіб» від 22 травня 2003 року, відповідно до якого громадяни не є платниками з доданої вартості. Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 року №168/97 закріплений як об’єкт оподаткування обіг від реалізації товарів на території України, а платниками податків визначені суб’єкти підприємницької діяльності та фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність. Слід звернути увагу на те, що фізичні особи, які не здійснюють підприємницьку діяльність, — не є платниками податку на додану вартість.

Однак, починаючи з 1992 року, всі громадяни України, не будучи платниками цього податку, сплачують його. При цьому законодавець не передбачив право на його відшкодування або надання податкового кредиту фізичним особам, на відміну від юридичних осіб та суб’єктів підприємницької діяльності.

Стягнення ПДВ з фізичних осіб підтверджується виставленими рахунками й чеками, в яких окремо виділено цей податок.

Наведу такий приклад. Відповідно до пункту 19 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року № 1357, розрахунки населення за спожиту енергію здійснюються за чинними тарифами (цінами) для населення на підставі фактичних даних приладів обліку.

Згідно ч. 2 статті 11 Закону України «Про енергетику» органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія з регулювання електроенергетики країни, яка регулює тарифи на електричну енергію, що відпускається населенню для побутових потреб, єдині тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім тарифів на електричну енергію, що відпускається на побутові потреби населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення.

Національною комісією з регулювання енергетики України прийнято постанову від 11 січня 2001 р. №16 «Про внесення доповнення до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам», якою передбачено, що тарифи на електричну енергію, що відпускаються населенню і населеним пунктам, встановлені без урахування ПДВ, який сплачується понад затверджені тарифи відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість».

Тож громадяни (фізичні особи) сплачують грошові кошти за спожиту ними електроенергію згідно з тарифами з урахуванням 20% ПДВ, що справляється понад затверджений тариф.

Ця ситуація має декілька аспектів, на які слід звернути увагу.

По-перше — правовий. На мій погляд, відбувається стійке та тривале порушення основних прав громадян. Такі масштабні порушення чинного законодавства України та прав громадян не отримують належного реагування з боку держави, органів прокуратури, на які покладено обов’язок здійснення контролю за додержанням законодавства країни всіма установами, підприємствами та організаціями. До речі, всі мої звернення на цю тему до керівників держави, керівників депутатських фракцій та правоохоронних органів, публікації в центральній пресі, починаючи з 2005 року, залишилися без відповідей та реагування.

Держава, в якій відсутні дієві механізми запобігання таким масштабним порушенням, не має ознак правової держави.

По-друге — соціально-економічний аспект. Громадяни України постійно перебувають у стані занепокоєння, що пов’язано з постійним підвищенням цін на газ, воду, електроенергію, промислові та продовольчі товари. Але ж, крім наявного цінового тягаря, вони постійно переплачують та віддають 20 відсотків своїх доходів. Питання — кому? Адже Державним бюджетом України не передбачена така дохідна частина, як отримання ПДВ з громадян. А суми, які сплачують громадяни в масштабах країни, — фантастичні. Яким чином відбувається використання цих коштів? Яку відповідь на це питання може надати, наприклад, бюджетний комітет Верховної Ради. Чи не слід поставити питання про створення депутатської комісії з цього приводу. Адже втрата довіри народу до держави, до законодавства та можливості захисту прав громадян — це найтяжча втрата.

Звертаюся до депутатів Верховної Ради України, серед яких є чимало фахових юристів, з пропозицією звернути увагу на зазначене питання. Адже саме ви є представниками народу та захисниками економічних та соціальних прав громадян України, здійснюєте законотворчу діяльність.

Вважаю за необхідне розглянути питання про створення депутатської слідчої комісії з питання сплати громадянами України, фізичними особами податку на додану вартість під час сплати за товари та послуги.

Також закликаю юристів, економістів та представників громадських організацій прийняти участь у обговоренні цього питання у засобах масової інформації.

Валентин ПРОДАЄВИЧ, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук.