Едісону і не снилося

Фонографічні циліндри Едісона в Україні почали використовувати в 1902—1905 роках під час етнографічних експедицій. Унікальні колекції записів зберігаються нині в наукових інститутах, музеях і ще близько 1500 циліндрів — у приватних зібраннях. Сьогодні цей матеріал — безцінний.

Проте згідно зі статистикою щороку ми втрачаємо близько п’яти відсотків записів. Причина — банальна: воскові циліндри не витримують часу, плісняви, перепадів температури... Але найбільших втрат вітчизняні колекції зазнали в 70—80-х роках, коли записи, зроблені на циліндрах, спробували прочитати на старовинних фонографах. Тоді ж значних втрат зазнала колекція української етнічної музики Йосипа Роздольського, якою свого часу опікувався Станіслав Людкевич. Науковці, котрі спробували здійснити опис колекції, зізнавалися у статтях, що після восьми—десяти циклів відтворення на старому фонографі звук повністю зник. Врешті цю справу вирішили облишити. Тож, де є повний опис колекції, — немає звуку, де зберегли звук — немає опису. Так тривало донедавна. Нині цю колекцію (тобто те, що від неї збереглося) можна прослухати навіть удома. Це результат роботи авторського колективу Інституту проблем реєстрації інформації НАН України під керівництвом члена-кореспондента НАНУ В. В. Петрова, яка розпочалася ще 1995 року і завершилася 2007-го вражаючими результатами. Колектив створив технологію неруйнівного оцифрування раритетних носіїв з аудіоінформацією, зроблених понад 100 років тому.

Чи почуємо ми голос Лесі Українки?

З чого все почалося? Ще в 70-х роках українські вчені винайшли... оптичні диски для зберігання великої кількості інформації. Ті самі, які ми звикли вважати винаходом американців. До речі, у Сполучених Штатах першість України визнають. 1998 року тодішній посол США в Україні Вільям Міллер на одному з урядових прийомів сказав: «Ми знаємо, що перші у світі оптичні диски було розроблено в Києві. Але ми зуміли організувати їх масове виробництво». Чому так сталося? Просто за радянських часів була така практика: якщо винахід не має аналогів за рубежем, пошукові роботи не підтримували. Але київський інститут під керівництвом В. Петрова та А. Крючина все одно продовжив роботу в цьому напрямі. Ліцензії на виготовлення оптичних циліндричних носіїв придбала компанія Самсунг.

Ми втратили пальму першості у масовому виробництві дисків, натомість зуміли створити найкращу у світі систему неруйнівного інтерферометричного відтворення і оцифрування звуку з фонографічних циліндрів Едісона, яка за своїми характеристиками не має аналогів у світі. На нашому обладнанні вже переписано колекцію видатного датського композитора Карла Нільсена, що зберігається в державній університетській бібліотеці міста Ааргус. Нині Національна бібліотека Польщі готує видання записів польського фольклору, зчитаних з 200 циліндрів. Найстаріший запис датується 1896 роком. І це теж результат співпраці з Інститутом проблем реєстрації інформації. Полякам вдалося зібрати майже повну колекцію фонографічних циліндрів Едісона, що є на території країни. Вони просто дали оголошення в газеті, що готові викупити циліндри, не запитуючи, де люди їх взяли. Коли розпочалося співробітництво, то попервах перевозили циліндри через митницю. Але це настільки цінні речі, що пізніше довелося переправляти їх дипломатичною поштою. Посол Польщі в Україні особисто прослуховував усі диски. Ці циліндри взагалі дуже важко вивезти за кордон. Так, до інституту звернулися з проханням прочитати ранні записи Чайковського, які зберігаються у приватній колекції в Росії. Але дозвіл на їх вивезення за межі країни росіяни так і не отримали.

А найбільшим своїм здобутком в інституті вважають відтворення колекції єврейського фольклору М. Береговського, записаної в 1902—1947 роках. Власне, з неї все і почалося. В 1995 році про існування такої колекції в Україні дізналися хасиди і почали просити передати циліндри, щоб переписати їх у Відні. Але в Києві зрозуміли, що шанси повернути потім цю колекцію в Україну цілою та неушкодженою — примарні. Тож інституту дали три місяці для створення необхідного обладнання. Результат роботи вмістився на п’ятьох дисках, перші з яких дарував народу Ізраїлю під час візиту Леонід Кучма, останні — Віктор Ющенко. Після того, як колекцію було переписано на сучасні цифрові носії і вона стала доступною світовому співтовариству, її внесли до Реєстру ЮНЕСКО «Пам’ять світу».

Нині інститут вже оцифрував кілька тисяч циліндрів. Сталися і прикрі відкриття. Так, архівісти були переконані, що мають «живий» голос Лесі Українки. Після прочитання їхніх циліндрів стало зрозуміло, що цього запису нема. Очевидно, циліндри підмінили і, скоріш за все, вони досі лежать мертвим вантажем у якійсь приватній колекції.

Привіт нащадкам з 3000 року!

Окремо слід сказати про диски, на які переносять раритетні записи. В інституті використовують оптичні носії зі скляними і сапфіровими підкладками. На таких дисках інформація зберігається від 500 до 1000 років! Уявляєте, як було б цікаво почути сьогодні голос людини з 1008 року!

Нині інститут готує подарунок до 90-річчя НАН України. З 70-х років усі засідання президії АН України записували на магнітофонну стрічку. Ці записи зберігаються у Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського. Отож до ювілею інститут готує диск з виступами вчених. Наприклад, можна буде почути виступ Віктора Глушкова про необхідність наукового прогнозування: «Після винайдення телефону минуло 50 років, перш ніж його почали широко використовувати, після винайдення телевізора — 25 років, транзистора — 7 років, мікросхем — 3 роки. П’ятирічний план — це багато (і це в 70-х, коли країна жила по п’ятирічках), інакше ми опинимося позаду наукового прогресу». Або розповідь археолога Бориса Мозолевського, який просто на засідання приніс золоту пектораль і розповідав, як до початку екскаваторних робіт (на місті могили шукали марганцеву руду) залишалася доба, і ось що вдалося знайти в цю останню добу. Або виступ Валентина Бакуля про технологію синтезу штучних алмазів... Це — не тільки історія. Це — те найкраще, чим пишається Україна! І те, з чим працюватимуть наші молоді вчені.

До речі, для них з 1995 року інститут за ініціативою члена-кореспондента НАНУ В. В. Петрова і професора А. А. Крючина почав видавати реферативний журнал «Джерело», який нині є найбільшим в Україні зібранням наукових публікацій і сьогодні видається спільно з Бібліотекою ім. Вернадського. А для всіх, хто послуговується Интернетом, створено електронну бібліотеку України. Ще на початку 90-х інститут винайшов технологію масового розповсюдження інформації телевізійними каналами. І до 2000 року, поки Інтернет не набув у нас поширення, в нашій країні саме так передавалася цифрова інформація. Для промислових підприємств важливим було створення в 1997 році обладнання виготовлення штампів для тиражування компакт-дисків.

Про світло в кінці тунелю

Але зрозуміло, що це — не єдиний напрям роботи інституту. Якщо знову зазирнути у 80-ті роки, то ми, хоч і з запізненням, дізнаємося: одразу після початку виробництва комп’ютерних томографів за кордоном (які нині за шалені гроші купують наші медустанови) група науковців інституту, очолювана професором М. В. Синьковим, розробила вітчизняний комп’ютерний томограф третього покоління. Особливість його полягала в тому, що томограф було повністю побудовано на вітчизняних вузлах і блоках. А отже, розпочавши його масове виробництво, Радянський Союз не потрапив би в залежність від Заходу. Томограф успішно пройшов випробування в Челябінську. Комплект конструкторської документації було передано для організації серійного виробництва до Всесоюзного НДІ технічної фізики ім. академіка Е. І. Забабахіна. Потім Союз розпався...

Отримані інститутом результати зі створення систем оптичної реєстрації інформації дали йому можливість перейти до перспективних розробок у галузі медицини та створення засобів застереження на автошляхах та при виконанні особливо небезпечних робіт. Після того як стало можливим виготовлення мікрорельєфних структур, інститут розпочав виробництво елементів для діагностики і лікування косоокості дітей. Набір для діагностики КК-042 проходить нині клінічні дослідження. Офтальмологи підказали ще один напрям у роботі: у людини похилого віку погано функціонує центр сітківки ока, настає так звана стареча макулодистрофія, коли людина бачить тільки світло і тінь. Як повернути їй зір? Вчені вирішили спробувати змістити зображення на край сітківки. Для цього розробили спеціальні лінзи.

І кілька слів про ще один напрям роботи інституту: виробництво світлоповертальних елементів. Крім інституту, їх виготовляють ще три фірми у світі. Нині розробкою зацікавилися в Китаї, де вже замовили матриці для тиражування світлоповертальних елементів. У Києві їх вже можна побачити на мосту Патона. Ними вже обладнують автошляхи. У планах — розміщувати винахід у шахтах, щоб замінити ліхтарики...

Цього року на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки Інститутом проблем реєстрації інформації НАН України висунуто роботу «Фізичні методи і комп’ютерні засоби реєстрації, зберігання і використання великих обсягів інформації» (автори — О. С. Оніщенко, В. В. Петров, А. А. Крючин, М. В. Синьков, В. П. Тарасенко, С. М. Шанойло, В. І. Кожешкурт, Л. Й. Костенко, І. В. Косяк, Є. В. Кривоносов). І вже відомо, що багато вчених НАН України, науковців вищих навчальних закладів, керівників промислових підприємств, діячів культури дали цій роботі високу оцінку. Її вважають такою, що, безперечно, заслуговує на присудження державної премії.

Фото автора.