У трансі від «Донецькавтотрансу»

На майданчику перед будинком фірми «Променергоремонт» відвідувачів зустрічають приблудні собаки. «Коли ми вперше приїхали сюди вісім років тому, нас так само зустріли собаки. Охлялих тварин ми відгодували й дали притулок, — розповідає директор Тетяна Зюкіна. Тварини, що мають дах і добрих хазяїв, і не підозрюють, що знову можуть опинитися на вулиці. Як, власне, і самі підприємці, в яких вимагають віддати назад куплені на законних підставах споруди. Для невеликих підприємств, розташованих на території колись збанкрутілої автобази, це означає знищення бізнесу.

«Голос України» вже писав про спробу ВАТ «Донецькавтотранс» відібрати через суд у маріупольського заводу «Магма» приміщення, куплені в Приморського АТП № 11483 — дочірнього підприємства «Донецькавтотрансу». Нове керівництво транспортного об’єднання подало судовий позов «про витребування майна з незаконного володіння». Хоча на майно оформлені всі необхідні документи, включаючи договори купівлі-продажу, реєстрацію в бюро технічної інвентаризації тощо. Як з’ясувалося, за аналогічною схемою «Донецькавтотранс» намагається відсудити колись продане майно ще у деяких підприємств в обласному центрі. А почалися судові позови з приходом нового інвестора.

Трохи історії

Про безрадісний вигляд АТП 11462 на початку 2000-х свідчать очевидці й фото тих років. А ще — напівзгнилі вантажівки, які досі стоять на території. Підприємство перебуває в стадії банкрутства, але оздоровити боржника так і не вдалося. З огляду на всі обставини, суд затвердив мирову угоду в справі про банкрутство. Відповідно до неї, інвестор — ТОВ «Магістр» — взяв на себе зобов’язання погасити борги автобази перед кредиторами в сумі понад 600 тисяч гривень. Як компенсацію інвестор одержав право власності на майно боржника — об’єкти нерухомості, розташовані за адресою: м. Донецьк, вулиця Баумана, 12. Згодом ці об’єкти й продали новим власникам.

Примітно, що екс-прем’єр-міністр України Віктор Янукович захистив кандидатську дисертацію на схожу тему: «Реформування територіальних великих господарських структур автотранспорту (на прикладі Донецької області)». Однак, нинішні власники підприємства, схоже, не визнають авторитетів (научних, звичайно). Якщо раніше об’єднання прагнуло дати максимальну самостійність структурним підрозділам, то тепер керівництво ВАТ подає судові позиви, вимагаючи із незаконного, на їхню думку, володіння давно розпродане майно.

АТП 11462 є дочірнім підприємством ВАТ «Донецькавтотранс». Згідно з наказом № 7 від 26 лютого 2001 року, підписаним головою правління ВАТ і членами правління, на базі структурних підрозділів були створені 10 дочірніх підприємств, серед них — «Донецьке АТП 11462». До статутного фонду створених «дочок» було передано майно, раніше закріплене за ними. Щоб вийти із ситуації, було вирішено впорядкувати виробничо-технічну базу шляхом списання або відчуження економічно невигідного рухомого складу, а також реалізувати зайві території й виробничі потужності. Одне слово, тоді структурним підрозділам дали самостійність, тепер же керівництво ВАТ подає судові позови, вимагаючи повернути розпродане майно.

У куплених споруд не було даху, води й електрики

Власниками приміщень, що належали колишньому «Донецькому АТП 11462», сьогодні є близько десятка підприємств малого й середнього бізнесу. Більша частина з них має виробництво. Це невеликі, але з доброю репутацією виробництва. Наприклад, виробничо-наукова фірма «Променергоремонт» ремонтує двигуни і трансформатори.

— Приміщення на вулиці Баумана, 12, де ми розмістилися, спочатку протягом п’яти років орендували, — пояснює директор Тетяна Зюкіна. — Потім, коли почалася процедура банкрутства орендодавця і з’явився інвестор, нам запропонували викупити. Зробили оцінку через бюро технічної інвентаризації, взяли кредит у банку, оформили угоду. Споруда була в жахливому стані. Даху не було, вікон теж, усе текло. Ні води, ні електрики! За ці роки ми перекрили дах, встановили пластикові вікна, провели воду, світло. Оформили в оренду земельну ділянку й платимо за землю до бюджету. До речі, ми — єдині з усіх підприємців на території автобази, хто встиг оформити оренду землі. Інші й раді б платити, але «Донецькавтотранс» не дає документів.

Позов ВАТ «Донецькавтотранс» до фірми «Променергоремонт» пролунав, як грім серед ясного неба. На судове засідання 29 липня 2008 року представники «Променергоремонту» йшли, впевнені у своїй правоті. Всі документи свідчать, що саме приватне підприємство є законним власником споруди. За словами головного інженера Василя Цикала, який був присутнім на засіданні, позивач заявив клопотання про заборону відчуження майна, що заперечується, — будівлі профілакторію ТО-1 літ. Е-2, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Баумана, 12: «Але суддя не оголосив, накладається арешт чи ні. Тому коли через день після суду поштою прийшла постанова про те, що суд переноситься на два тижні у зв’язку з необхідністю надання додаткових документів, ми поставилися до цього спокійно. А через кілька днів у поштовій скриньці знайшли нового листа із новою постановою — для забезпечення позову застосувати заходи заборони відчуження будівлі».

Аналогічний позов одержав підприємець Дмитро Волков, що також володіє приміщенням на території колишнього АТП. Це — колишня механічна мийка для автомобілів, що дісталася нинішньому власникові також у жалюгідному стані. Для підготовки будівлі довелося зміцнити стіни, встановити вікна, зробити додаткове перекриття тощо. В’їхати в нове виробниче приміщення фірма повинна була зовсім скоро. «Підприємство невелике, ми виробляємо меблі, — каже Дмитро Миколайович. — Увесь прибуток вкладаю в розширення виробництва. Зараз за рішенням суду на приміщення накладено арешт. Природно, всі роботи зупинено».

У суді пролунали й цифри боргів підприємства: майже 218 тисяч гривень — заборгованість у зарплаті, понад 600 тисяч грн. — заборгованість по платежах до бюджету, 12,5 тисячі гривень — за електроенергію, майже стільки ж — борг перед Пенсійним фондом. Яке розв’язання проблеми запропонувало транспортне об’єднання? Може, вирішило відновити діяльність АТП? Дати згоду на оренду земельних ділянок всім підприємствам, що володіють майном на території АТП, щоб поповнити скарбницю? Знайшло інші форми оздоровлення? Ні, «Донецькавтотранс» подав позов до власного дочірнього підприємства про витребування майна із чужого незаконного володіння. При цьому ущемлені і інтереси працівників АТП, які зневірились у тому, що колись їм віддадуть заборгованість у зарплаті, і держави, яка теж претендує на борги перед бюджетом і цільовими фондами, так і підприємців, що купили свого часу будівлі і приміщення АТП.

«Колишні й нинішні працівники АТП, як кредитори підприємства-боржника, були присутні на засіданні, однак суддя заявив, що права голосу на засіданні ми не маємо. І це при тому, що практично всі працівники АТП є акціонерами ВАТ «Донецькавтотранс», — пишуть у своєму колективному зверненні Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини працівники автотранспортного підприємства. — Тож ВАТ «Донецькавтотранс» хоче повернути все, що залишилося, майно собі, а працюючий колектив залишити без коштів до існування.

АТП є дочірнім підприємством ВАТ «Донецькавтотранс». І немає нічого простіше, як скасувати наказ про створення дочірнього підприємства й позбавити «дочку» права користуватися майном. Чому ж керівництво об’єднання не пішло таким шляхом? Чи не тому, щоб через потрібне судове рішення забрати все майно автобази, навіть уже давно продане? Підприємці, що працюють на Баумана, 12, шоковані цим.

«Просимо захистити від сваволі...»

«На даний момент ВАТ «Донецькавтотранс» провадить діяльність з визнання угод із продажу майна, що було на балансі ДП «ДАТП 11462» ВАТ «Донецькавтотранс», недійсними, хоча будівля складу з навісом і асфальтне покриття були придбані нами безпосередньо у ВАТ «Донецькавтотранс» за згодою правління, податкової інспекції й на підставі незалежної експертної оцінки», — заявляє директор ТОВ «Грандсистем» О. Панкова.

Ситуацією із судовими позовами стривожений і колектив ТОВ «Автотехцентр-3000». Там стверджують: «Угода оформлена відповідно до всіх вимог законодавства, сплачено податки. Для відновлення зруйнованої будови минулого витрачені величезні кошти, встановлено спеціалізоване устаткування й обладнання. Водночас сімнадцять чоловік, що працюють на підприємстві, не впевнені, чи буде завтра в них робоче місце... У випадку виселення підприємству загрожує руйнація. Просимо захистити нас від сваволі нових власників ВАТ «Донецькавтотранс», які дочекалися, поки ми приведемо споруди в «товарний» вигляд, щоб тепер забрати їх й вигідно перепродати».

«Я готовий дійти до суду в Страсбурзі, якщо в нас віднімуть майно, — каже співвласник фірм «Анкор» і «Бекон» Анатолій Курганов. — Ми тут працюємо вже шість років, всі терміни позовної давності минули. Моє підприємство займається вирощуванням свиней, і будівлю колишньої їдальні АТП купили, щоб обладнати там ковбасний цех. Купували через аукціон, відновили приміщення, привезли імпортне устаткування. Ми не збираємося віддавати майно».

«З будівлі, що 20 років простояла занедбаним, ми намагалися зробити гідний об’єкт нерухомості, — додає підприємець Євген Кременчук. — Але, проаналізувавши цю ситуацію, дійшли висновку: ми стаємо об’єктом рейдерської атаки». «Невже державі не потрібні нормальні добропорядні фірми, що працюють і регулярно платять податки й заробітну плату?» — запитує співрозмовник.

Перед законом усі рівні, але деякі — рівніші

На початку 2000-го в Донецькій області вперше пролунав термін «депресивні території». Такими були багато закритих й збанкрутілих підприємств — шахти, заводи, АТП. Пам’ятаю часи, коли мало хто хотів стати господарем недобудованих або зруйнованих будинків. Частина таких об’єктів перетворилися на стихійні смітники й кубла наркоманів. Можна було б стверджувати, що Донецькому АТП 11462 пощастило: поступово споруди знаходили нових господарів, набували сучасного вигляду. Виручені гроші йшли на погашення боргів перед кредиторами, а підприємства-новосели поповнювали бюджет податками. З кожним роком приватні підприємці почувалися дедалі впевненіше: здавалося, важкий етап становлення позаду. Вони готувалися розширюватися і працювати, але не воювати. Тепер же над власниками фірм нависла загроза втратити й власність, і бізнес. Адже виробничі приміщення й устаткування на вулиці не розмістиш. Повне руйнування, звільнення працівників, закриття підприємства — от така перспектива.

Водночас новий власник ВАТ «Донецькавтотранс», у разі успішного для об’єднання рішення суду, стане власником збережених і відремонтованих будівель, що колись становили цілісний майновий комплекс автобази. Таких структурних підрозділів в області, нагадаю, було створено десять. Але конфлікт змушує замислитися й інших підприємців, що працюють на території колишніх автотранспортних підприємств. З великою часткою ймовірності можна сатверджувати, що незабаром вони отримають аналогічні позови. А от за те, що, будучи добропорядним покупцем, можна спати спокійно, поручитися не може ніхто. Навіть суддя.

Публікації про рейдерські захоплення сьогодні зустрічаються часто. Автори іноді проводять аналогії між рейдерами і рекетирами 90-х років. Не беруся судити, наскільки доречне порівняння, але підприємці уточнюють: якщо рекет вимагав частину бізнесу, то рейдери забирають усе. Не дивно, що інтерес до України як сфери інвестування капіталів в іноземців слабшає. Вітчизняні підприємці також не бажають миритися із ситуацією й погрожують іти до кінця. Для цього вони навіть створили громадську організацію «Антирейдерський фронт».