Розташоване у межиріччі Стиру і Чорногузки село Боратин стало одним із найперспективніших на Волині. Таким його за підтримки громади зробили місцеві депутати і сільський голова Сергій Яручик.

Закрили «метеостанцію», спорудили — палац

За радянських часів в області Боратин знали хіба що завдяки розташованому в ньому дріжджовому заводу. Для Луцька він був своєрідною метеостанцією. Варто було впасти атмосферному тиску, і неприємні запахи заводських очисних споруд сягали центра міста. Тож коли лучани закрутили носами, чекай дощу. Мешканцям Боратина тоді співчували. А сьогодні — по-доброму заздрять.

З’ясувати причину таких змін вирішили на місці. Та й нагода випала слушна: в Боратині відкривали новий адмінбудинок. Про його оригінальність начувся ще в Луцьку. Побачене ж перевершило уяву: скляні куполи по краях, дзеркальні вікна, пофарбовані в рожеві кольори стіни. Вгорі годинник з курантами і табло, яке, окрім часу, показує ще й день і місяць року, температуру. А над усім майорить синьо-жовтий прапор України. Подумалось: яка не схожа ця ажурна споруда, справжній тобі палац, на похмурі типові прямокутники колишніх райкомів. Напевно тому, що зводилася з любов’ю до людей, а не для того, щоб тиснути на їхні душі казенними мурами. Вирішальна роль у зведенні адмінбудинку належить сільському голові Боратина Сергію Яручику.

— Взятися за будівництво нас змусили обставини, —пояснює він. — На превеликий жаль, сільська рада до цього часу не мала свого приміщення, а займала три кімнати в дитячому садочку. Мало того, що тісно. На нас іще скоса поглядали батьки, які не могли влаштувати своїх малят у садочок. До нового року в колишніх наших кабінетах відкриємо ще одну групу дитсадка. І в цьому будинку, де ми з вами зараз, окрім сільської ради, розташуємо також соціальну службу, бібліотеку, пошту, кімнату дільничного міліціонера, банківське відділення. Людям буде зручно.

Добрим словом того дня згадали і керівника місцевого сільгосппідприємства Степана Москвича, який не лише став головним будівничим нової споруди, а в якійсь мірі навіть її архітектором. А зрештою так перейнявся цією справою, що придбав для сільської ради нові, не гірші за міністерські, меблі.

Якщо будувати, то найкраще

Боратинська сільрада об’єднує приміські села Голишів, Боратин, Новостав, Рованці, у яких сьогодні проживає 3,5 тисячі чоловік. Всі вони активно забудовуються і через десятиліття їх населення може подвоїтись. З оглядом на таку перспективу і працюють місцеві депутати. Вже зараз у Боратині за кошти сільської громади споруджується найкращий в області сільський стадіон, яким опікується депутат сільської ради Володимир Марчук.

— Окрім футбольного поля, яке відповідає за розміром усім стандартам і має прекрасний трав’яний газон і дренаж, — розповідає депутат, — тут буде ще три футбольних міні-поля (одне з них — зі штучним покриттям), три волейбольні майданчики (два — для пляжного волейболу), баскетбольний майданчик, сектори для метання спису і диску, 400-метрові бігові доріжки із сучасним покриттям (до речі, єдині в області), яма для стрибків у довжину, тенісні корти. В підтрибунному приміщенні є роздягальні, душові, тренажерний зал. У травні 2009 року на цьому стадіоні відбудеться обласний фестиваль фізкультури і спорту.

Пишаються боратинці і своїм дитсадком. За обладнанням, матеріальним забезпеченням, дизайном приміщень йому немає рівних в області. Фактично від старої будівлі залишилися лише стіни. За кошти сільської громади тут перекрили дах, поміняли вікна, двері, облаштували автономне опалення, закупили нові меблі, постіль, придбали сучасне пральне і кухонне обладнання. Привабливими виглядають ігрові майданчики. Як розповіла завідувачка цієї дошкільної установи Галина Киричук, її колективу часто доводиться приймати делегації колег, які приїздять за досвідом. Всі по-доброму заздрять боратинцям. Першого вересня тут відкрили четверту за ліком групу. До кінця року прийме сільську малечу і п’ята. Загалом садок розрахований на шість груп, або 140 дітей. Тож незабаром він запрацює на повну потужність.

За сприяння Боратинської сільської ради Голишівська початкова школа із хати-розвалюхи перетворилась у справжній палац.

— Ви вже бачили наш стадіон, — продовжує Сергій Яручик. — Він стане базовим для всього Луцького району. Його футбольне поле, за оцінкою фахівців, — чи не найкраще в області. Трішки менший стадіон буде і в Рованцях. З ініціативи депутатів Людмили Гнатюк, Алли Пігули та Ярослава Саченка будуємо туристичне містечко. Рельєф дозволяє облаштувати у ньому різноманітні смуги перешкод. Будуть також місця, де діти взимку зможуть кататися на санках і на лижах. Поставимо кілька каруселей, турніків, альтанок. Все огородимо. Другий такий майданчик буде в Голишеві, на березі Чорногузки. Плануємо здати їх уже цього року. Найбільшим об’єктом, який стане до ладу 2009 року, буде амбулаторія на 12 робочих місць. Хочемо спорудити також красень будинок культури. Кілька кімнат у ньому відведемо під музей історії села. Вона ж у нас багата. Зібраний матеріал систематизували в книзі «У межиріччі Чорногузки та Стиру». Вже вийшла перша із трьох її частин. Плануємо також до наступного Дня незалежності повністю заасфальтувати всі вулиці сіл, освітити їх. Уже цього року згадане завдання виконаємо відсотків на 90.

Чи винні бджоли, що пасічник сліпий?

Не забув Сергій Яручик і про ложку дьогтю, яка псує всім настрій. Ідеться про спорудження школи в Рованцях. У селі, де проживає понад 600 дітей шкільного і дошкільного віку, немає ні школи, ані дитячого садочка. Керівництво області багато років залишалося байдужим до проблем села, в якому налічується 73 багатодітні сім’ї (в шести з них виховується більше десяти дітей). І це при тому, що з вікон облдержадміністрації Рованці мов на долоні. Не дочекавшись підтримки згори, сільська рада 2004 року розпочала будівництво школи власним коштом. На сьогодні зведено вже «коробку», накрито, підведено комунікації, прокладено дорогу. Із сільського бюджету на це витрачено більше п’яти мільйонів гривень. Але, щоб восени наступного року в школі пролунав перший дзвоник, потрібно ще десять мільйонів гривень. Сільській громаді це не під силу.

Про проблеми із спорудженням школи в Рованцях «Голос України» писав 7 грудня 2007 року. Невідомо, чи газетна публікація допомогла, чи, може, влада нарешті «прозріла», але після цього з обласного і районного бюджетів на будівництво школи було асигновано 300 тисяч гривень, іще 800 тисяч виділив Кабмін. Хотілося б, щоб на цьому державна підтримка новобудови не припинялася.

Від сільського вчителя до успішного менеджера

Як могло статися, що за колишнього вчителя української мови та літератури Сергія Яручика на останніх виборах проголосувало 98 відсотків виборців? Секрет його популярності простий: Сергій Яручик постійно прислухається до думки громади, виконує її накази. Ще під час першого терміну головування зумів виконати обіцяне. На других виборах вже нічого не обіцяв, а просто сказав: робитиме усе, щоб громаді жилося краще.

Ось як оцінює діяльність Боратинської сільради заступник голови Луцької райради Данило Безушко:

— Тут склалася команда однодумців, яка об’єднує і депутатів сільської ради, і підприємців, і активістів. Всі вони прагнуть, щоб життя людей стало заможнішим, а побут — комфортнішим. Хотілося б бачити таку само одностайність і в інших населених пунктах.

Місто і село стискають дружньо руки

Населені пункти сільської ради межують з Луцьком. Багато хто з мешканців міста не знає, що садять городи, а дехто й живе, на сільських землях. Червона лінія розподілу проходить по вулиці Станіславського, за якусь сотню метрів від національного технічного університету. За підтримки облдержадміністрації, на боратинських землях німці спорудили завод автомобільних кабельних мереж «Кромберг енд Шуберт». Тепер сільська казна значно поповнюється за рахунок відрахувань підприємства у бюджет. А колишній голова ОДА Володимир Бондар посприяв мешканцям сільської ради вигідно продати бізнесовим структурам землі під будівництво житлового комплексу. Ще й сьогодні селяни згадують, як боязко йшли на цю угоду. Але зуміли перемогти свій одвічний консерватизм і мають тепер неабиякий зиск.

Нещодавно депутати проголосували за виділення шести гектарів приміських земель під облаштування оптового сільськогосподарського ринку. Це теж принесе громаді чималу користь, а Луцьку — до тисячі нових робочих місць. Відзначимо й одностайність, яку виявляють при вирішенні земельних питань міський голова Луцька Богдан Шиба і сільський голова Боратина Сергій Яручик. На їх думку, земля, що сусідить з містом, має віддаватися виключно під спорудження багатоповерхівок.

Волинська область.

Фото автора.