Увечері я вийшов покурити на балкон. Сонце вже скотилося за обрій, але для появи нічних світил ще не настав час. І тут раптом побачив яскраву зірку, що зі швидкістю реактивного винищувача пролітала над Запоріжжям у південно-східному напрямку. Думку про літак я відкинув одразу, оскільки літаючий об’єкт світився чисто і рівно, — це було аж ніяк не схоже на бортові вогні. Можливо, штучний супутник Землі? Та тільки встиг подумати про те, як зірка раптом зупинилася і стала посеред небосхилу, неначе вкопана. Так тривало дуже довго, може, хвилин з двадцять, а потім вечірня гостя — немов спохопилася — швидко зникла в сутінках.

Можливо, я не надав би значення цьому випадку: мало що може здатися? Та вранці розговорився із сусідом по під’їзду — Олександром Бережним — і він, не вагаючись, заявив, що то було не що інше, як НЛО. Загалом такі собі «штучки» частенько пролітають над нашим містом, особливо вони полюбляють «швендяти» в районі атомної електростанції, але в порівнянні з тим, що довелося побачити в дитинстві, це зовсім не вражає. А то було диво так диво! Якось перед заходом сонця ми поверталися із школи з моїм другом Іваном Науменком (здається, тоді ми ходили в другий клас) і раптом побачили яскраву зірку, котра стрімко падала на землю. Ми так і заклякли на місці, бо ця зірка швидко збільшувалася в розмірах і десь на кілометровій висоті вирівняла політ. Але це був не палаючий літак, як нам спочатку здалося, а якийсь невідомий літальний апарат на зразок ракети, з гострим носом і сигароподібним тілом, від якого тяглися довгі пасма яскравого світла. До того ж летів він зовсім тихо, і дорослі, котрі працювали на фермі недалеко від нас, цього дива так і не побачили. Зрозуміло, ніхто нам тоді не повірив: мовляв, чого тільки діти не нафантазують.

Вислухавши мою розповідь, сусід загадково посміхнувся і вийняв мобільний телефон. І тут я побачив невеличкий відеофільм про дивовижне атмосферне явище, яке набожним людям неодмінно вселило б віру в пришестя Ісуса Христа. Бо з неба, а точніше з грозової хмари, поволі опускалося... розп’яття. Поки я приходив до тями, Олександр Бережний «прокрутив» ще один відеосюжет, який «перекачав» з мобілки його знайомого. Той теж устиг зняти це ж незвичайне явище, тільки з іншої точки. Вона знаходилася на відстані два-три кілометри від місця, де виразно бачили хрест, що яскраво світився. Але цього разу з грозової хмари проступали величезні... людські очі.

Відеокамера мобільного телефону не дає чіткого зображення, тому довелося лише пошкодувати, що під рукою не було професійної знімальної апаратури. Але сусід заспокоїв: мовляв, такі явища вже не раз намагалися відзняти на відеокамеру, тільки з того нічого не виходило. А мобілка виявилася не такою чутливою до електромагнітних імпульсів (на комп’ютері чітко простежуються якісь світлові поля), тому і вдалося зберегти важливі докази для того, щоб можна було переконати скептиків у правдивості своїх слів.

А спостерігав це незвичайне атмосферне явище Олександр Бережний 26 червня о 19-й годині 17 хвилин, перебуваючи в службовому відрядженні у місті Усть-Лабінськ Краснодарського краю Російської Федерації.

Запорізька область.

На знімку: аномальні атмосферні явища поблизу міста Усть-Лабінська, відзняті на відеокамери мобільних телефонів.