Те, про що так довго говорили більшість політиків, здійснилося. Розпад коаліції і наступні позачергові вибори наприкінці 2008 року передвіщали ще дев’ять місяців тому. Тоді я казав, що їх спробують спровокувати і провести. Нині — це реальність.

Закінчення імунітету парламенту

Одразу хочу зазначити, що Партія регіонів завжди послідовна в своїх принципових позиціях, тому і зараз виступає проти екстрених позапланових виборів до парламенту.

На користь такого варіанта розвитку подій свідчить теза, яка часто озвучується з усіх боків, — проведення виборчого процесу поглинає сотні мільйонів гривень народних грошей, які життєво необхідні державі й суспільству.

Ситуацію, що склалася, потрібно правильно «прочитати».

Отже, парламент сьогодні поставлений у рамки — нова коаліція чи безкоаліційна Рада і можливі дострокові вибори.

Нагадаємо, що 16 вересня цього року Головою Верховної Ради оголошено рішення про припинення коаліції. У разі провалу переговорів зі створення нової більшості в будь-якому форматі глава держави одержить конституційне право розпустити безкоаліційну Раду.

Таким чином, Президент зможе вже 17 жовтня 2008 року оголосити про розпуск Верховної Ради. До того ж до цього моменту мине річний термін з моменту обрання Верховної Ради VІ скликання (дата оголошення Центвиборчкомом результатів виборів Верховної Ради VІ скликання — 15 жовтня 2007 р.), що позбавить парламент конституційного імунітету від можливого припинення повноважень.

У частині другій статті 77 Конституції України зазначено, що проведення позачергових виборів здійснюється в шістдесятиденний термін із дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України. Тобто простий арифметичний підрахунок дає дату, наприклад, 21 грудня — це неділя, може бути і пізніша дата. В цьому разі все залежить від волі Президента України. Тобто дамоклів меч розпуску висітиме над Верховною Радою дев’ять місяців: з 17 жовтня 2008 року до 23 липня наступного, 2009-го року, коли набере чинності ще одна конституційна норма-обмежувач, що забороняє розпускати парламент в останні шість місяців повноважень Президента України. Президент пройшов урочисту процедуру приведення до присяги (інавгурацію), згідно зі ст. 104 Конституції, 23 січня 2005 року, тобто його повноваження завершуються 23 січня 2010 року.

Якщо подано заяви про відставку

У зв’язку з останніми подіями актуальним є питання подальшого перебування Прем’єр-міністра України і Голови Верховної Ради України на своїх посадах.

Відповідь на поставлене питання потрібно шукати в коаліційній угоді. Саме цей нормативний документ не тільки описує умови формування коаліції, а й передбачає порядок рішення внутрішньорганізаційних питань її діяльності, а також її припинення. Невід’ємною частиною угоди є регламент коаліції, у п. 13.2. якого визначено, що припинення діяльності коаліції має як наслідок подачу Прем’єр-міністром України і Головою Верховної Ради України заяв про відставку. Таким чином, є підстави стверджувати, що Прем’єр-міністр і Голова Верховної Ради зобов’язані подати заяви про відставку після припинення діяльності коаліції. Однак характер їхніх зобов’язань різний.

Однозначнішими є положення чинного законодавства стосовно відставки Голови Верховної Ради України. Діяльність Голови Верховної Ради України регулюється Регламентом Верховної Ради України, що визначив нормативність і обов’язковий характер коаліційної угоди. Отже, він зобов’язаний подати заяву про відставку його з посади в зв’язку з припиненням діяльності коаліції.

Далі рішення про відставку з посади приймається Верховною Радою в 10-денний термін з моменту включення зазначеного питання до порядку денного сесії (ст. 71 Регламенту Верховної Ради).

Якщо особиста заява Голови Верховної Ради про відставку його з посади не задовольняється Верховною Радою, він має право припинити виконання посадових обов’язків через 15 днів після розгляду цього питання (ст. 72 Регламенту Верховної Ради).

Тому після подання заяви і до ухвалення рішення Верховною Радою Голова Верховної Ради продовжуватиме обіймати посаду, до того ж, у разі незадоволення заяви парламентом, він ще 15 днів виконуватиме покладені на нього обов’язки.

З прийняттям відставки глави парламенту пов’язано багато проблем. Адже норми Конституції чітко й однозначно визначають, що закони, які приймаються Верховною Радою, підписуються главою парламенту. Якщо прийняти заяву і звільнити із займаної посади Голову Верховної Ради, то не буде кому підписувати закони. Задоволення відставки голови парламенту прямо пов’язано з призначенням нової кандидатури на цю посаду.

Заява про відставку подана Арсенієм Яценюком 17 вересня цього року, тобто надалі слід очікувати розгляду цього питання і обрання нового Голови Верховної Ради. Але поки заяву не розглянуто на засіданні парламенту, його глава виконує свої обов’язки в повній мірі й без приставки «в. о.».

Наголошую, що посада Голови Верховної Ради, коли тільки вона звільниться, має бути якнайшвидше заповнена. Адже, відповідно до Конституції, тільки він має право підписувати прийняті Верховною Радою закони. Вакантна посада глави парламенту, таким чином, припиняє законодавчий процес.

Кабінет Міністрів без приставки «в. о.»

А стосовно Прем’єр-міністра існують певні зауваження. Суть їх у тому, що діяльність уряду регулюється Конституцією України і Законом «Про Кабінет Міністрів України», які містять положення про те, що подання заяви про відставку — це право Прем’єр-міністра, а не обов’язок. Що певною мірою суперечить коаліційній угоді й свідчить, що обов’язок Прем’єр-міністра України подати заяву про відставку після припинення діяльності коаліції є більш політичним, ніж юридичним.

Навіть заява Прем’єр-міністра про відставку — це ще не відставка. Але якщо вона все-таки з’явиться, Верховна Рада протягом 10 днів буде зобов’язана по цій заяві проголосувати, і 226 голосів буде достатньо для рішення питання про відставку Прем’єр-міністра.

Відставка Прем’єр-міністра України, згідно зі ст. 115 Конституції, ст.ст. 13 і 16 Закону «Про Кабінет Міністрів України», автоматично спричиняє відставку всього Кабінету Міністрів України. Після чого весь Кабінет Міністрів, на чолі з Прем’єр-міністром, продовжують виконувати свої обов’язки до формування нового уряду. На що також відведено певний термін — 60 днів, протягом якого має бути сформований персональний склад Кабміну. Якщо народні депутати не встигають вирішити це питання за вказаний час — це ще одна конституційна підстава для Президента, щоб розпустити парламент.

Навіть розпуск Верховної Ради ніяк не вплине на діяльність Кабінету Міністрів. Юридично жодних обмежень на статус уряду це не накладає. У цьому разі Кабмін працюватиме до першого засідання Верховної Ради VІІ скликання, після чого продовжує виконувати свої обов’язки, знову-таки, до завершення формування нового уряду. Наголошую, продовжує здійснювати повноваження, тобто і функції, і права, і обов’язки, без чого неможливо забезпечити безперервне і відповідальне керування державними справами і зберегти працездатну вертикаль органів влади. Причому жоден із членів Кабінету Міністрів не буде обмежений у своєму статусі й не буде «виконуючим обов’язки».

У недалекому майбутньому нас може очікувати новий формат більшості, «безкоаліційна» Рада або дострокові парламентські вибори. Але хочу зазначити, що, «прищеплюючи» людям звичку до дострокових виборів і щорічної зміни урядів, Україна не долучається до позитивного досвіду цивілізованих демократій. Історія знає безліч плачевних результатів таких нескінченних виборів. Політична чи економічна криза не розв’язується тільки механічною зміною парламентської більшості.

Сергій КІВАЛОВ,голова Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя.