Наша країна має чудовий потенціал для розвитку портів. Такого висновку дійшли учасники «круглого столу» на тему «Порти України: боротьба за лідерство в Чорноморському регіоні», який відбувся нещодавно в Севастополі. «Вантажопотоки є, фахівці є, порти недовантажені — ми з вами приречені на розвиток портової діяльності», — сказав на відкритті «круглого столу» генеральний директор асоціації «Порти України» Віктор Борисенко.

Здається, давно назріло питання про закон про порти

За словами головного редактора журналу «Порти України» Костянтина Ільницького, практично непоміченим пройшов дуже цікавий факт.

Але чи привід це спочивати на лаврах? Ні. Адже парадокс полягає в тому, що цього показника досягнуто завдяки російському транзиту, який іде через українські порти через відсутність достатніх портових потужностей у Росії на Чорному морі. Сьогодні під гаслом «російські вантажі — в російські порти» Росія веде активне будівництво нових і розвиток наявних портів. Нині в Азовсько-Чорноморському басейні реалізується проект створення зовсім нового суховантажного морського порту Тамань, завдання якого переманити російські вантажі (контейнерні й вугільні), що прямують нині через Одесу, Іллічівськ і Миколаїв. Крім суховантажного термінала в Тамані розпочнеться будівництво нафтоналивного комплексу в першому кварталі 2009 року. Однак перші наслідки такої політики видно вже сьогодні. Обсяги перевезення російських вантажів через порти України і Балтії вперше за кілька років знизилися в першому півріччі 2008 року на 2,1%.

А взагалі, Україні треба взяти на озброєння ставлення Росії до стратегічних галузей. Наш східний сусід не тільки декларує, а й послідовно реалізує державну програму розвитку транспортної галузі, в тому числі портів. Вітчизняні ж порти довгий час перебували на периферії уваги держави і принаймні самі піклувалися про модернізацію своїх потужностей. Сьогодні Україна опікується проблемами морегосподарського комплексу — цьому питанню в 2008 році було присвячено окреме засідання Ради національної безпеки й оборони, після чого уряд затвердив Стратегію розвитку морських портів на період до 2015 року. Однак закону про порти України, як і раніше, немає, при цьому актуальною залишається проблема недосконалості підзаконних актів. У результаті боротьба за лідерство йде не так у Чорноморському регіоні, як у портових містах України, де порти є містоутворюючими. «Ось там відбувається справжня боротьба за кожен погонний метр, за кожен квадратний метр», — з жалем констатував Віктор Борисенко.

Говорили за «круглим столом» і про приватні інвестиції. Сьогодні самоінвестування державних портів нереальне, бо за чинного законодавства і потреб бюджету в державного порту витягають до 70% доходів. Тому в портах починають активно працювати приватні інвестиції, що не тільки вирішують питання розширення портових потужностей, а й дозволяють запроваджувати технології світового рівня, що забезпечують перевантаження сипучих вантажів без викидів у навколишнє середовище. Цей факт підтвердили доповідачі на «круглому столі» — представники консорціуму «Індустріальна група» і компанії «Авліта» («Метінвест»). Остання, зокрема, заявила про намір побудувати універсальний перевантажувальний комплекс у Севастополі для перевалки вугілля, щебеню і піску потужністю 8,5 млн. тонн. Термінал сипучих вантажів дасть змогу севастопольському порту приймати судна класу «кейпсайз» водотоннажністю 140 тис. тонн і буде екологічно безпечним за рахунок повністю закритої перевалки на всіх етапах роботи комплексу.

За даними Мінтрансзв’язку, сьогодні близько 40% перевалки вантажів здійснюється на морських терміналах недержавної форми власності. Тому недосконалість регуляторної бази непокоїть й інвесторів. Відсутність статусу порту в приватних терміналів і законодавчої бази, що регулює ставлення держави і приватних інвесторів у портах, призводить до того, що інвестор не має свого портнагляду, що позначається, у тому числі, й на питаннях безпеки мореплавання. До того ж без гарантій захисту інвестиції приватний капітал неохоче йде на вкладення в необхідні для розвитку портів поглиблення підхідних каналів і модернізацію залізничних колій.

Потенціал Севастополя

Багато уваги приділили експерти і потенціалу Севастополя як одного із найперспективніших морських торгових портів чорноморського басейну.

Начальник аналітичного департаменту Інституту стратегічних досліджень Сергій Біленький:

— Це єдина галузь міста, здатна вже в середньостроковій перспективі дати якийсь значний економічний ефект. Незважаючи на найбільші серед українських портів природні глибини біля причалів, сьогодні Севастополь може приймати судна тільки класу «панамакс», дедвейт яких до 100 тисяч тонн. Для прийому суден класу «кейпсайз» потрібне проведення днопоглиблювальних робіт. Використання таких суден у морській торгівлі — дуже перспективний напрям, тому що дозволяє одержати значний економічний ефект під час транспортування металопродукції, сировинних матеріалів, деяких видів сільгосппродукції. На сьогодні найближчим до кордонів України глибоководним портом, що здатний приймати такі судна, є порт Констанца. Ще одним із перспективних портів є «Южний». На думку учасників «круглого столу», таких передумов для розвитку, як у нього, немає ні в Іллічівського, ні, тим паче, Одеського МТП.

Щодо номенклатури вантажів, що перевозяться, то, попри відсталість від світових позицій у секторі контейнерних перевезень, Україна високими темпами нарощує переробку контейнерів. За підсумками минулого року, вперше в історії України морські порти країни досягли і перевищили рубіж переробки контейнерних вантажів за рік у 1 млн. TEU. Це, без перебільшення, видатна віха для морської галузі країни. Крім того, у портах Азовсько-Чорноморського регіону потужності для переробки навалочних вантажів технологічно найбільш пристосовані для освоєння вантажопотоків з експорту. Їхній резерв у портах України становить близько 50%. Однак надлишок здатності портів до вивезення «навалу» морем не може бути використаний повною мірою для роботи з імпортом через невідповідність характеристик портів вимогам великотоннажного флоту.

В українських портів чудовий потенціал, зазначає генеральний директор асоціації «Порти України» Віктор Борисенко: «Не кожній країні так пощастило — вважай, у центрі Європи, вихід до двох морів, найповноводніших річок». При цьому порти давно навчилися самостійно боротися за розвиток. Завдання держави — допомогти їм зміцнити конкурентоспроможність, а це можливо тільки за грамотної і послідовної політики управління морегосподарським комплексом і транспортною інфраструктурою загалом.

Крим.