Лісівники — не хижаки, а самовіддані рятівники

— Миколо Михайловичу, вам зручно працювати в уряді, який формувала коаліція БЮТ та «НУ—НС»?

— Так, комуніст у цій владі алогічно. І коли я йшов на співбесіду, був на 80 відсотків переконаний, що не візьму портфель головного лісівника. Я погодився стати керівником цієї галузі тільки за умови, що мої стрижневі переконання (як людини і політика) про те, що ліс — це державна монополія, це національний інтерес і життєвий простір людського життя — не тільки не заважали, а стали пріоритетом у роботі. 84 відсотки лісів на всій земній кулі — це державна власність! Мало того, моє бачення збіглося з баченням керівництва Кабінету Міністрів. Мені сказали, що я повинен стати ефективним менеджером у цій галузі і я погодився.

— З якими планами ви прийшли у галузь і які пріоритети вашої діяльності?

— Ліси — це не тільки сфера відповідальності лісівників. Сегмент відповідальності державного комітету — 68 відсотків. Решта — це інші міністерства, відомства, установи і організації... Ось у Чернівецькій області 69 відсотків — державних, а 31% — аграрні або комунальні ліси, ліси Міноборони, МінАПК, Міносвіти, Мінтранспорту та зв’язку. Це основні оператори на лісовому просторі. Тому найперше ставитиму питання про те, що ліс має бути в єдиних руках. Тобто має бути єдине управління і єдина відповідальність з боку Державного комітету лісового господарства. Колишній прем’єр Юрій Єхануров навіть підписав відповідну постанову, але, ставши міністром оборони, змінив свою думку: корпоративний інтерес, на превеликий жаль, подекуди стає вище від національного.

Я продовжуватиму гарні традиції в лісовій галузі й доведу, що держава може бути активним і ефективним оператором на всьому національному просторі, на ринку конкурентоспроможності. Мене турбує питання майбутнього лісу!

— Миколо Михайловичу, ви очолили комітет саме в той час, коли західні області України потерпали від природної стихії. Ви, безперечно, відвідували постраждалі регіони. Як ви думаєте: в чому причина таких наслідків?

— Цей природний катаклізм прикував увагу до проблем нашої галузі. Всі високопосадовці — від Президента до політиків найнижчого рангу — звинуватили в усіх гріхах лісівників. Мовляв, безсистемно, по-хижацьки вирубувався ліс, а стався природний катаклізм!!! Насправді за такими заявами криється інше. Мені здається, що за цим стоїть величезний потужний капітал, який не зацікавлений, щоб лісова галузь була державною монополією. До речі, я це чув не тільки від представників великого бізнесу. Є навіть «цікаві» звернення, наприклад, до Верховної Ради, на ім’я Президента, до Кабінету Міністрів — стосовно реформування лісового господарства. 15 вересня 22-га сесія Старосамбірської районної ради Львівської області прийняла звернення: передати лісокористування, заготівлю та переробку деревини в управління недержавного сектору зі збереженням контролю з боку держави. На моє переконання, це надзвичайно далекоглядні плани потужного капіталу, який працює з лісом і хоче показати, що держава неефективно управляє галуззю і по-хижацьки ставиться до зелених шат, і що потрібен новий «ефективний» приватний власник. Сьогодні Держкомлісгосп їм заважає...

Щодо повені. У західних областях стався потужний природний катаклізм — і найбільше постраждали гуцули. Я провів там 11 днів у гумових чоботях, без преси, без радіо, телебачення, без помпи і крику. Я був свідком: лісівники найперші рятували людей, подавали руку допомоги, шматок хліба, кружку води. Але, прикро, що всім подякували, а про них забули.

Не заперечую — є питання й до лісівників. Нещодавно у Львові відбулося розширене засідання Лісівничої академії наук України, в якій взяли участь науковці з Румунії, Польщі, Словаччини та Австрії. Європейська вчена еліта винесла вердикт — основними причинами повені у липні 2008 були: надмірна кількість опадів, яка значно перевищувала водорегуляційну здатність геоекологічної системи Карпат; висока насиченість вологою лісових масивів у передпаводковий період; а також недостатній догляд за руслами річок і потоків, дорожніми спорудами та підпірними стінками; несвоєчасне проведення протиерозійних і протизсувних заходів та відсутність цілісної системи гідротехнічних споруд.

Наявні обсяги рубок та лісогосподарська діяльність у регіоні не були (!) причиною виникнення стихійного лиха. І відіграли в цьому процесі несуттєву роль.

Зрозуміло, що в зоні Карпат лісова галузь завжди була додатковим локальним стабілізуючим фактором. Ліс — це стрижень екосистеми, і він відіграє надзвичайно важливу водорегулюючу функцію, але, як і людина, він має свою межу. Буковий ліс може «випити» при інтенсивних зливах максимум 100 мм опадів на день. Шпильковий ліс — смерека, сосна, ялина — 80 мм. У Карпатах до 20 липня зволоження лісів сягало 70—80 відсотків. А після 23-го вистрелив потужній природний катаклізм, випало від 200 до 315 мм осаду. Норму було втричі перевищено. Ліс тоді сповна виконав водорегулюючу функцію. І якщо Карпати були б на 100 відсотків вкриті зеленими шатами і не було б взагалі заготівлі деревини, ліс не міг би врятувати ситуацію.

Однак усі горіхи посипалися на лісівників. Хоча ми не виключаємо свою вину. Десятки років були непрості, особливо ті, коли ми на початку 90-х допустили комерційний бізнес на заготівлю лісу. І коли держава недостатньо фінансувала лісовідновлення та лісорозведення.

У деяких випадках природні фактори нашаровуються на антропогенні. Ви знаєте, як сьогодні будує «хатинку» новий українець? Він, як мені розповідав старий мудрий гуцул, хоче жити серед смерек, вийти на ганок і ноги опустити в Черемош. Праворуч мати ящик чеського пива, а ліворуч коханку, яку б лоскотав гуркіт гірської річки. А ви знаєте, чому затопило Путилу? Там один київський бізнесмен узяв 1,5 га землі і на 105 градусів повернув русло річки... Про це знає навіть Президент. Але чомусь усі мовчать. Як і мовчать про крадене каміння із русел та з-під берегів західних річок. Усі тільки й говорять: мовляв, це через лісників. Прикро!

— Нині побутує думка: менше рубати — менше проблем із катастрофічними наслідками...

— Є поняття природного приросту лісу, а він росте постійно. До речі, ми рубаємо до 45 відсотків природного приросту за рік, у тому числі й у Карпатах. Для прикладу: Австрія, Фінляндія рубають понад 90 відсотків природного приросту. Якийсь консультант порадив Президенту заборонити рубки в Карпатах? Проблемне дерево — старе чи хворе — це гниле яблуко в кошику здорових. У Львівській, Закарпатській, Івано-Франківській областях серйозно хворіють смерекові ліси. Інша річ, нам не треба суцільних лісосік там, де можна без них обійтися. За новими правилами, які ми готуємо до Кабінету Міністрів, вони будуть вибіркові, поступові й вузьколісосічні. Наступного року ми заготовлятимемо не більше, ніж цього. Що значить заборонити рубати ліс у Карпатах? Гуцул — це спосіб життя і стан душі. Залиш гуцула без лісу і він буде у відчаї.

— А скільки посадите?

— Я на своєму представленні сказав: дуже багато акцентів у лісовій галузі буде змінено. Я прийшов серйозно займатися лісорозведенням і лісовідновленням. Мені, агроекологу, це надзвичайно близьке і рідне. Ми вже поставили амбітну планку: вперше за останні два роки ми посадимо понад 70 тисяч гектарів — 35 тисяч нового лісу і понад 35 тисяч за рахунок лісовідновлення. Крім того, відкриваємо три потужні селекційні центри у Львові, на Волині та в Херсоні. Сьогодні вже у лісгоспах проводимо інвентаризацію і перевіряємо підготовку ґрунту до весни: в якому стані знаходяться лісорозсадники, тепличне господарство і лісонасіннєві бази. Академік Писаренко А. І. правильно сказав, що лісове господарство найближче до сільського. Тому з лексикону лісників треба вилучити «рубати» і замінити на «заготовляти ліс». Як заготовляють урожай, так і ми заготовляємо деревину. Але слова — заготівля лісу і посадка — для нас синоніми.

Ми хочемо подати серйозні імпульси державі: лісівники стоять на сторожі екологічної безпеки України. Ми не хижаки. Найголовніше питання для нас — це лісопосадка і догляд за лісом. Таким еволюційним, а не революційним шляхом ми хочемо змінити акценти. Тобто ми хочемо, щоб суспільство відчуло, що прийшов не тільки новий керівник галузі, а настав час діяти і думати про нащадків і екологічну рівновагу.

В історії України було, коли садили по 200 тисяч га лісу. І ми маємо все зробити, щоб довести лісистість нашої держави до 20 відсотків. Це наш екологічно та економічно обґрунтований показник.

— Кажуть, у лісі багато крадуть?

— Є й такі факти, і це величезне горе! Проте, що в нашому суспільстві не крадуть?! Було б дивно, щоб ліс не крали. Крадуть високовольтні лінії, кабелі з діючих атомних електростанцій... А до дерев ніхто не підводив напруги, отже, ліс легкодоступний і має попит. Лісівники крадуть не більше, ніж правоохоронці чи лікарі. З моїм приходом втричі піднялися штрафи, до того ж ми займаємося відновленням лісової інспекції. Вважаю, у нас слід ввести пряме підпорядкування лісів державі — і передати функції управління одній установі. Держава має бути, якщо хочете, монополістом у лісовій галузі. До речі, ніхто не має відбирати хліб у лісівників — і я не прийшов відбирати у людей шматок хліба. Ми навіть до бутерброда додамо. Але вважаю, що це має бути платою за чесну роботу.

Водночас гадаю, що слід змістити акценти на людину праці. Зацікавити її матеріально, підняти престиж професії. Зараз ми заснували три великі кубки на приз Героя Соціалістичної Праці, незабаром проведемо конкурс на кращу лісокультурницю. Нещодавно на базі Тетерівського лісгоспу Київської області провели чемпіонат України серед вальників. Там я сказав: ми серйозно займатимемося соціальним захистом своїх людей, а в епіцентрі буде людина праці — тракторист, водій, лісокультурниця, які мають почуватися комфортно і соціально захищено.

— Пожежі вам часто дошкуляють?

— Так. Цьогоріч у нас постраждало понад 3 тисячі га лісу. Найприкріше те, що стовідсоткова причина лісових пожеж — людина. Її неуважність, безкультур’я, безвідповідальність, а іноді й навмисні дії. До речі, першими вогонь приборкують лісничі. Торік у Ялтинському заповіднику під час пожежі загинула сім’я — подружжя лісівників Тарєєвих — вони до останньої хвилини самовіддано рятували зелені насадження. І цьогоріч у нас є постраждалі.

— Що треба зробити на законодавчому рівні, щоб лісівникам стало зручніше працювати? Можливо, потрібні якісь зміни до Лісового кодексу?

— У «Лісовій конституції» прописано чотири основних завдання лісівника: ефективна охорона, належний захист, боротьба зі шкідниками, раціональне використання і відтворення лісів, і ми ними займатимемося. Ми самі підтримуємо державу, щорічно платимо зведених податків близько мільярда гривень. Нині лісівників задовольняє законодавче забезпечення. Є все для того, щоб працювати. Є деякі невеликі проблеми, але вони не суттєві.

Надра, земля і ліс — святі речі. Було б спокійніше це доводити, якби нашому Державному комітету повернули статус міністерства. Я переживаю, щоб з нас не зробили департамент. Ніхто, на жаль, не думає про завтрашній день. Моя місія — показати, що держава не тільки охоронець, а й активний оператор. Ми допускатимемо питання приватного лісу, але на розпайованих землях, що отримали люди у власність, де сьогодні все заросло чортополохом. Такі приклади є і в Європі, і навіть у США. Там приватний ліс росте, але монополія все ж має бути у держави, тільки вкраплення приватної власності. І таких підприємців держава має підтримувати щонайменше 15 років.

— Що ви хочете побажати своїм новим колегам напередодні завтрашнього свята — Дня працівника лісу?

— Я щойно прийшов у лісову галузь, де працюють віддані справі люди, багато династій лісівників, і вважаю, що сприйму їхні традиції, спосіб життя, і не порушу лісівничих традицій. Мені знайомі їхні проблеми, бо виріс у лісовому районі. Все робитиму для того, щоб вони гарно жили і працювали, щоб вони мали життєві статки. Хочеться подякувати їм за нелегку і невтомну працю. Я переконався: тут випадкових людей немає, якщо вони і приходили у галузь, то надовго не затримувалися. Тут 99 відсотків професіоналів. Хочу звернутися до них не як керівник, а як людина, котра їх уже полюбила і прикипіла до цієї галузі, котра бачить основні проблеми і напрями розвитку.

Бажаю їм здоров’я, добра, щастя і гарного спілкування — з прекрасними людьми і прекрасною природою.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.