Ціна на цукор може і повинна бути оптимальною

Сезон цукроваріння в Україні, як завжди, розпочався з песимістичних прогнозів. Мовляв, ціни на солодкі кристали зростуть, український продукт витіснить з ринку дешевий імпорт, а виробники наступного року сіятимуть рентабельніші культури. Серед тих, хто не розділяє подібних сентенцій, — голова ради директорів ВАТ «Цукровий союз «Укррос» Олексій Крутибіч.

— Олексію Миколайовичу, а чим ви пояснюєте, що, як правило, восени песимістів додається?

— Тим, що, на превеликий жаль, цукор з повоєнних часів в уяві наших політиків залишається політичним продуктом. Це зрозуміло, адже сіль, хліб, цукор мають бути в достатній кількості і за помірними цінами завжди, й на цій аксіомі можна здобути політичні дивіденди. Але чомусь забули про сірники, себто про енергоносії, частка яких у вартості того самого цукру сягає 30 відсотків. От і виходить, що уряд встановлює нам ціни на газ утричі вищі за торішні, а на цукор вимагає залишати стабільними. Перманентні позачергові або чергові вибори тільки підбурюють до усілякого роду спекуляцій. Поза тим, якщо подивитися на реалії тверезо, то всі плачі — від лукавого. Як фахівець, я вимушений бути прагматиком, тож, за моїми прогнозами, цього року заводи вироблять 1 мільйон 200 тисяч тонн цукру. Але зважте, що на ринку присутній перехідний залишок щонайменше в 400—500 тисяч тонн. Вважайте, восени левову частку цього цукру ми вже побачимо на ринку. Тож на стрімке зростання його ціни до кінця року, а, швидше за все, до весни, розраховувати не варто.

— Ви спираєтеся на власні розрахунки через те, що не вірите відомчим?

— Можна сказати й так. Бо навесні нас запевняють, що цукрові буряки посіяли на площі 440 тисяч гектарів, а як надходить час збирати, то 100 тисяч гектарів кудись зникає... Той, хто пов’язав своє життя з виробництвом цукру, рахувати вже навчився, тому й рахує власноручно. До того ж усі ми навчені не дуже довіряти рапортам про нечуваний врожай. Бо тоді, коли дощі заливали Західну Україну, на Півдні земля горіла від спеки. Наприклад, нині на Одещині жоден цукрозавод не розпочав роботи через брак сировини.

— Я помітив, що власні заводи ви не називаєте підприємствами з переробки цукрових буряків. Чому?

— По-перше, їх пряме призначення — виготовляти цукор. А, по-друге, ми фактично розв’язали сировинну проблему, вирощуючи на орендованих землях до 500 центнерів з гектара. Якщо торік в обробітку мали 37 тисяч гектарів ріллі, то на сьогодні наші агропідприємства збирають врожай з 55 тисяч гектарів. Звісно, це змусило нас вкласти більш як 50 мільйонів гривень на придбання зернозбиральної, посівної та іншої сільгосптехніки. Але й обсяги власної сировини для цукрових заводів подвоїлися і мають сягнути цієї осені 600 тисяч тонн. Це, якщо хочете, політика нашого агропромислового холдингу. Вона сконцентрована в інвестиційній програмі, яка розрахована і на піднесення агровиробництва, і на розвиток цукрового сектору, і на розширення збутових мереж. Для прикладу, в технічне переозброєння цукрозаводів за вісім місяців вкладено 36 мільйонів гривень інвестицій, ще 25 буде інвестовано до кінця року. При цьому ми послідовно прагнемо знизити енергоємність виробництва цукру і збільшити вихід готової продукції з переробленої сировини.

— І що в підсумку?

— Результати виправдовують наші сподівання. На орендованих землях ми вирощуємо вже до 500 центнерів з гектара цукрових буряків, незважаючи на посуху, зібрали в середньому по 42 центнери зернових з гектара, що значно вище за середні показники в Україні.

— Я знаю, що ви не шкодуєте коштів на енергозбереження. Цікаво, на яких умовах ви купуєте зараз природний газ?

— Можна сказати, що на дикунських. Принаймні так вважають банкіри. Адже, купуючи його зі стовідсотковою передоплатою, ми приходимо до них за банківськими гарантіями на вже оплачений обсяг блакитного палива. До того ж цьогоріч ми вимушені купувати його не у ДК «Газ України», а в посередників, які накидають по 30—50 гривень на кожну тисячу кубів. У серпні купували газ із розрахунку 1416 гривень за 1 тисячу кубометрів, нині — 1583 гривень. Ви пам’ятаєте, як Прем’єр-міністр обіцяла, що вартість газу не зросте для промислових підприємств вище 300 доларів США за тисячу кубометрів? На кордоні вартість газу не мінялася, курс гривні зміцнів, а цукрозаводи обдирають як липку. То, постає питання, куди дивиться Антимонопольний комітет?!

Торік ми продали через торговельні мережі 12 тисяч тонн фасованого цукру. Але нинішній попит на цукор з торговельною маркою «Еда» значно перевищує тисячу тонн на місяць. Цього року збираємося подвоїти обсяги, для чого встановлюємо нове обладнання з фасування продукції на Чортківському цукрозаводі та на заводі «Цукрове», інакше кажучи, на Сході й Заході країни. Мережі вже не бажають працювати з посередниками, які не мають змоги безперебійно забезпечувати торгівлю якісним продуктом із обґрунтованою собівартістю.

— А що пропонуєте ви?

— Треба сісти і розібратися, чому стільки коштує цукор, а стільки — картопля. Я вважаю, що в торговельних мережах можна торгувати за оптимальними цінами. Інакше кажучи, якщо нині ми постачаємо фасований цукор за ціною 3,60—3,70 грн. за кілограм, він у магазині не повинен коштувати більш як 4,00—4,10 грн. При цьому наголошую, йдеться про кращий цукор в країні (за визначенням незалежної експертизи) в кращій дорогій упаковці! А що стосується промислових споживачів, то деяке зростання ціни на мішковий цукор неминуче хоча б через зростання мінімальних зарплат, енергоносіїв та тарифів. Але середня вартість тонни цукру, як на мене, в найближчій перспективі становитиме 3400—3500 грн.

— А скільки коштуватиме імпортний цукор, завезений за сотівськими правилами? Чи буде він такий дешевий, як дехто пророчить?

— Я так не думаю. Я не беру до уваги ті 260 тисяч квотового цукру, завезеного з двовідсотковою ставкою мита — це мізер, який погоди не робить. Помилково вважати, що тільки-но на ринку виникає порожня ніша, я маю на увазі дефіцит, то одразу її заповнюють дешевим продуктом. Як на мене, сплачений за всіма правилами СОТ імпортний цукор коштуватиме близько 3800 гривень за тонну. Підкреслюю, завезений легально за встановленими правилами.

— Олексію Миколайовичу, падають ціни на нафту, що одразу збило ціну тростинного цукру й у Нью-Йорку...

— Авжеж. Тільки на біржах торгують паперовим цукром. А фізичний, перетинаючи кордони, додає і інтереси судновласників, і фрахт, і премії продавців, і фінансові витрати... Власне, мене більше непокоїть інше. Угоди про вільну торгівлю з деякими нашими сусідами, передусім я маю на увазі білорусів, не дозволяють завозити до нас перероблений сирцевий цукор. Але такий цукор до нас із Білорусі потрапляє, на що наші славетні митні органи відверто закривають очі. Було б дуже добре, якби всі державні мужі зрозуміли, що захист власного виробництва — це захист майбутнього України.