Президент Віктор Ющенко, на думку Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, несе персональну відповідальність не тільки за розвал демократичної коаліції, а й погіршення відносин України з Росією. За всі радикальні рішення проти нашої країни, які продукують нині у Москві. Так заявила на позавчорашній прес-конференції пані Тимошенко.

У статті «Стримування Росії», надрукованій торік в американській пресі (та стаття, нагадаю, тоді викликала глибоке обурення Кремля), Юлія Тимошенко не стримувала себе в критичних оцінках офіційної політики Росії та її керманича Володимира Путіна. Цитата «Москва розглядається як фактичний імперський Центр — точно так само, як вона себе сприймає» — звідти, з тієї резонансної публікації. І, повірте, це не «найкомпліментарніша» сентенція автора.

Сьогодні пас «стримування Росії» прем’єр відбила у президентські ворота і прирівняла його до... інформаційної війни проти... Москви. Якщо якимсь країнам оголошуються інформаційні війни, і ці країни в результаті кривдять і принижують, сказала Юлія Тимошенко, то й Україні доводиться чекати зворотного удару (здається, щось таке постійно стверджують і наші московські «друзі», яких віднедавна знову «скривдили» забороною «мітити» територію України. Та й не лише персони нон грата. Глава МЗС РФ Сергій Лавров так само позавчора, що, звичайно, є випадковим збігом обставин, натхненно змальовував у Раді Федерації «розмах інформаційної війни проти Росії», коли викрилася «вся глибина антиросійських настроїв, що використовуються з корисливою метою, зокрема, в Україні. — Авт.).

Сама Прем’єр-міністр обіцяє не воювати, а «проводити гармонійну збалансовану політику, яка захищає національні інтереси... і робить Україну... гравцем, і не об’єктом, а суб’єктом усіх геополітичних і економічних політик...» Дуже похвальні наміри, тільки як збалансувати наші національні інтереси з неприниженими в результаті подальшої гармонійної політики сусідами? Особливо коли вони дозволяють собі «зворотні удари» у дусі тих методів, про які докладно описувалось у статті «Стримування Росії».

Кілька останніх прикладів. Посол РФ у Великій Британії Юрій Федотов цілком «миролюбно» попереджає: Росія ніколи не миритиметься з розширенням НАТО. Якщо Україна стане членом Альянсу, то це вплине на торговельні й економічні відносини між Києвом та Москвою. Нехай члени НАТО подумають двічі, що може очікувати на Україну, якщо вона й надалі просуватиметься до Брюсселя. Скажіть, у цій ситуації «ніколи» ми будемо суб’єктом чи об’єктом? Який гравець з країни, якщо її і далі хочуть тягти на повідку Кремля? Посла, до речі, підтримав прем’єр Путін: Росія проти такого кроку Києва, сказав він недавно у Сочі: мовляв, нічого особистого, жодних імперських амбіцій. Ми просто проти того, щоб Україна була членом НАТО. Таке собі «добросусідське» побажання...

А «страшилки», якими російські чиновники відреагували на нинішню політичну ситуацію в Україні! Ющенко на виборах перекриє Європі енергоносії заради... підвищення свого рейтингу. Як казав незабутній Аркадій Райкін: не розповідайте мені анекдотів, які я сам вигадую. «Для деяких наших партнерів нестабільність в Україні — це як хліб з маслом», — зауважив днями Віктор Ющенко. Шкода, що маслом у таких обставинах полюбляють поласувати не лише по той бік кордону.