Наша газета пильно стежить за ситуацією, що склалася на шахті «1-3 «Новогродівська» державного підприємства «Селідоввугілля». Перспективне вугільне підприємство, що має значні запаси вугілля, може зупинитися через лічені місяці: коштів для підготовки нових лав немає. Трудовий колектив стривожений перспективою опинитися без роботи. У той же час у підприємства є позитивний досвід співробітництва з інвестором — асоціацією «Надра Донбасу», що входить у структуру Науково-виробничого об’єднання «Механік». Укладення договору з приватним інвестором і реалізація бізнес-плану могли б вивести «1-3 «Новогродівську» на новий рівень. Але нинішній статус шахти в складі державного підприємства позбавляє гірників і можливості вибору, і будь-якої підбадьорливої перспективи. Про обстановку на вугільному підприємстві ми писали в публікаціях «На краю безодні» (9 липня 2008 р.), «Сутичка на вугільній межі» (29 липня 2008 р.), «Філософія розрухи» (2 серпня 2008 р.).

Навіщо потрібна «надбудова», яка нічого не вирішує?

Днями відбулися збори представників трудового колективу шахти «1-3 «Новогродівська». Цій події передували позмінні збори і зустрічі з керівництвом підприємства. Перефразовуючи відомого вченого, лейтмотив обговорення в гірницькому середовищі можна сформулювати так: не варто чекати милостей від держави, настав час брати управління шахтою у свої руки. Такі настрої виправдані. За словами директора шахти Миколи Галушка, за вісім місяців 2008 року шахта видобула лише 337 тисяч тонн палива — це на 85 тисяч тонн менше від запланованого і на 26 відсотків нижче, ніж за аналогічний період минулого року. Шахта може зупинитися через відсутність фронту робіт. «У проходці та підготовці нового очисного фронту — цілковитий колапс, — не приховував тривоги директор. — За вісім місяців замість 2400 метрів пройшли 362. Чому така ситуація? Адже є люди, гарні фахівці. Але з 2006 року жодної копійки не вкладено ні об’єднанням, ні міністерством у підготовку нової лави».

Якщо говорити про кошти держпідтримки на собівартість вугілля, то за два роки, повідомив директор, шахта мала одержати 502 мільйони гривень. А одержала на 150 мільйонів менше. «При цьому утримання всіх надбудов над нами обходиться в півмільйона на місяць. Якщо скласти разом з недоотриманою держпідтримкою, виходить, за два роки в шахти забрали 162 мільйони гривень. А це — комплексний механізований вибій. Навіщо нам тоді така надбудова, яка нічого не вирішує?»

Слід зазначити, що свого часу шахта «1-3 «Новогродівська» була самостійною і не входила до складу об’єднання «Селідоввугілля». Однак у результаті чергового «горе-реформування» галузі, що звелося до банального перетасування вугільних підприємств, шахта позбулася статусу юридичної особи. Для читачів, не ознайомлених з особливостями роботи вугільної галузі, поясню: у вугільному об’єднанні, такому, як, приміром, ДП «Селідоввугілля», кошти, отримані від реалізації вугілля на кожній шахті, йдуть у загальну «скарбничку» і потім розподіляються «згори». Так само розподіляються і кошти держпідтримки. Фахівці відзначають недолугість такої схеми: що гірше працює шахта, що вище собівартість вугілля на ній, то... більше коштів на компенсацію різниці між собівартістю і ціною продажу вона одержує. Стимулу працювати краще немає ні в слабких, ні в сильних вугільних підприємств. А гірники нарікають на несправедливий розподіл отриманих від реалізації вугілля коштів.

— Напередодні Дня шахтаря, наприкінці серпня, на нашій шахті виникла проблема з виплатою зарплати, —розповідає голова профкому шахти «1-3 «Новогродівська» Олександр Шуфрич. — На заробітну плату ми заробили, реалізація в серпні була 8 мільйонів гривень. У той час як місячний фонд зарплати на шахті — 5 мільйонів гривень. Але через перерозподіл коштів у об’єднанні з’ясувалося, що грошей на зарплату не вистачить. І об’єднання тепер вимагає за те, що нам виплатили зарплату, відвантажити у вересні 22 тисячі тонн вугілля — це дві третини нашого місячного видобутку! Чим тоді «закрити» зарплату за серпень? Знову не буде чим платити.

«Шахту врятує самостійність»

Розрубати вузол проблем на шахті намагалися давно. Вдалим на підприємстві вважають співробітництво з НВО «Механік», що має чималий досвід відродження колись бездумно закритих вугільних шахт. Партнери придбали для «Новогродівської» обладнання на суму близько 7 млн. грн. і розробили бізнес-план. Відповідно до нього, інвестиції в підприємство мають становити 243 мільйони гривень. Перший транш у розмірі 170 мільйонів гривень буде спрямовано на запуск нової лави. Решта коштів підуть на оснащення двох прохідницьких вибоїв. Завдяки таким фінансовим уливанням уже в 2009-му обсяг річного видобутку на шахті зросте, щонайменше, удвічі — до 1 мільйона тонн, а за підсумками року буде отримано прибуток у розмірі 82 мільйонів гривень. Таким чином, шахта зі збиткової перейде в розряд прибуткових і перестане одержувати дотації з держбюджету.

Єдина перешкода для реалізації цього плану — статус шахти, яка залишається несамостійною. Хоча ще в липні 2008 року з’явився наказ № 299 по Міністерству вугільної промисловості про створення шляхом відособлення державного підприємства «Шахта 1-3 «Новогродівська». Передбачалося, що шахта буде прямо підкорятися міністерству. Однак наказ досі не виконано. Ситуація на вугільному підприємстві непокоїть колектив, який ризикує залишитися без грошей і без роботи.

— Ми вже були самостійним підприємством, і непогано виходило, — заявив прохідник дільниці підготовчих робіт № 5 Сергій Блажко. — І місто добре жило, і шахта. Останнім часом об’єднання для нас — тягар. Ми, виходить, годуємо армію дармоїдів. Від них ніякої користі. Шахту врятує самостійність. Так, постає безліч питань. Але ми, колектив, повинні їх вирішувати. Це єдиний цивілізований спосіб.

Колектив орендарів зможе залучати приватні інвестиції

Делегати трудового колективу проголосували на зборах за те, щоб направити міністру вугільної промисловості Вікторові Полтавцю лист із проханням видати наказ про надання шахті статусу юридичної особи з наступною передачею підприємства в оренду трудовому колективу. Відповідні підписи працівників шахти, котрі виступають «за» оренду, уже зібрано. Що дасть нова форма господарювання? У разі оренди шахта продовжує залишатися в державній власності, а трудовий колектив, який створив своє господарче товариство, укладає договір з Фондом державного майна України. Кошти, зароблені трудовим колективом, залишаються в розпорядженні підприємства. І колектив сам вирішує, витратити зароблене на премії, чи, приміром, інвестувати в розвиток виробництва. Фонд держмайна контролює виконання умов договору оренди Орендарем і виконання всіх узятих Орендарем зобов’язань, у тому числі — за соціальними гарантіями. Отже, права працівників не буде порушено, а у разі порушень умов договір буде розірвано Фондом держмайна в односторонньому порядку.

Після переходу підприємства на оренду колектив орендарів зможе укладати договір з інвестором. У виборі партнера шахта уже визначилася: підкуповує серйозність намірів НВО «Механік» і чималий досвід об’єднання у відродженні вугільних підприємств.

— До асоціації «Надра Донбасу» входять шість шахт, з них три вже працюють і видобувають вугілля, три — у стадії відновлення, — повідомив на зборах генеральний директор асоціації Сергій Пахомов. — Кожна шахта самостійна, кожен директор самостійно керує своїм підприємством. У керівництві асоціації не такий штат, як у «Селідоввугіллі», а на два порядки нижчий. На шести шахтах працюють більш як чотири тисячі людей. Обсяг реалізації на місяць — близько 40 мільйонів. Зарплата в тому регіоні, де знаходяться наші підприємства, — найвища. Люди, котрі йдуть з неблагополучних вугільних підприємств і не хочуть лізти в «копанки», часто вибирають наші шахти. Наприклад, минулого місяця зарплата гірника з видобутку вугілля становила від 5 до 7 тисяч гривень, на одній із шахт із крутопадаючими пластами — до 14 тисяч гривень. У прохідників 5—6,5 тисячі гривень.

Варто зазначити, що всі шахти, які входять сьогодні до асоціації, — це колись закриті та зруйновані вугільні підприємства. Держава відмовилася від них, вважаючи безперспективними. Досвід приватних інвестицій у вугільну промисловість свідчить: при грамотному підході й ефективному вкладанні коштів «убиті» шахти починають давати вугілля і робочі місця. Особливість «Новогродівської» в тому, що це підприємство поки що перебуває «на плаву». Невже треба чекати, поки шахта «потоне», щоб відкрити дорогу приватному інвестору? Адже відновлення цілком зруйнованого виробництва коштуватиме в десятки разів дорожче. Не кажучи вже про соціальний вибух, що його може пережити місто Новогродівка у разі звільнення гірників із містоутворюючого підприємства.

Реформи у вуглепромі: поки що лише слова

Але ж ми пам’ятаємо, що після масового закриття шахт багато гірників були змушені піти працювати на «копанки». І сьогодні подекуди ще йде нелегальний видобуток вугілля: без трудових договорів, без будь-яких гарантій, без дотримання безпеки. «Не заганяйте нас у копанки! Ми хочемо працювати на нормальному підприємстві», — заявив профспілковий лідер Олександр Шуфрич.

За словами голови профкому, на численні звернення трудового колективу в Міністерство вугільної промисловості, до Прем’єр-міністра, Президента України та в інші інстанції відповідей немає. Тим часом гірники не просять нічого надприродного: лише... роботи. «Людина повинна йти на роботу і знати, що відробить норму й отримає за це гроші. А керівництво має забезпечити все це» — така репліка пролунала на зборах. На жаль, поки шахти залишаються державними, робітники є заручниками неефективного керівництва, у тому числі в проміжній ланці — на рівні об’єднань. На думку профспілкового лідера, керівництво ДП «Селідоввугілля» не зацікавлене в самостійності шахти «1-3 «Новогродівська» і робить усе для збереження нинішнього залежного статусу вугільного підприємства. Постає запитання: а наскільки така політика об’єднання відповідає державним інтересам?

Авторитетна думка

Залучення недержавних інвестицій — єдиний шлях розвитку вугільної галузі, визнають керівники галузі та країни. Обсяг бюджетних коштів, що їх виділяють вуглярам, збільшується з року в рік, у той час як видобуток вугілля падає. Тоді як шахти недержавної форми власності досягають вищої продуктивності праці та нижчої собівартості палива, при цьому не одержуючи ані копійки від держави. За визнанням міністра вугільної промисловості Віктора Полтавця, рентабельних державних шахт в Україні — не більше п’яти. Керівник галузі переконаний, що велику частину підприємств, які готуються до закриття, можна відродити. «Концентруємо на цих умираючих шахтах людські й фінансові ресурси, щоб ми одержали можливість їх розвивати, а не закрити. Тобто там, де є можливість реанімувати, ми їх не віддамо під закриття, — сказав міністр на прес-конференції наприкінці серпня в Донецьку. — Такі шахти будуть виставлятися і на приватизацію. Вони мають добрий запас, і варто інвестору туди чи приватизатору вкласти відповідні фінанси і можна буде досить ефективно працювати на наявних запасах».

Схвально про приватні інвестиції у вугільну галузь відгукнувся і Президент України Віктор Ющенко під час приїзду в Донецьку область напередодні Дня шахтаря. «На мій погляд, проблемою номер один у вугільній галузі є те, що, незважаючи на всі заяви і протягом багатьох років тема реформ залишається для галузі недосяжною, — сказав глава держави. — Ця тема не пройшла в коридорах міністерства, уряду, влади, відповідних шахтних управлінь. І тому українському уряду, українському Міністерству вугільної промисловості потрібно зробити все, щоб те, про що ми говорили роками, перетворювалося на дію. Переконаний, саме гармонізація, коли приватний інвестор починає відігравати дедалі більшу роль у вуглевидобувній галузі, — це той напрям, що, як паровоз, тягне за собою вирішення всієї проблематики, пов’язаної із шахтною справою в Україні... Не треба боятися акціонування. Не треба боятися, що поряд з державою з’явиться інша сторона, котра при правильному мотивуванні принесе гроші, які держава ніколи не принесе в цю галузь, дасть людям зарплату, робочі місця, а для країни — економіку, що ефективно працює».

...Коли заходиш до адміністративно-побутового корпусу «1-3 «Новогродівської», не залишає відчуття, що шахта знала кращі часи. В ці часи купували меблі й ремонтували приміщення, не було проблем з обладнанням, матеріалами і запчастинами. Сьогодні всі гірники розуміють: держава не в змозі вирішити проблеми їхнього підприємства. Заради збереження своїх робочих місць шахтарі «Новогродівської» готові взяти на себе відповідальність за долю підприємства. І сподіваються, що слова про залучення приватних інвестицій у галузь — не просто красиві гасла, а реальна мета.