Роль органів прокуратури України в запобіганні та розслідуванні фактів тортур стосовно ув’язнених — правда та вимисел

Ці «компетентні» думки повсякчас доповнюються яскравим та емоційним, але переважно бездоказовим змалюванням картин масових тортур, які нібито широко практикуються стосовно ув’язнених з боку працівників адміністрацій слідчих ізоляторів та установ виконання покарань Державного департаменту України з питань виконання покарань. Непоодинокі випадки смерті та загибелі ув’язнених у слідчих ізоляторах та установах виконання покарань подаються винятково як наслідки неналежного виконання посадових обов’язків персоналом місць ув’язнення, а також прокурорами, які здійснюють відповідний нагляд за додержанням прав ув’язнених.

Особливого суспільного резонансу набула проведена в червні поточного року прес-конференція в інформаційній агенції УНІАН Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Ніни Карпачової, на якій було звинувачено органи прокуратури України в неефективній протидії тортурам та неналежному розслідуванні таких фактів.

Звісно, як Генеральний прокурор України, я не міг залишити поза увагою такі звинувачення на адресу органів прокуратури України. За моєю вказівкою працівники центрального апарату Генеральної прокуратури повторно ґрунтовно та неупереджено вивчили порушене Уповноваженим Верховної Ради з прав людини та її колегами з інших громадських правозахисних інституцій питання, ще раз перевірили всі без винятку рішення, прийняті прокурорами за фактами насильства стосовно ув’язнених та за фактами їх смерті. При цьому увага зверталася не лише на законність прийнятих рішень, а й на оперативність та своєчасність реагування прокурорів на скарги ув’язнених та інші повідомлення про застосування до них насильства або про їх смерть. Тож я вважаю, що нині настав час, щоб суспільство почуло правду про справжній стан речей. Це важливо не лише для того, щоб народ України мав змогу оцінювати роботу прокурорів на підставі правдивої та об’єктивної інформації. Передусім це потрібно, щоб Україна нарешті почала позбуватися цілком безпідставного, навіяного зусиллями окремих безвідповідальних осіб іміджу держави, яка нехтує правами ув’язнених та не виконує міжнародно-правові зобов’язання в галузі поводження з ними.

Смертність ув’язнених

Тож розпочну з питання, яке постійно перебуває під підвищеною увагою прокурорів, оскільки є вкрай важливим та болючим. Це — смертність ув’язнених у слідчих ізоляторах та установах виконання покарань. Протягом 2007 року в установах Державної кримінально-виконавчої служби — виправних та виховних колоніях, виправних центрах та слідчих ізоляторах — перебували 257,8 тисячі осіб, з яких померли 749. Це становить 290 осіб на 100 тисяч, у тому числі 54 — внаслідок самогубств. Такі показники смертності у 5,6 разу менші, ніж серед населення по державі, які згідно з даними Держкомстату України у 2007 році становили 1640 осіб на 100 тисяч населення. У слідчих ізоляторах минулого року перебували 89,2 тисячі осіб, з яких померли 118, з них унаслідок самогубств — 10.

За 6 місяців поточного року в установах Державного департаменту з питань виконання покарань померли 397 в’язнів із 196,7 тисячі осіб, які в них тримались, що становить 202,5 випадка на 100 тисяч, із них 21 — внаслідок самогубств. Наведені показники у 8,4 разу менші, ніж серед населення по державі, які згідно з даними Держкомстату України у січні—червні поточного року становили 1703 особи на 100 тисяч населення. У слідчих ізоляторах за цей період померли 78 ув’язнених із 60,9 тисячі осіб, які там перебували, з яких 3 вчинили самогубства.

Смертність у спецустановах органів внутрішніх справ характеризується так. У 2007 році з 722,7 тисячі осіб, які в них трималися, померли 28, із них 10 — внаслідок самогубств. Протягом першого півріччя поточного року у спецустановах МВС серед 389,8 тисячі осіб зафіксовано 18 фактів смертей, у тому числі 10 самогубств.

Аналіз причин рівня смертності серед засуджених, ув’язнених та затриманих засвідчив, що основними офіційно встановленими причинами смерті є висока захворюваність цих осіб на тяжкі та невиліковні форми хвороб (туберкульоз, СНІД, хронічні гепатити тощо), які виникли в них ще до надходження до установ. Такий стан зумовлений здебільшого соціальною занедбаністю зазначених осіб, їх наркотичною та алкогольною залежністю, низьким рівнем життя тощо. Найбільшу частку у структурі захворюваності серед засуджених та взятих під варту осіб, що впливає на рівень смертності, мають хвороби системи кровообігу, СНІД та туберкульоз.

Зростання смертності в установах державної кримінально-виконавчої служби відмічається переважно у слідчих ізоляторах, в яких тримаються значна частина вперше взятих під варту осіб, які вели антисоціальний спосіб життя та мали незадовільний стан здоров’я. За таких умов із загальної кількості померлих у слідчих ізоляторах поточного року у 31,1 відсотка смерть настала у спеціалізованих лікарських закладах Міністерства охорони здоров’я внаслідок наявності в них тяжких хронічних та невиліковних форм хвороб. Випадків ненадання чи неналежного надання медичної допомоги ув’язненим, службової недбалості посадових осіб, що спричинило їхню смерть, не виявлено.

За фактами смерті та самогубств перевірки в порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України органи внутрішніх справ проводили вчасно та в належних обсягах. За результатами цих перевірок у порушенні кримінальних справ відмовлено у зв’язку з відсутністю події або складу злочину.

Дослідчі перевірки проводили вчасно і в повному обсязі

Водночас з метою надання оцінки діям (бездіяльності) службових осіб місць та установ застосування заходів примусового характеру, попереднього ув’язнення та виконання покарань за кожним фактом смертей та самогубств органи прокуратури проводили своєчасно та в повному обсязі дослідчі перевірки. Упродовж 2007 року порушено 5 кримінальних справ, із них 3 перебувають на розгляді в суді.

Так, у зв’язку з виробничою травмою, внаслідок якої загинув засуджений, прокуратурою Сокирянського району Чернівецької області розслідувано та у травні поточного року направлено до суду кримінальну справу за частиною 1 статті 272 Кримінального кодексу України стосовно коменданта, техніка нагляду Сокирянської ВК-67.

Поточного року за фактами смертей та самогубств затриманих, ув’язнених та засуджених кримінальні справи не порушувалися у зв’язку з відсутністю передбачених законом підстав.

Крім того, у кримінально-виконавчій системі торік мали місце 2 випадки вбивств, які були вчинені ув’язненими у стані неосудності в Київському СІЗО. За результатами проведеної прокуратурою міста Києва перевірки за фактом службової недбалості службових осіб СІЗО, які допустили вчинення зазначених вбивств, порушено кримінальну справу за частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України. У грудні 2007 року справу направлено до суду.

Цього року в установах кримінально-виконавчої служби вчинено 4 умисні вбивства (у виправних колоніях Запорізької, Київської, Миколаївської та Сумської областей) та 3 особам заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили їх смерть (у Миколаївському, Харківському та Черкаському слідчих ізоляторах). За цими фактами порушено 7 кримінальних справ, із них 4 направлено до суду, у 3 справах триває досудове слідство.

За результатами перевірок, проведених органами прокуратури протягом 2007-го та 6 місяців нинішнього року у зв’язку із вчиненням убивств засуджених і ув’язнених та спричиненням їм тяжких тілесних ушкоджень, за документами прокурорського реагування до дисциплінарної відповідальності притягнуто 54 працівників державної кримінально-виконавчої служби.

Цього року спостерігається зниження кількості самогубств в установах кримінально-виконавчої системи з 24 до 21, у тому числі у виправних колоніях — з 20 до 16 випадків. Переважно причини самогубств пов’язані з особистими хвилюваннями осіб, волю яких тимчасово обмежено, щодо незаконного, на їх думку, притягнення до кримінальної відповідальності, призначенням надмірно суворого кримінального покарання або страхом перед його настанням тощо. Фактів вчинення самогубств унаслідок заподіяння катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження з боку працівників кримінально-виконавчої служби та органів внутрішніх справ не встановлено.

Проведеними органами прокуратури перевірками за фактами окремих самогубств встановлено, що вони стали можливими в тому числі і внаслідок неналежного здійснення контролю за поведінкою осіб, схильних до самогубств, та формального проведення з ними відповідної профілактично-виховної роботи. За їх наслідками поточного року внесено 32 документи реагування, 98 працівників установ державної кримінально-виконавчої служби та органів внутрішніх справ притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Минулого року було відповідно внесено 44 такі документи, 150 осіб притягнуто до відповідальності.

Реальний стан речей

Тож об’єктивний аналіз ситуації не дає жодних підстав для заяви про неефективне або невчасне розслідування органами прокуратури України випадків смерті або самогубств ув’язнених. Реальний стан речей засвідчує, що рівень смертності серед ув’язнених в установах Державного департаменту України з питань виконання покарань хоч і залишається значним, але набагато нижчий, ніж середній рівень смертності в державі. До того ж в Україні не встановлено жодного випадку спричинення смерті ув’язненому незаконними діями адміністрації місць ув’язнення. Під час проведення перевірок не виявлено жодного випадку самогубства ув’язнених, яке було б пов’язане із незаконними діями адміністрації місць ув’язнення. Це зовсім не означає, що органи прокуратури мають якісь підстави для самозаспокоєння. Ми добре розуміємо, що кожна смерть людини в умовах ув’язнення — це трагічна подія, яка потребує негайної уваги з боку прокурорів. Саме тому я вимагав і надалі вимагатиму від прокурорів посилювати ефективність нагляду за додержанням законів та прав ув’язнених в установах Державного департаменту з питань виконання покарань. Я, як і Уповноважений Верховної Ради з прав людини, глибоко сумую з приводу смерті та загибелі кожної людини, в тому числі й ув’язнених. Але, як службова особа, як прокурор і як громадянин України, не дозволю нікому спекулювати на цій болючій темі і цілком безпідставно паплюжити власну державу в очах світового співтовариства.

Тепер декілька слів стосовно застосування тортур до ув’язнених. До органів прокуратури протягом 2007 року надійшло 1023 скарги затриманих, ув’язнених та засуджених осіб, в яких зазначалось про застосування до них тортур або інших насильницьких дій, що мають ознаки жорстокого поводження. У першому півріччі 2008 року — 573 такі скарги. Вивченням змісту розглянутих звернень встановлено, що їх більшість (майже 80 відсотків) стосується питань застосування незаконних методів слідства та дізнання, а не застосування тортур адміністраціями місць ув’язнення. За кожною такою скаргою проводилися дослідчі перевірки. Торік порушено 10 кримінальних справ за фактами застосування незаконних методів слідства та дізнання, з яких 8 направлено до суду. Протягом поточного року порушено 12 таких кримінальних справ, із них 5 направлено до суду.

Органами прокуратури за фактами застосування недозволених заходів впливу адміністраціями місць та установ виконання покарань, попереднього ув’язнення та застосування заходів примусового характеру протягом 6 місяців 2008 року порушено 3 кримінальні справи, з яких 1 — по кримінально-виконавчій службі (Одеська область) та 2 — по установах органів внутрішніх справ (Кіровоградська та Полтавська області).

Зокрема, прокуратурою Одеської області 06.06.2008 р. порушено кримінальну справу за фактом перевищення влади та службових повноважень працівниками Одеського слідчого ізолятора за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 365 КК України. Співробітники чергової частини СІЗО під час конфлікту з підсудним побили останнього із застосуванням спеціальних засобів, чим заподіяли йому легкі тілесні ушкодження. Досудове слідство у справі проводить слідчий відділ прокуратури Одеської області.

Прокуратурою міста Комсомольська Полтавської області 06.06.2008 р. порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 365 КК України, за фактом перевищення службових повноважень службовими особами Комсомольського МВ ГУ МВС України в Полтавській області, які тримали 13 осіб в ізоляторі тимчасового тримання, діяльність якого призупинено, в умовах, які принижували їх людську гідність, що викликало масові акції протесту у вигляді заподіяння ними членоушкоджень. Досудове слідство у справі триває.

Від секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини для розгляду за належністю до органів прокуратури надійшло 52 звернення щодо застосування катувань та іншого жорстокого поводження (в першому півріччі поточного року — 28), за якими своєчасно та в повному обсязі проведено перевірки. За їх наслідками кримінальні справи не порушувались за відсутності передбачених законом підстав.

Особисто Уповноваженим протягом 2007-го та 6 місяців поточного року до органів прокуратури направлено лише одне звернення з питань застосування катувань. У 2007 році до прокуратури Черкаської області надійшло звернення від Уповноваженого зі скаргою засудженого С. за частиною 3 статті 152 Кримінального кодексу України, який зазначав, що працівники Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області під час досудового слідства до нього застосовували недозволені заходи фізичного впливу. За даним фактом прокуратурою району відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі пункту 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України. Під час розгляду кримінальної справи суд з таким висновком погодився.

Відсутність численних фактів застосування тортур

Отже, ґрунтовний аналіз наявних статистичних даних та вивчення матеріалів перевірок за зверненнями засуджених та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини дають підстави для обґрунтованого висновку про відсутність численних фактів застосування тортур до ув’язнених з боку персоналу місць затримання, попереднього ув’язнення та виконання кримінальних покарань. Такі випадки в діяльності МВС та Державного департаменту з питань виконання покарань, на жаль, ще не викоренені цілком, проте мають поодинокий, несистематичний характер. Усі такі факти отримують вчасну, принципову оцінку з боку органів прокуратури України. Останнім часом аналогічну непримиренну позицію щодо порушників законних прав та інтересів ув’язнених займає і керівництво Міністерства внутрішніх справ та Державного департаменту з питань виконання покарань. Спільними скоординованими зусиллями ми проводимо велику роботу, спрямовану на забезпечення неухильного додержання персоналом місць затримання, попереднього ув’язнення та виконання кримінальних покарань законних прав та інтересів ув’язнених. Нині вирішується питання про належну фахову підготовку відповідних спеціалістів, розширюється та міцнішає психологічна служба у місцях ув’язнення, від якісної та професійної роботи якої ми очікуємо значного зменшення суїцидальних випадків, покращення морально-психологічного клімату в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань, поліпшення взаєморозуміння та взаємодопомоги між адміністраціями установ та в’язнями. Дуже багато робиться для приведення матеріально-побутових умов тримання під вартою до визнаних стандартів. У тому, що цю роботу Міністерством внутрішніх справ та Державним департаментом з питань виконання покарань останнім часом значно активізовано, велика заслуга прокурорів та галузевого управління Генеральної прокуратури. Про вжиті нами заходи в цьому напрямі не раз інформували засоби масової інформації, зокрема і під час відкритих розширених засідань колегії Генеральної прокуратури України.

Якісне та професійне здійснення нагляду за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, визначено мною як один із пріоритетних напрямів діяльності органів прокуратури України. Своїм наказом відповідальність за результати цієї роботи понад рік тому я поклав особисто на прокурорів областей. Усе це дає нам підстави сподіватися, що вже найближчим часом стан законності в місцях ув’язнення поліпшиться докорінно, а ув’язнені назавжди забудуть про незаконне поводження, а тим паче тортури з боку працівників міліції, слідчих ізоляторів та установ виконання покарань. Водночас українські прокурори дуже розраховують на конструктивну, сумлінну та зацікавлену співпрацю вітчизняних та іноземних державних та громадських правозахисних інституцій. А необхідною передумовою такого співробітництва мають бути лише доброчесність та правдивість в оцінках і справжнього стану справ, і нашого внеску у спільну благородну справу відстоювання прав людини та громадянина.

Олександр МЕДВЕДЬКО, Генеральний прокурор України.