На Житомирщині, в Романівці, рідному селі Максима Рильського, побували гості з Черкащини, батьківщини Великого Кобзаря. Це були особливі гості. Але все по порядку.

Нащадки великих українців

2006 року внуки Максима Рильського Максим Георгійович та Андрій Богданович і правнук Назар Тарасович заснували благодійний фонд «Троянди і виноград». Разом з канівським фондом «Тарасова земля» він ініціював Всеукраїнську духовно-освітню програму «Нащадки великих українців». Перший її проект назвали так: «Діти Тарасової землі в гостях у дітей співця «Троянд і винограду». Навесні серед школярів на батьківщині Кобзаря і на батьківщині Максима Рильського було оголошено літературно-краєзнавчий конкурс під гаслом «Свою Україну любіть». Було визначено по 35 переможців на Черкащині і на Житомирщині. А відзнаки особливі — поїздка до ровесників в інший регіон.

От і зустрічали юні жителі Романівки хлібом-сіллю та піснями своїх нових друзів із Звенигородського та Канівського районів Черкащини.

У складі делегації діти, які вже встигли заявити про себе. Віктор Коваленко, Марина Доля — переможці конкурсу з української мови імені Петра Яцика, а перелік тих, хто перемагав у творчих конкурсах «Диво калинове», «Тарасовими шляхами» та інших був би дуже довгий. Серед учасників поїздки чимало тих, хто пише вірші, прозу, а у Олександра Самченка уже й дві збірочки на рахунку. Отож добре розуміють, що таке пошук слова і муки творчості.

— Звичайно, вони обізнані на творчості мого діда, — каже Максим Рильський. — Але жодні книжки не замінять безпосередніх вражень.

«Я — син того Тадея...»

А почалися вони з відвідування цвинтаря. Тут покоїться Тадей Розеславович Рильський. Це він у 1861 році був одним з тих, хто ніс труну Кобзаря на Чернечу гору в Каневі. Багато нового почули діти з Шевченкового краю про батька співця «Троянд і винограду». І краще зрозуміли, чому Микола Лисенко назвав його «цвітом юнацтва 60-х років» XІX століття, чому Іван Франко зарахував його до тих, котрі «цілим своїм життям доказали серйозність своєї любові до рідної України». Зрештою, те, чому так гордо написав Максим Рильський: «Я — син того Тадея...»

Батько — з багатого шляхетського роду, здобув освіту в Києві і Кракові, перед ним був відкритий шлях до наукової кар’єри в західноєвропейських університетах, а він вирішив оселитися на рідній землі, побудував у Романівці школу для сільських дітей і сам у ній учителював.

Поряд могила поетової матері Меланії Федорівни, простої української селянки, залюбленої в книгу, і брата Богдана, мріям якого через тяжку недугу не судилося здійснитися.

Екскурсія по музею-садибі родини Рильських збагатила новими враженнями і новими знаннями. У цьому будинку, де жила його сім’я, було відкрито школу, де Максим Тадейович викладав українську мову, літературу та історію. Потім тут відкрили музей. До його становлення й розвитку багато зусиль доклав молодший син поета Богдан. А тепер разом із школярами сюди приїхав Андрій Богданович, внук поета, і Максим Андрійович, правнук, в якого озвалася любов прадіда до іноземних мов — поглиблено вивчає, зокрема, тайську.

Вода з Максимової криниці

Біля входу до музею гостей запрошували напитися джерельної водиці з Максимової криниці. Це давня традиція.

А ще одна — ходити на Унаву. Романівка з її Унавою — то колиска поетового таланту. Все життя вона кликала його до себе: «Все літо, проживаючи в себе в Романівці, я цілими днями пропадав на тихій, пахучій зеленню порослій Унаві, ловлячи вудкою лини, окуні, щуки, плітки, а там і коропи...» На березі Унави гостей пригостили рибальською юшкою, звареною на вогнищі. А біля старезної липи, під якою Максим Рильський перекладав Міцкевича, лунали поетичні рядки, пісні.

А ще був концерт в актовому залі музею. Тадей Рильський вважав тутешніх дівчат і парубків найспівучішими в Україні. «З любов’ю до народної творчості я, здається, народився», — напише згодом його син. Господарі постаралися показати гостям, на що здатні земляки поета. А найбільше вразив колектив «Гук», очолюваний 84-річним Касяном Євченком, який власноруч виготовив для його учасників рідкісні народні інструменти. Власне, це не один, а цілих три колективи, бо є ще і «Гучок», і «Гученя» — в них беруть участь діти різного віку.

Гості пройшлися яблуневим садом. Тим самим, в якому вже 31 раз пройшла «Романівська весна» — свято рідного слова, рідної пісні, свято шани славного роду Рильських.

Спонсори

Свято спілкування не відбулося б без підтримки «Укрпромбанку». Яніна Абрамець, начальник управління корпоративного іміджу та зовнішніх досліджень цієї фінансової установи, наголосила, що колектив уже не перший рік підтримує освітні програми, вважаючи особливо важливими ті, що спрямовані на духовний розвиток дітей, бо це закладає фундамент нашого майбутнього.

Олексій КАВУН.

Житомирська область.

На знімку: рибна юшка на березі оспіваної поетом Унави особливо смачна.

Фото автора.