Кіровоградський феномен безпрецедентного ігнорування інтересів громади

Що ж послужило причиною виникнення такого, погодьтеся, неординарного конфлікту? У депутатському зверненні зазначено: «До нас, як до народних депутатів України, надходять численні скарги та заяви від депутатів Кіровоградської міської ради і жителів міста Кіровограда щодо порушень чинного законодавства Кіровоградським міським головою Пузаковим Володимиром Тихоновичем та Кіровоградською міською радою п’ятого скликання». Далі йде досить об’ємний виклад таких, з точки зору депутатів, порушень. Пропонуємо увазі читачів тільки деякі з них, починаючи з самого початку. Тобто з фактичного набуття повноважень чинним міським головою Кіровограда.

Нагадаємо, що в позачергових виборах міського голови Кіровограда, що відбулися 26 листопада 2006 року, взяли участь лише близько 25 відсотків кіровоградців. А кандидатуру Володимира Пузакова підтримали лише 8 тисяч виборців із двохсот тисяч виборців міста, або 4 відсотки. Вибори супроводжувалися грубими порушеннями, а, власне, саме обрання стало можливим тільки в результаті десятків судових рішень. Здавалося б, що після такого непростого вступу на посаду саме міський голова буде зразком у дотриманні Конституції, законів України, регламенту роботи міської ради, захисту інтересів жителів міста. На жаль, з точки зору депутатів, комітету цього не сталося.

Що ж, так би мовити, закидається незадоволеними депутатами і жителями міста кіровоградському градоначальнику?

Передусім — ігнорування рішення Центральної виборчої комісії від 18 січня 2007 року №4 під промовистою назвою «Про систематичні порушення виборчого законодавства України, допущені територіальною виборчою комісією (ТВК) Кіровограда під час проведення позачергових виборів Кіровоградського міського голови 26 листопада 2006 року». Так, стверджують підписанти, міський голова В. Пузаков, незважаючи на неодноразові вимоги та подання суб’єктів виборчого процесу, категорично відмовився вносити до порядку денного сесій міської ради питання про дострокове припинення повноважень ТВК та формування нового її складу, про що й наголошено в цій постанові ЦВК. Як стверджують заявники, це відбувається (а точніше — не відбувається) «з особистих мотивів».

Міським головою та депутатами міськради чомусь ігнорується й інше рішення ЦВК — від 20 лютого 2007 року №14 «Про звернення до Президента України у зв’язку з систематичним порушенням виборчого законодавства України територіальною виборчою комісією міста Кіровограда під час організації та проведення позачергових виборів Кіровоградського міського голови 26 листопада 2006 року».

Далі більше. Депутати стверджують, що міською радою систематично приймаються рішення з грубим порушенням Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», регламенту міської ради п’ятого скликання. Це підтверджується рішеннями Ленінського районного суду м. Кіровограда. Загалом судами прийнято низку рішень, відповідно до яких рішення, дії або бездіяльність міського голови та міської ради визнавались протиправними і вступили в законну силу.

При цьому, за матеріалами перевірки, на думку членів робочої групи, народних депутатів і комітету, порушення законів України набули системного характеру. Зокрема, за інформацією прокуратури області, тільки протягом 2007 року внесено сорок протестів. З них двадцять один — на рішення міської ради, вісімнадцять — на розпорядження міського голови, та один — на його дії. За результатами розгляду лише п’ятнадцять протестів на рішення ради задоволено, а всі без винятку протести на розпорядження та дії міського голови відхилено.

По-дитячому смішним є «грубе ігнорування міським головою» вимог ст. 13 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» щодо «надання інформації депутатам Кіровоградської міської ради, які не входять до числа тих, хто його підтримує». Депутати міської ради В. Шмідт, В. Зінов’єв, В. Мягкий стверджують, що в «будинку з колонами» практика не надавати відповіді на депутатські звернення, а обмежуватись лише довільним тлумаченням положень Закону України «Про інформацію», стала дуже поширеною. За їх словами, якщо й доходить справа до відповіді, то вони, здебільшого, мають вигляд такої, яку отримала на своє депутатське звернення депутат міської ради О. Костенко: «Запитувана Вами інформація — документи щодо надання земельних ділянок в оренду, копії дозволів на будівництво та інші документи — створені на кошти місцевого самоврядування, є предметом інтересу органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів... Враховуючи викладене, Вам відмовляється в наданні документів за Вашим інформаційним запитом (депутатським зверненням)».

Проведення сесій міської ради з земельних питань значно ускладнилось з набуттям повноважень саме останнім міським головою. Про це говорять багато кіровоградців, які змушені звертатись до судів з метою поновлення своїх прав. І от, як грім серед ясного неба, 28 грудня 2007 року (за два дні до набуття чинності вимог законодавства про проведення земельних аукціонів) міська рада в пакеті приймає безпрецедентне рішення № 405. Мовляв, хотіли розгляду земельних питань — нате. Вже пізніше, після Нового року, жителі міста дізнаються, наскільки грубими були порушення законодавства у сфері земельних відносин, допущені міськрадою, кому власне і яка земля виділялася. Ні багато ні мало, відповідно до цього рішення територіальною громадою міста втрачалося більш як п’ятсот гектарів земель комунальної власності. Майже всі рекреаційні, зелені зони та місця відпочинку передавалися в оренду на тривалий термін чи в приватну власність. Назвемо лише деякі з цих об’єктів: парки — пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Парк Перемоги» і «Парк Космонавтів» (площею, відповідно, 51 та 8 гектарів); десять гектарів території човново-рятувальної станції (Лелеківське водосховище); шістдесятигектарний лісовий масив біля обласного кардіологічного центру; лісовий масив між житловими районами Завадівкою та Кущівкою площею 57 гектарів; парк Степняка-Кравчинського; парк імені Крючкова; парк імені П. Морозова...

Як таке рішення взагалі могло отримати право на існування? — задаються запитанням багато кіровоградців. Певні пояснення цьому є. Всупереч вимогам регламенту, проект рішення № 405 землекористувачами та секретарем міської ради не візувався, для ознайомлення депутатам не надавався. На засіданні сесії проект рішення у встановленому порядку не розглядався, його зміст і обґрунтування не заслуховувалися та не обговорювалися. Рішення було проголосоване в цілому, за неіснуючим текстом, так званим «пакетом». Тож не дивно, що подібною методою роботи органу місцевого самоврядування зацікавилася міська прокуратура. Під час перевірки достовірності подачі заяв фізичних осіб на отримання земельних ділянок встановлено, що в 35 випадках зазначені особи заяв до міської ради не подавали. Мали місце випадки виділення земельних ділянок юридичним особам, яких станом на 28 грудня 2007 року взагалі не існувало.

«Усвідомлюючи, що рішення № 405 прийнято з численними порушеннями чинного законодавства України, Кіровоградський міський голова В. Пузаков не скористався своїм правом, закріпленим у частині 4 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та не зупинив дію рішення № 405 і не виніс його на повторний розгляд міської ради», — обурюються депутати Верховної Ради, міськради й жителі міста. За фактом перевищення службових повноважень та підроблення документів службовими особами Кіровоградської міської ради під час підготовки, винесення на розгляд та прийняття рішення № 405, порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365, ч.2 ст. 366 Кримінального кодексу України. Триває слідство. А тим часом це питання двічі розглядалося на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, продовжує розглядатися в судах.

Підтвердженням ігнорування інтересів громади на користь приватної структури при розгляді тарифів стало безпідставне використання заниженої середньорічної температури у місті при розрахунках за тепло та необґрунтованих втрат майже 4 млн. куб. м води на загальну суму більше 14 млн. грн. Тож, мабуть, не випадково міський голова, нехтуючи вимогами законодавства, відмовився від проведення громадських слухань, на яких передбачалося обговорити ці питання. У результаті «таких відверто протекційних дій на користь приватних структур, ігнорування інтересів членів територіальної громади з боку міського голови тарифи на житлово-комунальні послуги стали одними із найвищих в державі». Сьогодні, наприклад, за комунальні послуги мешканці двокімнатної квартири змушені будуть сплачувати майже 500 грн., а трикімнатної — понад сімсот гривень на місяць. І це за того, що за рівнем життя жителі Кіровограда займають в Україні одну з останніх сходинок. Середня заробітна плата по місту становить близько півтори тисячі гривень. Однак, як і скрізь по Україні, невелика частина жителів отримує великі доходи, переважна ж більшість — значно нижчі. А дохід на душу населення майже вдвічі нижче за середню величину і становить лише 481 гривню на місяць.

Серйозні недоліки вбачають депутати й у використанні коштів субвенції з державного бюджету на здійснення компенсаційних виплат транспортним підприємствам за пільгове перевезення окремих категорій громадян.

Право підпису документів, що стосуються компенсаційних збитків від таких перевезень, після набрання повноважень чинним міським головою було надано в. о. заступника директора департаменту розвитку торгівлі, побутового обслуговування, транспорту та зв’язку міської ради В. Горбатенку, проти якого у лютому 2007 року порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 366 КК України. А кошти державної субвенції почали розподілятися між автотранспортними підприємствами не відповідно до виконаних ними обсягів перевезень, а суб’єктивно. При цьому перевага надається лише одному транспортному підприємству.

Як наголошує в багатьох своїх депутатських запитах і зверненнях депутат обласної ради Анатолій Перевозник, у місті грубо порушується порядок нарахування сум компенсаційних витрат на пільгові перевезення. Здійснюється він без урахування коефіцієнта, розрахованого обласним управлінням статистики. Про це свідчать результати ревізії, проведеної КРУ, в результаті якої виявлено низку порушень і зловживань.

Що стосується дотримання законодавства про працю, то за каденцію останнього міського голови видано цілий ряд незаконних, а іноді — й унікальних розпоряджень. У т. ч. — і про звільнення посадових осіб міськради. В подальшому більшість із них була скасована постановами суду в зв’язку з грубим порушенням чинного законодавства та регламенту роботи міської ради. Однак окремі з них так і не були виправлені. А механізм звільнення із займаних посад заступників міського голови взагалі заслуговує на внесення до анналів розвитку місцевого самоврядування. У даному випадку «нововведення» Кіровоградського міського голови претендують на авторське право, адже за всі роки незалежності в Україні не зафіксовані випадки, коли сільський, селищний або міський голова одноосібно звільнив би з роботи своїх заступників. Це підтверджується й листами Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування, Міністерства юстиції України, управління по зв’язках з органами влади і органами місцевого самоврядування апарату Верховної Ради України. Зрозуміло, що й ці розпорядження також були оскаржені у суді, визнані протиправними та скасовані.

В. о. першого заступника голови звільняє просто заступників

Рішення суду потрібно виконувати безумовно. Але чомусь це не стосується кіровоградського міського голови, який місяцями (вже й після рішення комітету) відверто ігнорує та не виконує постанови суду, зокрема щодо поновлення на займаних посадах заступників міського голови.

Далі більше. На час своєї відпустки міський голова покладає виконання своїх обов’язків на людину, яка перебуває на неіснуючій посаді в. о. першого заступника міського голови, а не на секретаря міської ради, як це мало б бути. В свою чергу, так званий в. о. першого заступника міського голови, виконуючи обов’язки міського голови, видає розпорядження щодо звільнення в черговий раз із займаних посад легітимно обраних двох заступників міського голови(!). Прокуратурою міста за фактом цих незаконних розпоряджень була порушена кримінальна справа, а депутати Кіровоградської обласної ради на трьох сесіях поспіль (21 березня, 6 червня та 25 липня ц. р.) приймають рішення про підтримку депутатських запитів на ім’я прокурора області щодо вжиття заходів прокурорського реагування на захист прав депутатів обласної ради А. Перевозника та О. Чорноіваненка, незаконності їх звільнення з посад заступників міського голови, та безпрецедентних порушень чинного законодавства міським головою.

Тому, «... є всі юридичні підстави для прийняття Верховною Радою рішення про призначення позачергових виборів Кіровоградського міського голови та Кіровоградської міської ради», — вважають народні депутати, члени комітету.

Та насправді справа не в посадах чи працівниках. Що далі, то більш закономірно постає запитання, чи народним депутатам України, а заразом і в результаті — судам, прокуратурі, виконавчій службі, контрольно-ревізійному управлінню немає чим більше займатися — тільки систематично виправляти чиновницьке невігластво й розгрібати чиновницькі розбірки в керівництві одного, окремо взятого, міста? А людям — це все терпіти. Чи не помічаєте ви за цим усім щось гоголівське? Справді, було б дуже смішно, якби не було так боляче. Насамперед — за жителів найзабрудненішого міста, які, отримуючи найжалюгідніші в державі доходи, змушені платити за найвищими тарифами, ходити (їздити) найроздовбанішими дорогами і терпіти чиновницьке свавілля.