Проблема приглухуватості та глухоти як в Україні, так і в усьому світі займає чільне місце, тому що, за даними світової статистики, поширеність слухових порушень коливається від 4 до 10 відсотків серед усього населення. При цьому більш як у 70 відсотках випадків вони обумовлені так званими сенсоневральними порушеннями, коли хворобливий процес розвивається в усіх відділах слухового аналізатора — від рецептора до кори головного мозку. В 0,3—0,4 відсотка новонароджених дітей також має місце сенсоневральна приглухуватість чи глухота, обумовлена спадковими факторами або несприятливим перебігом вагітності.

З віком під впливом різноманітних негативних чинників, таких як інфекційні захворювання, застосування ототоксичних антибіотиків, гострі чи хронічні отити, травми тощо, кількість дітей з вадами слуху збільшується. В Україні лише серед дитячого населення налічується майже 500 тисяч осіб з вадами слуху, з них приблизно 300 тисяч мають незворотну втрату слуху, а більш як у 5000 дітей слух не може бути повернутий навіть найсучаснішими надпотужними слуховими апаратами.

Порушення нормального розвитку

Відомо, що навіть незначна втрата слуху в дитини призводить до порушення нормального розвитку, зумовлює труднощі в оволодінні мовою, що стає на заваді в спілкуванні та навчанні, засвоєнні фахових знань, оволодінні певними професіями. В людей старшого віку втрата слуху призводить до обмеження їхньої участі в громадському, релігійному та культурному житті, стає на перешкоді в передачі інформації, заважає їм поділитися надбаним досвідом. Людина, яка не може спілкуватися за допомогою мови і слуху, не може повною мірою здійснювати комунікативні функції, а отже, не може повноцінно інтегруватися в сучасне суспільство, реалізувати себе як особистість в соціальній і професійній сфері.

До останнього часу цій проблемі приділялося недостатньо уваги, а тому цикл робіт «Розробка та впровадження ефективних методів діагностики, лікування і профілактики сенсоневральної приглухуватості і глухоти», представлений колективом провідних вчених-отоларингологів — Д. І. Заболотним, Т. В. Шидловською, А. Л. Косаковським, Г. Е. Тіменом, А. І. Розкладкою та іншими, є вкрай важливим і своєчасним.

Представлений цикл робіт присвячений багатьом аспектам цієї проблеми. В першу чергу авторами удосконалені та широко впроваджені в практику найновіші високоінформативні психофізичні, електрофізіологічні, електроакустичні, біохімічні, імунологічні методи дослідження, що дало можливість розкрити окремі ланки патогенезу порушень слуху при дії різноманітних шкідливих факторів, довести роль порушень центральних відділів слухового аналізатора в розвитку та перебігу сенсоневральної приглухуватості. На основі цього авторами розроблені та впроваджені в практику ефективні сучасні технології лікування, які дали позитивний результат у двох третин хворих. Застосування одного із новітніх методів місцевого введення біологічно активних речовин дозволило значно підвищити ефективність лікування гострої та хронічної приглухуватості в дітей.

Удосконалені хірургічні методи

Значний внесок зроблено авторами також у вирішення проблеми ранньої діагностики та оперативного лікування пухлин слухового нерва. Розроблені та удосконалені хірургічні методи доступу до пухлини дозволили суттєво зменшити кількість післяопераційних ускладнень у вигляді набряку мозку, парезів та інших тяжких ускладнень, що привело до суттєвого зниження смертності — практично до нуля.

Без сумніву, неоціненним внеском авторів у справу збереження здоров’я нації є започаткована директором Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О. С. Коломійченка АМН України», членом-кореспондентом АМН України, професором Д. І. Заболотним Програма скринінгу новонароджених для виявлення порушень слуху у немовлят перших 3—5 днів життя з подальшим поглибленим уточненням характеру та ступеня втрати слуху. Це дасть змогу протягом одного місяця встановити точний діагноз і з 2—3-місячного віку розпочати ранню комплексну реабілітацію. Подальший моніторинг за такими дітьми дасть змогу їх постійного динамічного спостереження і контролювати ефективність реабілітаційних заходів.

У випадку тяжких втрат слуху та при повній глухоті дітям уже з шестимісячного віку можна буде проводити хірургічне лікування із вживленням штучного протеза внутрішнього вуха, який дає змогу повернути слух раніше безнадійно хворій дитині. Авторами циклу робіт в цьому плані вже успішно виконано майже 200 таких оперативних втручань.

Отже, раннє виявлення і вчасне проведення реабілітаційних та лікувальних заходів дає можливість дитині з вадами слуху нормально розвиватись фізично і психічно, досконало оволодіти мовою, вільно навчатися в загальноосвітніх школах та вищих навчальних закладах, повністю інтегруватися в суспільство і бути повноцінною людиною.

Усе це з глибокою впевненістю дозволяє стверджувати, що за медичним і соціальним значенням, актуальністю, оригінальністю і перспективністю, широким впровадженням нових високоефективних технологій діагностики, лікування та профілактики сенсоневральної приглухуватості, які мають пріоритет на державному і світовому рівні, цикл робіт «Розробка та впровадження ефективних методів діагностики, лікування і профілактики сенсоневральної приглухуватості і глухоти у дорослих та дітей» заслуговує на присудження Державної премії України в галузі науки і техніки.

О. М. Лук’янова,академік Національної академії наук України,Академії медичних наук України та Російської Академії медичних наук,доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, тричі лауреат Державної премії України та СРСР в галузі науки і техніки, почесний директор ДУ нститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України».