Словники та енциклопедії завжди мали підвищений попит у науковців, особливо ті, що складали фундамент тієї чи іншої галузі науки. До таких основоположних джерел, на нашу думку, належать «Економічна енциклопедія» (видавництво «Академія», м. Київ. Відпов. ред. д. е. н., проф. С. В. Мочерний, т.1. 2000. 864 с.; т.2. 2001. 847 с.; т.3. 2002. 951 с.) та «Економічний енциклопедичний словник» (видавництво «Світ», м. Львів. Автори: С. В. Мочерний, Я. С. Ларіна, О. А. Устенко, С. І. Юрій, т.1. 2005. 616 с.; т.2. 2006. 570 с.). Разом вони складають органічний цикл праць і забезпечують надійний, з нашої точки зору, енциклопедично-словниковий базис економічних наук України початку ХХІ століття.

Задум написати «Економічну енциклопедію» та «Економічний енциклопедичний словник» виник у вчених-економістів Тернопільського національного економічного університету (ТНЕУ) ще 1994 року і послідовно реалізовувався на базі одного з провідних вищих економічних закладів України протягом дванадцяти років. Завдяки великим зусиллям авторського колективу, очолюваного доктором економічних наук, професором С. В. Мочерним (нині, на жаль, покійним), вдалося підготувати цикл наукових праць з п’яти томів загальним обсягом 3848 сторінок (375,2 друкованого аркуша). Тут вміщено майже 30 тисяч статей і малих визначень, які утворюють єдиний комплекс системних та концентрованих економічних знань.

Статті та малі визначення розташовані в «Економічній енциклопедії» за алфавітним принципом: у першому томі — від А (абандон) до К (концентрація виробництва); у другому — від К (концентрація капіталу) до П (портфельний аналіз); у третьому — від П (поручництво) до Я (японський центр продуктивності). Загалом у цих трьох томах 7558 статей. У них подано чіткі трактування та характеристики понять та категорій, законів та закономірностей, теорій та концепцій, механізмів та систем, принципів і функцій, методів й методик, норм і нормування, індексів та коефіцієнтів, моделей та моделювання, показники й оцінки, потоки й правила, планування та прогнозування, процедури й процеси, темпи та теореми, фактори і фонди, цикли та ціни, час і швидкість, види та форми, класи і групи. Міститься інформація про аграрні відносини та реформи, аудит і аналіз, банки та банківську діяльність, витрати й доходи, відтворення та власність, державу й державне регулювання, економіку й економічну безпеку, ЄС та європейські організації, засоби виробництва й заробітну плату, інвестиції та інфляцію, капітал і капіталізм, комунізм та контроль, лізинг і ліцензії, маркетинг та менеджмент, мито і монополії, науку й НТР, національну безпеку та інтереси, неокласицизм і неолібералізм, операції й опціони, організацію та основну економічну суперечність, підприємництво і підприємства, податки та податкове законодавство, політику і політичну економію, попит та пропозицію, потенціал й потреби, права і правову державу, прибуток та приватизацію, промисловість і промислово розвинуті країни, професійні спілки (профспілки) й психологію підприємницького розвитку, рабовласницький суспільний спосіб виробництва та радикальну економічну реформу, Рахункову палату і рахунки, регіон й регіональні економічні угоди, резерви та ресурси, ризики й ринки, рівень життя й рівновагу, робітничий клас та сталий розвиток, роздержавлення і розміщення продуктивних сил, розподіл та розрахунки, світове господарство і сектори економіки, селянство й сільське господарство, теорії середнього класу та концепцію сімейної економіки, соціалізм й соціальну політику, споживання та економічні страйки, страхування й структуру управління підприємством, суспільний спосіб виробництва й суспільство, таємницю вкладів та економічний тероризм, технологію й типи економічних зв’язків, товар і товарну експертизу, торгівлю й транспорт, трансфертні послуги та трансформаційну кризу, трудову вартість й туризм, Україну (еволюцію економічної системи і формування держави), Україну і Європейський Союз, Україну та її потенціал, українську економічну думку, українську наукову школу фізичної економії, управління й управлінський облік, фактори інноваційного розвитку й факторинг, фермерську (селянську) корпорацію та фізичну економію, фінанси і фінансову глобалізацію, хедж та хеджування, цілі й цільові внески, цінні папери і цінову політику підприємства, чистий економічний добробут та чистий імперіалізм, школу особистих переваг й штрафні санкції, ЮНЕСКО та ЮНКТАД, юридичну відповідальність бізнесу і юридичний обов’язок, якість товару (послуги) та японську концепцію маркетингу.

Перелік статей та їх циклів наведений нами з метою показати громадськості України обширність напрямів і тем наукових досліджень, над якими працювали автори «Економічної енциклопедії», і їхній неоціненний внесок у розвиток теорії, методології та організації економічних наук.

Проведена робота є підґрунтям для подальших досліджень, які в організаційному аспекті могли б бути представлені Інститутом економічних енциклопедичних досліджень України (ІЕЕДУ) із статусом подвійного підпорядкування НАН України та Міністерству освіти і науки. Його доцільно створити на базі ТНЕУ. Аргументи: по-перше, ТНЕУ є піонером в Україні з економічних енциклопедичних досліджень і має значний досвід й доробок у цьому напрямку, по-друге, ТНЕУ є одним з найбільших економічних вузів України, де працює майже 600 докторів та кандидатів наук, в основному, економічних, по-третє, ТНЕУ має великий досвід міжнародної співпраці з-понад 40 університетами Європи та світу.

«Економічний енциклопедичний словник» (2005 р.) почали видавати через п’ять років після видання першого тому «Економічної енциклопедії» (2000 р.). Протягом цього часу відбулись докорінні зміни і у вітчизняній, і у світовій економіці (в тому числі європейській): Україна вийшла із затяжної економічної кризи і отримала статус країни з ринковою економікою, а згодом і члена СОТ; триває співпраця України та ЄС щодо створення зони вільної торгівлі; розпочалась активна фаза глобалізації міжнародної економіки і т. д. Автори енциклопедичного словника (С. В. Мочерний, Я. С. Ларіна, О. А. Устенко, С. І. Юрій), який є продовженням економічної енциклопедії, врахували у своїх статтях і малих визначеннях принципові зміни в економіці і творчо опрацювали багатий статистичний матеріал з метою виведення нових економічних законів, закономірностей, здійснення стратегічних прогнозів та іншого. Спираючись на досягнення авторського колективу енциклопедії, вони зробили тексти словника досконалішими, більш взаємопов’язаними, аналітичними, зрозумілішими для читачів, що можна зарахувати до вагомого позитиву при оцінці якості двотомного «Економічного енциклопедичного словника», виданого у 2005—2006 роках.

Підбиваючи підсумки викладеного, слід зазначити, що об’єднані в цикл наукових праць «Економічна енциклопедія» та «Економічний енциклопедичний словник» є видатним досягненням вчених-економістів Тернопільського національного економічного університету та їхніх колег з інших вузів України, які істотно збагатили новітню українську економічну науку і, на нашу думку, гідно заслуговують на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки за 2008-й рік.

Василь КРАВЦІВ,директор Інституту регіональних досліджень НАН України, докторекономічних наук.