Учасники слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією на тему:
«Антикорупційна політика і практика: проблеми законодавчого забезпечення», які проведено 4 червня 2008 року, відзначають:Розпочата у 1995 році в Україні боротьба з корупцією не відповідає реальному рівню розповсюдження цього надзвичайно негативного явища.
Не сприяли цьому й одинадцятиразові зміни до базового антикорупційного законодавчого акта — Закону України
«Про боротьбу з корупцією».До цього часу Україна не є стороною Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції, Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією та Додаткового протоколу до цієї Конвенції.
Фактично безсистемною залишається робота компетентних органів з реалізації рекомендацій Групи держав проти корупції (ГРЕКО) та рекомендацій, прийнятих у рамках Стамбульського плану дій по боротьбі з корупцією Антикорупційної мережі Організації економічного співробітництва і розвитку для країн Східної Європи і Центральної Азії.
Учасники слухань рекомендують:
1. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування виходити з того, що їх практичні заходи щодо протидії корупції повинні базуватися на загальних засадах запобігання та протидії корупції, що відповідають міжнародним антикорупційним стандартам і визначаються законом. У зв’язку з цим Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією:
1) у законопроектній роботі суворо додержуватися кожного із Двадцяти керівних принципів боротьби з корупцією, які визначено Резолюцією 97 (24) Комітету міністрів від 6 листопада 1997 року, положень конвенцій Організації Об’єднаних Націй проти корупції і проти транснаціональної організованої злочинності, Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією і Додаткового протоколу до цієї Конвенції та Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією;
2) за участю провідних вітчизняних наукових установ продовжити роботу щодо розроблення пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавства з питань відповідальності за вчинення корупційних правопорушень;
3) з урахуванням експертних висновків Ради Європи та вітчизняних науковців внести на розгляд парламенту доопрацьовані проекти законів України про засади запобігання та протидії корупції (реєстр. №0876), положення якого серед інших законопроектів обговорено і, в основному, підтримано учасниками слухань як національну антикорупційну стратегію, про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення (реєстр. №0875) і про засади відповідальності юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень (реєстр. №0877);
4) продовжити практику здійснення контрольних функцій за реалізацією міжнародних договорів України з антикорупційних питань, рекомендацій Групи держав проти корупції (ГРЕКО) та рекомендацій, прийнятих у рамках Стамбульського плану дій по боротьбі з корупцією Антикорупційної мережі Організації економічного співробітництва і розвитку для країн Східної Європи і Центральної Азії;
5) запровадити, в рамках реалізації в Україні міжнародних антикорупційних проектів (
«Підтримка належного урядування: проект протидії корупції в Україні» (ЦРАС), Порогова програма Корпорації «Виклики тисячоліття» щодо зниження рівня корупції, Антикорупційна мережа Організації економічного співробітництва і розвитку для країн Східної Європи і Центральної Азії), широку антикорупційно спрямовану превенційну роботу із залученням відповідних вітчизняних інститутів громадянського суспільства.2. Комітетам Верховної Ради України:
1) з питань державного будівництва та місцевого самоврядування:
— підготувати до першого читання поданий Кабінетом Міністрів України проект закону України про доброчесну поведінку осіб, уповноважених на виконання функцій держави, органів місцевого самоврядування (реєстр. №2362), з урахуванням положень розробленого в рамках реалізації Порогової програми Корпорації
«Виклики тисячоліття» щодо зниження рівня корупції проекту Кодексу професійної етики державних службовців;— визначити комплекс заходів, реалізація яких дасть змогу на законодавчому рівні унеможливити будь-які корупційні правопорушення в органах місцевого самоврядування;
2) з питань правосуддя: розглянути питання щодо налагодження системної роботи з протидії корупції в системі судових органів.
3. Раді національної безпеки і оборони України розглянути питання щодо додаткового включення питань протидії корупції до основних завдань Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинності.
4. Кабінету Міністрів України:
1) визначити механізм реалізації положень Закону України
«Про Кабінет Міністрів України» в частині організації вирішення питань державного управління у сфері протидії корупції та забезпечення здійснення відповідних заходів;2) виходячи із положень, викладених у преамбулах Кримінальної і Цивільної конвенцій про боротьбу з корупцією, Додаткового протоколу до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією вирішити питання щодо забезпечення зацікавлених органів державної влади текстами Програми дій проти корупції, ухваленої Комітетом міністрів Ради Європи у листопаді 1996 року, та Пояснювальної записки до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією;
3) вжити заходів щодо запровадження в установленому порядку з 1 січня 2009 року нової методології ведення статистики і відповідної звітності щодо боротьби із злочинами у сфері службової діяльності та застосування законодавства про протидію корупції.
