У більш ніж скромній однокімнатній квартирі по вулиці Комсомольській у день вирішального двобою Василя Ломаченка з французьким боксером Хедафі Джелхіром зібралося чоловік із п’ятдесят. У Ломаченків — супутникове телебачення, і друзі, родичі таки умовили маму майбутнього олімпійського чемпіона пекінської Олімпіади з боксу дозволити повболівати за земляка.

У невеличкому містечку Білгороді-Дністровському родину Ломаченків, їхніх дітей знають прекрасно. Мама —Тетяна Михайлівна, майстер спорту зі спортивної акробатики, працює тренером у місцевій спортивній школі, батько — Анатолій Васильович, викладач фізкультури в місцевій школі і тренер сина, молодша сестричка Настуня — майстер спорту міжнародного класу зі спортивної акробатики. Ну а Василь Ломаченко — однозначно кумир дітлахів. Та й люди старшого віку поважають його. Зупини на вулиці будь-якого мешканця міста, і тобі розкажуть біографію олімпійського чемпіона з найперших його кроків у спорті.

Золото Олімпіади Василь Ломаченко завоював у віці 20 років 6 місяців і 6 днів і увійшов до двадцятки наймолодших олімпійських чемпіонів з боксу.

Фінальний бій із французьким боксером тривав 111 секунд, і за рахунку 9:1 у першому раунді технічним нокаутом переміг український спортсмен.

Після оголошення Василя переможцем у квартирі Ломаченків вибухнув фонтан шампанського — вдарили струмені відразу з 30 пляшок. Ну а в місті сяйнули салюти, загриміли постріли.

— Я точно знала, — розповідає мама олімпійського чемпіона Тетяна Михайлівна, — що Василько стане чемпіоном.

До речі, такі само слова промовив і її чоловік, Анатолій, коли вони думали створювати родину. Обоє навчалися в педагогічному інституті на факультеті фізвиховання, за направленням приїхали до Білгорода-Дністровського. Васько народився міцненьким хлопчиком, а на одному з перших у його житті фотознімків він позує в боксерських рукавичках. Майбутньому олімпійському чемпіону на тій фотографії — два місяці.

Батьки-спортсмени, звичайно, мріяли про спортивну кар’єру сина. У дитинстві намагалися загартовувати — виносили на вулицю за будь-якої погоди. Підхопив малюк пневмонію, тож експерименти з загартовуванням припинили.

— Змалечку ми намагалися не чинити тиску на сина, — розповідає Тетяна Михайлівна. — Він у нас веслуванням займався, народними танцями, дзю-до, футболом, баскетболом. А переміг бокс. Василь за спортивними канонами зробив просто-таки фантастичну кар’єру — був чемпіоном Європи серед кадетів, чемпіоном світу серед юніорів, віце-чемпіоном світу. Тобто на шляху до олімпійського золота він «проскочив» і дорослий чемпіонат Європи, і чемпіонат світу. Тепер планує надолужувати упущене.

На Олімпіаді «прохідних» боїв у боксерів не буває. Із 52 хвилин, проведених на ринзі в Пекіні, Василю Ломаченку запам’яталися бої з росіянином Альбертом Селімовим і китайцем Лі. Росіянину український спортсмен програв на торішньому чемпіонаті світу в Чикаго. У Пекіні Василь узяв реванш. Ну а китайського спортсмена він не боявся анітрішечки. Побоювався, що судді просто віднімуть перемогу. Напередодні бою з китайцем стало відомо, що його батько, великий бізнесмен, брав участь в організації змагань боксерів і не виключалася можливість, що судді «на знак подяки» виявляться прихильними до його сина.

На Олімпіаді Василь Ломаченко перед боєм завжди дарував суперникам українські прапорці. Всі боксери з вдячністю приймали подарунок з України. Демонстративно «не помітив» українського прапора тільки росіянин Альберт Селімов.

— Відразу після фінального двобою чоловік із сином зателефонували додому, — розповідає Тетяна Михайлівна. — А я й говорити не можу, тільки плачу і плачу. Від радості плакала.

Точнісінько так само плакали з радощів і сотні білгороддністровців, які зустрічали олімпійського чемпіона. Просто на вулиці стояли столи з частуванням, проголошували тости, лунали вірші на честь олімпійського чемпіона.

А сам олімпійський чемпіон Василь Ломаченко наряджав маму й сестричку в китайські національні вбрання, привезені з Пекіна.

— Вася — класний брат, — розповідає Настуся. — Коли я була маленька, він заплітав мені кіски, та так міцно, що вони кілька днів не розпліталися. І ще завжди захищав мене в школі. І взагалі, він найсильніший у світі хлопець. І всі його люблять і просто обожнюють.

Що ж, нема де правди діти. Та найбільше за всіх любить Василя партнерка Насті в акробатичній парі — Олена. У них з Василем особливі відносини, котрі мають перспективу на щасливий сімейний фінал.

Квартира Ломаченків, за нинішніми вимірами, затісна. Олімпійський чемпіон через брак місця спить у коридорі, а сестра — за шафою в кімнаті. Над диванчиком Василя — завойовані ним медалі, кубки. Їх у двадцятилітнього спортсмена чимало.

На знімку: Василь Анатолійович та Анатолій Васильович — Ломаченки.

Фото з архіву сім’ї Ломаченків.