Відпочивають, слухаючи тишу

Ось і настав оксамитовий сезон для любителів сільського «зеленого» туризму. Лагідне сонечко пестить у саду червонобокі яблука та жовтаві груші. Свіжий вітерець хитає кетяги калини, куйовдить листя верб над притихлою річкою. Десь далеко за селом чути перегуки пастухів, на обійсті — поважне «га-га» гусей, скрип колодязних цямрин. Кругом панує умиротворення і спокій. Оце і є справжній рай для тих, хто прагне відпочити від щоденного нервового напруження, надокучливого міського гамору.

Хата під мальвами

На просторому дворищі палахкотять духмяні чорнобривці, розкішні жоржини, а у затінку, під навісом, сушаться у вінках золотава цибуля та білястий часник. Насипом лежать викопана на городі картопля, бокаті жовтогарячі гарбузи.

Господиня агросадиби «Мальва» 36-річна Валентина Чепурна збирає на грядці доспілі помідори, зрізає головку капусти, кладе до кошика зелені гілочки петрушки, кропу, базиліку і прямує до літньої кухні готувати вечерю для своїх гостей.

— Оля і Сергій приїжджають до нас на відпочинок не перший сезон, — розповідає, вправно і швидко шаткуючи капусту. — Живуть вони у Донецьку. Робота у них дуже серйозна, пов’язана з комп’ютерними технологіями. Тож, кажуть, дуже стомлюються і весь рік мріють, коли знову приїдуть до нас у Худяки. Щоб спати у старовинній хаті, бачити у шибку зоряне небо і... слухати тишу, — посміхається Валентина і через мить веде показувати світлицю, що припала до душі донеччанам.

В оселі, котра дісталася Валі та її чоловіку Володі від бабусі, долівка встелена пахучими травами. Піч розмальована барвистими павичами та квітами. У кутку стоїть прядка. На стінах гаптовані рушники, на ліжку — гора вишитих подушок. Вони, звичайно, для колориту, бо гості люблять спати на твердому, каже Валентина і ділиться своїм «ноу-хау» щодо оздоровлення «городських».

Валентинині рецепти прості, але дуже корисні. Особливо вони підходять тим відпочивальникам, котрі хочуть «почиститися» і схуднути. У червні господиня пропонує бажаючим «посидіти» на полуниці, у липні — на малині, ожині, смородині. Тим, хто має камінці у нирках чи у жовчному міхурі, — на огірках. У серпні лікуються динями та кавунами, а у вересні-жовтні — виноградом, якого у Чепурних аж 35 сортів. Оплата за таку смачну і корисну дієту — з проживанням, сніданками та вечерею — 75 гривень за добу.

Захоплюється Валентина вирощуванням лікарських трав, екзотичних рослин. «Ось росте канупер-оберіг, — хвалиться. — А це — шавлія, рута, живокіст. В’єтнамський кабачок виріс завбільшки з відро. Віддам його синові Владику у школу на свято врожаю. Хто з гостей бажає насушити собі зілля на чай чи заготовити на зиму фруктів-овочів — будь ласка, все це у нас передбачено».

У Світлани Сорокопуд, яка також займається обслуговуванням «зелених» туристів, по-своєму привабливий будинок. Разом з чоловіком, Анатолієм, вони переобладнали його під міні-готель на кілька напрочуд затишних, комфортних кімнат. Є в оселі всі «європейські» зручності: чудова ванна кімната, гаряча вода, туалет. Світлана гарний дизайнер і кожен куточок будинку оформила з великим смаком та вишуканістю. Як і її колега-односельчанка Валентина Чепурна, господиня цього туристського «раю» кохається у квітах. Тільки одних різнокольорових фіалок у неї 15 видів! А ще Світлана знана народна майстриня. Її симпатичні ляльки-мотанки гармонійно вписалися в інтер’єр помешкання, додали йому самобутності і виразності.

Цього сезону, як і минулого, на відпочинок до Сорокопудів прибув пенсіонер з Ізраїлю Іосиф. Чоловікові дуже подобаються Худяки, мальовниче придніпровське село, щирі, гостинні люди, смачні, натуральні харчі. Він, каже, нізащо не проміняє цю сільську ідилію на «якісь Канари». Разом з господарем Іосиф ходить на риболовлю, мандрує човном по річці, купається у тихих затоках. Ввечері полюбляє посидіти разом з Світланою, Анатолієм та їх родичами за святковим столом, послухати українських пісень...

— До нас у Худяки, — з гордістю ділиться господиня ще однієї агросадиби і заодно виконавчий директор громадської організації «Агенція сільського розвитку» Марія Євтушенко, — приїздять на відпочинок з Києва і Харкова, з Санкт-Петербурга і Москви. Ось щойно провели цілу групу москвичів, які займаються йогою. Жили спортсмени у наметах на дніпровському острові, а вегетаріанське харчування господарі доставляли їм човном. Таких заїздів з Росії протягом сезону було кілька. Ми мали канадський грант і за його кошти створили веб-сторінку, надрукували повнокольорові проспекти. Тому з кожним роком у нас розширюється мережа садиб сільського туризму і збільшується потік гостей, — завершила розповідь натхненник і організатор «зеленого» проекту Марія Іванівна.

Замість епілогу

— На Черкащині, — поінформував голова обласної організації спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні Василь Томіленко, — створено понад 70 агроосель. Крім Черкаського району, де завдяки енергії і завзяттю Марії Євтушенко співпрацюють з іноземними програмами, у решти агросадиб області все тримається на голому ентузіазмі. Відсутність стартового капіталу гальмує активний розвиток цього перспективного для села бізнесу. У районних центрах зайнятості, котрі певною мірою опікуються зеленим туризмом, можуть лише надати одноразову допомогу по безробіттю для започаткування власної справи. Однак цього замало, щоб впорядкувати житло для туристів. У сільських будинках часто немає ні водогону, ні газу, ні інших вигод, до яких звикли потенційні гості. Банківські кредити «захмарно» дорогі для селян.

Тож, коли Верховна Рада ухвалить відповідний закон про розвиток сільського туризму, — зробив висновок Василь Томіленко, — тоді необхідно негайно відкривати спеціальну програму кредитування приватного туристичного підприємництва на селі. І великий «чумацький» віз зеленого туризму, врешті, рушить з місця.

Черкаська область.

На знімку: Валентина Чепурна (зліва) разом з подругою Ларисою Щасливець на своїй агросадибі.

Фото автора.