Нам нічого протиставити контрабандним сосискам

Улітку, коли всі тільки й говорили про приборкання інфляції, голова Житомирської облдержадміністрації Юрій Забела теж провів прес-конференцію на цю тему, під час якої зачитав свіжі дані моніторингу цін, підготовлені управлінням економіки. Коли дійшов до графи «ковбаса варена», не зміг втриматися від іронічного коментарю: як це ковбаса може коштувати вдвічі дешевше за м’ясо — з чого ж вона тоді зроблена?

Через деякий час до цієї теми повернувся заступник голови ОДА Ігор Орлов. Він повідомив, що в одному із супермаркетів Житомира було взято на аналіз десять видів ковбасних виробів. У восьми з них експерти взагалі не знайшли м’яса. Основна складова — генетично модифіковані продукти.

У в. о. голови правління ВАТ «Коростенський м’ясокомбінат» Юрія Каракая був цього разу зовсім не той настрій, як у листопаді минулого року під час попередньої зустрічі. Тоді він розповідав, що підприємство оновлюється, модернізується, нарощує обсяги, а головна проблема — нестача кваліфікованих кадрів. Тепер повідомив: чисельність працюючих зросла майже на 40 відсотків. Та от біда: доведеться їх, мабуть, скорочувати. Більше того, перед комбінатом маячить перспектива тимчасової зупинки. Підприємство створило 18 фірмових магазинів, але сьогодні їх полиці напівпорожні.

— Ситуація з сировиною катастрофічна — вона закінчується, — бідкається Юрій Каракай.

Виявляється, починаючи з травня ця проблема з кожним місяцем стає дедалі гострішою. Якщо в липні комбінат був забезпечений сировиною на 37 відсотків, то в серпні — лише на 5 відсотків до потреби. При цьому за сім місяців він переробив майже 10 тисяч голів худоби. А в Коростенському районі її лише близько шести тисяч. Щоб працювати рентабельно, саме стільки потрібно на квартал.

— Ми не хочемо випускати продукцію з імпортної сировини. Вже хоча б тому, що за дешевими цінами з-за кордону до нас завозиться не м’ясо у звичному розумінні цього слова, а специфічна суміш м’яса і жирів, — каже Юрій Каракай.

Житомирщина — в першій п’ятірці за поголів’ям ВРХ в Україні, Коростенський район — серед лідерів в області. Але у 80-х роках тут було 23 тисячі голів, тепер мало не в чотири рази менше. Чи можна власними силами швидко наростити поголів’я? Тут типові для поліських районів біди. Техніка відпрацювала два з половиною або й три амортизаційні періоди, врожаї зернових невисокі — від них годі чекати великих прибутків, сівозміна звелася до «жито—овес, жито—овес». Не до тваринництва, аби гроші знайти, щоб солярку купити й поле засіяти. А на додачу — гостра нестача кадрів у сільгоспвиробництві. Колись тут у колгоспах працювали до 13 тисяч людей, тепер залишилися 700 на 34 сільгосппідприємства різної форми господарювання. На промислових підприємствах району платять і по три тисячі гривень, в аграрному секторі — копійки. Залишаються ті, хто більше ніде влаштуватися не може.

А виробництво яловичини — найзбитковіша галузь (торік 40,8 відсотка зі знаком мінус) загалом по країні. Заступник голови Коростенської райдержадміністрації Дмитро Рабін констатує: поголів’я має низький генетичний потенціал. Для його відгодівлі треба затратити більше кормових одиниць, більше коштів, ніж для високоякісної племінної худоби:

— То тільки в теорії бичка можна відгодувати до 400 кілограмів за півтора року, а насправді потрібно вдвічі більше часу.

Саме в занедбаності племінної справи, відсутності сучасних технологій бачить він корінь проблеми. До речі, вже декілька голів облдержадміністрації повторюють один за одним, що майбутнє Полісся — то м’ясне скотарство, бо на зерні воно ніколи не розбагатіє. Але всі розуміють і те, що без вагомого вкладення коштів, без сприяння держави ця галузь розвиватися не буде.

— Двадцять років тому в Україні було майже 26 мільйонів голів, тепер залишилося близько 5 мільйонів, — зазначає Олександр Руденко, експерт Всеукраїнського об’єднання виробників м’яса і м’ясопродуктів «Укрм’ясопродукт». — Якщо скорочення й далі триватиме нинішніми темпами, то, за нашими підрахунками, до 2021 року складеться така ж ситуація, як із газом: на три чверті залежатимемо від імпорту, а він дорожчатиме, бо зростатиме попит на м’ясо у країнах Азії, які бурхливо розвиваються.

Ми розробили програму нарощування поголів’я. Звісно, ситуацію не можна змінити швидко. Найбільш реалістичним підходом є імпорт не м’яса, не м’ясопродуктів, а генетичного потенціалу задля створення власної сировинної бази. Тобто потрібно мати достатньо поголів’я. Для відродження галузі піде до десяти років. Якщо вже тепер не візьмемося за розв’язання цієї проблеми, то криза тільки поглибиться.

Ситуація в Росії схожа, до того ж там залежність від імпорту ще більша. Тому в РФ взялися за здійснення програми відродження тваринництва, розрахованої на п’ять років; на це виділяють понад два мільярди доларів. Через систему «Росагролізингу» сільгосппідприємствам передбачено надати нове обладнання, розраховане на вирощування 170 тисяч голів ВРХ, — щоб відгодівля велася за сучасними технологіями. Запроваджено пільгові умови для ввезення племінної худоби. Купують її в Австралії, Чехії, Канаді, Франції, до того ж як молочного, так і м’ясного напряму. Російська влада чудово розуміє, що це створить додаткові робочі місця, стане поштовхом для розвитку рослинництва.

У нашій державі далі розмов справа не пішла. А самим м’ясокомбінатам створювати для себе сировинну базу не під силу. У зв’язку з тим, що росіяни уклали великі контракти, ціна племінної худоби на світовому ринку підскочила з трьох до чотирьох тисяч доларів за голову. Уявляєте, які це затрати потрібні, щоб створити відгодівельний комплекс?!

Житомирська область.

Фото Валерія ДРУЖЕНКА.

За повідомленням прес-служби Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, у чотирьох пасажирів автобуса, який повертався з Польщі через пункт пропуску «Ягодин», вилучено контрабандну продукцію — понад 330 кілограмів ковбас та сосисок, 121 кілограм копченого бочка та 212 кілограмів сальтисону, понад 4 сотні жерстяних банок з м’ясними консервами, а також 300 кілограмів смальцю.