На Вінниччині цьогоріч переробляти буряки планують 14 із колишніх 38 підприємств

Перший на Вінниччини новий сезон цукроваріння розпочав Томашпільський цукрозавод. Підприємство входить до складу агрофірми «Зелена долина», де у дванадцяти господарствах буряки вирощують на площі п’ять тисяч гектарів. Як пояснив генеральний директор агрофірми Роман Мазур, цукристість коренів нині — 14 відсотків, на два відсотки вища, ніж на цей період минулого року. Погода стоїть гарна. Ці два чинники стали основними у прийнятті рішення про початок роботи цукроварні.

Протягом доби в Томашполі переробляють дві тисячі тонн коренів. Це навіть більше планової потужності підприємства — вона становить 1850 тонн буряків. Підвищити показник переробки вдалося за рахунок якісного ремонту і реконструкції заводу. Понад 500 тонн солодких кристалів видає нині «на-гора» це підприємство. На кагатних полях запас буряків — на шість діб. Навіть якщо піде дощ, завод не припинить роботу.

Через три-чотири дні розпочнуть варити солодкий пісок на Крижопільському цукрозаводі. Керівники названих підприємств порушили питання про збільшення квоти на виробництво цукру. З такими ж проханнями звернулися до МінАП представники Гайсинської, Жданівської та Юзефо-Миколаївської цукроварень.

— Частково це питання буде вирішено за рахунок перерозподілу квот, виділених для Барського і Степанівського цукрозаводів, — каже виконавчий директор обласної асоціації «Поділляцукор» Микола Береговий. — Ці підприємства не працюватимуть у нинішньому році. Але квоту отримали. І навіть буряки мають. Степанівський завод, приміром, посіяв їх тисячу гектарів. Але власники цукроварні вважають, що такий запас коренів не принесе економічної вигоди, тому й прийняли рішення не запускати підприємство.

274 тисячі тонн — саме стільки цукру передбачено квотою на нинішній виробничий сезон для підприємств краю. За прогнозами, «цукровий Донбас» може видати «на-гора» таку кількість солодких кристалів, незважаючи навіть на істотне скорочення площ під буряками. Урожай збирають із 64 тисяч гектарів, торік цукристі вирощували на 102 тисячах гектарів.

— Дуже солодкі буряки цьогоріч, — уточнює Микола Береговий. -У середньому цукристість становить 16 відсотків, тоді як торік на цей час її показник був на три відсотки нижче. Якщо дозволить погода зібрати урожай, а виробничники максимально «візьмуть» цукор, то можна сподіватися на отримання 274 тисяч тонн кристалів. Щоправда, минулоріч із площі 102 тисячі гектарів мали 303 тисячі тонн цукру.

Торішній цукор дотепер залежується на заводських складах. Його залишилося ще 70 тисяч тонн, тоді як річна потреба регіону становить заледве 50 тисяч тонн.

«Красна» ціна на цукор нині — 3 гривні за кілограм. А собівартість — майже 3,5 гривні. Тому й залежується солодка продукція. Держрезерв, Аграрний фонд дуже мляво реагують на всі пропозиції придбати цукор. Ще з минулого року область порушує питання про його продаж у державний запас хоча б по 3,6—3,7 гривні за кілограм. Адже це потрібно для подальшого розвитку галузі. Якщо не вдасться реалізувати залишки цукру, на наступний рік посівні площі під буряками стануть ще менші.

Фото Юрія ВЕНГЕРЕША(з архіву «Голосу України»).

Варять менше, а споживання зростає

Андрій Гижко, начальник управління економіки Вінницької облдержадміністрації:

— Вартість цукру може зрости насамперед через скорочення виробництва солодких кристалів. Їх зварять менше порівняно з попередніми роками не лише в нашому регіоні, а загалом у державі. Так збіглось, що країни Євросоюзу теж не додадуть споживачам солодких кристалів. Одне слово, намічається світова тенденція скорочення виробництва цукру. За прогнозами, у світових масштабах його вироблять менше на 8 мільйонів тонн. Водночас споживання цієї продукції зростає. Не дивно, що вже підвищилися ціни навіть на цукор-сирець (на 23 відсотки). Подорожчав і цукор з буряків.

Звісно, якщо прогнози збудуться, цукор, як кажуть, підметуть до останнього кристалика. Тим часом нині виробники зазнають збитків від нереалізованої продукції. У них немає можливості повернути банківські кредити, не вистачає коштів на ремонт заводів. Благо, що цукор хоча б не псується під час тривалого зберігання.