«Сфоткатися» на пам’ять — неодмінне бажання всіх і всюди, зафіксувати на плівку чи залишити в цифровій пам’яті щасливі миті свого життя — таке зрозуміле бажання! Важко знайти родину, яка б не мала фотоапарат. На 50-річчя діти подарували Петру Ігнатьєву цифрову камеру. У своєму попередньому житті, працюючи на електромеханічному заводі, чоловік навіть не мріяв про таку дорогу річ. Більше того, на «тихе полювання» в нього не було за роботою та домашніми клопотами часу. Нині підприємець організовує свою роботу на власний розсуд, з’явилися «вікна».

Петро Ігнатьєв декілька разів «поприцілювався» в об’єктив — і почув щире захоплення домашніх та друзів. Гарні виходять кадри! «Це тому, — каже аматор, — що вчився колись у міській дитячій художній школі. Перший випуск, до речі. Були у нас такі вчителі, яким і в художньому виші зраділи б. Збігнєв Гайх, Сергій Кукурудза, Аркадій Данилюк. Це знані подільські митці. Шкода, декого з них уже немає на цьому світі... У стінах «художки» мене навчили і композиції, і мистецькому баченню навколишнього».

Оточує Петра Ігнатьєва далеко не сіре, нудне. Мешкає він у старовинному Кам’янці-Подільському. Вже перші свої роботи Ігнатьєв вирішив подати на виставки, про які вичитував інформацію в Інтернеті. Не так заради себе, як заради Кам’янця. Дуже хочеться чоловіку, щоб знали про місто у всьому світі, приїздили сюди і насолоджувалися спілкуванням із історією. Наважився — і з успіхом експонувався в Австрії, Італії, Польщі, Франції... На престижних фотовернісажах. З польського Каліша прийшла йому нагорода — за третє місце. Є у фотомайстра і постійні місця для експозиції. Це художній ліцей у Кам’янці та приміщення обласної ради. Щодвамісяці пан Петро міняє тут свої роботи. А найперша виставка експонувалася на... огорожі. Її спорудили два роки тому, готуючись до фестивалю історичної реконструкції «Тера Героїка». По той бік огорожі мали йти баталії, а з цього боку численні гості міста та кам’янчани милувалися «Поемою з каменю».

Нині разом із колегами-фотомитцями Ігорем Костіком, Юрієм Гуріним, Наталкою Яровою, Юрієм Савіним та іншими, які об’єдналися у клуб, Ігнатьєв відстоює право виставлятися в рідному місті не тільки на огорожах (виставковий зал на Соборній «перекваліфікували» в Єдиний дозвільний центр, а іншого приміщення для нього досі не дали). Чоловік поділився новою ідеєю з директором музею-заповідника Людмилою Станіславською: влаштувати вернісаж плюс майстер-класи. Та охоче пішла назустріч. І не помилилася. Нині в картинну галерею, крім знайомства з виставкою «День і ніч Кам’янця-Подільського», Петро Ігнатьєв запрошує ще й на авторський урок майстерності. Відбою немає! Особливо від школярів, котрим ой як потрібно чимось зайняти дозвілля. І пану Петру вдається переконати амбітну молодь, що шлях від огорожі до Парижа доступний кожному, якщо вкладати у справу душу та знання.

Фото Петра ІГНАТЬЄВА.

Кам’янець-Подільський. Стара фортеця.