(Про роботу колективу авторів «Система управління фінансами в галузі освіти і науки», що подана на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки за 2008 рік)

Розвиток українського суспільства ставить нові завдання перед галуззю вищої освіти, адже кваліфіковані фахівці будь-якого напряму — це основний результат діяльності вищої школи. А без професіоналів неможливе становлення української державності.

Недостатнє фінансування змушує відходити від безоплатності навчання

Сучасну систему надання освітніх послуг в Україні можна охарактеризувати як розгалужену мережу державних і приватних навчальних закладів, здатну якісно і повною мірою задовольнити освітні потреби громадян. Ефективність її функціонування, як і будь-якої іншої галузі економіки, залежить від ступеня фінансового забезпечення підвідомчих закладів. Політика уряду на зменшення бюджетного фінансування і надання освітнім закладам можливості заробляти гроші висуває перед ними проблеми пошуку нових джерел фінансування і розширення сфер діяльності. Недостатнє бюджетне фінансування у вищій школі змушує українські вищі навчальні заклади поступово відходити від принципу безоплатності навчання, підтвердженого Конституцією України.

У зв’язку з цим вищі навчальні заклади дістали можливість проводити комерційну діяльність і тим самим частково вирішувати питання фінансування розвитку матеріальної бази та захоплень викладачів.

Але всі кошти — бюджетні й одержані від виконаних послуг — розглядаються як основний та спеціальний фонди бюджету. Отже, в нових умовах розвитку економіки підвищується роль Міністерства освіти і науки України (МОНУ) в регулюванні фінансування освіти, що вимагає адекватних підходів до системи управління фінансовими ресурсами.

Перед Міністерством освіти і науки України постають надзвичайно складні завдання ефективного формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. Ця складність обумовлена наявністю у вищих навчальних закладів різних механізмів фінансування, необхідністю обробки великих об’ємів інформації з урахуванням базових макроекономічних показників, що постійно змінюються. Українські ВНЗ за чисельністю співробітників, фінансовими потоками, основними фондами і таке інше сьогодні перетворилися на великі підприємства. Бюджети багатьох українських університетів становлять понад сто мільйонів гривень.

Оперативне маневрування коштами держбюджету

Головною метою створення системи управління фінансовим забезпеченням сфери освіти є досягнення позитивної динаміки розвитку цієї сфери для повного задоволення потреб населення в якісній і доступній освіті, підприємств — у фахівцях високого профілю. Як наслідок, це приведе до відтворення інтелектуального капіталу в державі і припливу коштів в економіку України за рахунок зростання довіри й популярності вітчизняної сфери освіти за кордоном.

Очевидно, що за нових умов господарювання управляти фінансовими ресурсами такої великої вертикально і горизонтально інтегрованої структури, як Міністерство освіти і науки України, без застосування сучасних інформаційних технологій неможливо.

Представлена на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки за 2008 рік робота «Система управління фінансами в галузі освіти і науки» має на меті на основі аналізу наявного стану та прогнозів розвитку економіки країни розробити систему управління фінансовими ресурсами МОНУ, що передбачає інтеграцію всіх облікових, планових і контрольних функцій в рамках єдиної інформаційно-аналітичної системи, якою є міністерство і підпорядковані йому заклади освіти, науки та виробництва.

Однак відсутність інструменту, що дає змогу вчасно та ефективно реагувати на зміну зовнішнього оточення МОНУ в єдиному інформаційному просторі, значно ускладнює управління процесом формування, розподілу і використання фінансових ресурсів в системі освіти України, що призводить до втрат, насамперед інфляційних, які не визначаються, не аналізуються і не оцінюються.

Основне завдання роботи — розроблення та впровадження інформаційно-аналітичної системи управління фінансовими ресурсами МОНУ у складі «Системи управління фінансовими ресурсами галузі» та «Системи фінансового менеджменту ВНЗ» та інших підпорядкованих МОНУ установ.

Важливим результатом цієї розробки є можливість оперативно маневрувати коштами державного бюджету (загального та спеціального фондів), вчасно задовольняти нові потреби і швидко оцінювати можливості, що з’являються, а також підвищити ефективність, керованість, координацію діяльності всіх підвідомчих економічних об’єктів. Таку можливість надає запропонована концептуальна модель організації системи управління фінансовими ресурсами Міністерства освіти і науки, в якій акцент зміщується в бік формалізованих методів стратегічного планування й оперативного розподілу коштів загальної фундації державного бюджету України.

У зв’язку з цим підвищується роль інформаційно-аналітичної системи моніторингу економіки освіти, дані з якої використовуються для оцінки ефективності використання коштів державного бюджету і є основою для ухвалення ефективних управлінських рішень під час стратегічного планування розподілу коштів загального фонду державного бюджету.

Надійний захист від корупції

Представлені в даній роботі моделі механізмів, що використовуються під час управління фінансовими коштами Міністерства освіти і науки, дають змогу формально обґрунтувати процес планування витрачання грошових коштів загального фонду державного бюджету підвідомчими закладами, а також стимулювати ефективне їх використання протягом бюджетного періоду. Характерною особливістю розроблених моделей є їх використання в рамках бізнес-процесів, реалізованих в єдиному віртуальному інформаційному просторі, утвореному сучасними інформаційними системами і комунікаційними засобами зв’язку.

Основні положення питань управління фінансовими потоками державної системи освіти і науки знайшли своє віддзеркалення в монографіях: «Управление финансовыми потоками Министерства образования и науки Украины», «Модели управления финансовыми потоками Министерства образования и науки Украины», «Система компьютеризированного финансового менеджмента высшего учебного заведения», «Система управління державними фінансами галузевого міністерства» та інші.

Отже, доходимо висновку про високу ефективність розробки «Системи управління фінансами в галузі освіти і науки», що забезпечує прозорість руху коштів, їх використання суворо за призначенням, що унеможливлює їх втрати різної природи і корупційні дії з боку робітників фінансово-економічних служб сфери освіти. Така система може бути рекомендована до впровадження і в інших галузевих міністерствах України.

Анатолій ДАНИЛЕНКО, заступник директора Інституту економіки і прогнозування НАН України, член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук, професор.