Картини Кості Сапуна не можна вивозити

Юний художник із Вінниці Костя Сапун, який має більше 50 картин, десятки виробів з глини, розписує писанки та робить ляльки-мотанки, виборов друге місце на Міжнародному молодіжному фестивалі гончарства «Опішня-2008» на Полтавщині.

Торік на І Міжнародний молодіжний фестиваль гончарства в Опішні Костю не взяли. Йому ще не було десяти років, не вистачало два тижні. «Два тижні — не біда, — казала моя вчителька, коли разом із нею і бабусею ми їхали туди», — розповідає Костя Сапун.

Але журі таки не допустило до творчого змагання. Хлопчик все одно залишився на фестивалі — поза конкурсом.

Тоді ж, на фестивалі, Костя Сапун виставив свої картини. Одного з присутніх вони особливо вразили. Майстер із Санкт-Петербурзької академії мистецтв («Не будемо називати прізвище», — каже Костя) оглянув роботи й запитав: «Костику, правда ж, тобі хтось допомагає? Ти ще малий для такої філософії!»

— Костик після того не міг заснути, — розповідає його бабуся Любов Іванівна. — Повторював: «Виходить, я обманюю людей, і ти, бабусю, те саме робиш, і моя вчителька».

Рівно 45 хвилин знадобилося юному художнику для написання роботи, яку він назвав «Опішнянські краєвиди».

— Коли Костик закінчив роботу, обличчя у недовірливого «метра» стало білим, — каже Любов Іванівна. — Він так зблід, що мені стало жалко чоловіка. Але набрався духу, підійшов до нас і вибачився перед Костею, його вчителькою.

Художник, про якого йдеться, крім Петербурга, проводить майстер-класи в Канаді. А сам родом із України. Після того випадку він не відходив від Кості. Про одну з його робіт — «Ангели мотанки» — сказав, що її не можна вивозити з України. Бо це наш оберіг. Вона створена душею і серцем дитини. Продавати її теж не варто. А Костя й не продає! У нього у Вінниці було чотири персональні виставки, і щоразу знаходилися бажаючі щось придбати. Та хлопчик не погодився. Навіть коли столичний цінитель пропонував його батькам великі гроші.

— Чому ти не продаєш свої роботи? — запитала його Ольга Герасим’юк під час передачі «Без табу» на каналі «1+1».

— Бо я не знаю людини, яка хоче придбати мою картину, не знаю, навіщо вона йому. Це як відриваєш частинку від своєї душі.

— Але ж коли даруєш роботу, теж відриваєш щось від душі?

— Ні! — сказав Костя. — Коли дарую, то від щирого серця. Від того в душі прибуває радості, гарних думок...

Під час нещодавнього пленеру юних художників на території історичного комплексу «Буша» в Ямпільському районі Костик жив в оселі Віталія Пірняка. Хлопець ще не одружений, але батьки збудували йому хату. Гарна вийшла оселя. Юний художник якось запитав господаря, чи знає він, що колись була традиція розписувати печі? Віталій, син директора заповідника «Буша», звісно, чув про це. Але зараз в селі вже цього не роблять. «Я можу!» — сказав Костя. Господар не був проти.

Після цього в Пірняка побільшало гостей. Близькі й далекі сусіди приходять подивитися на розписану піч. Костя використав кольори українського народного орнаменту — білий і червоний. «Заквітчав» комин пелюстками квітів — і в хаті стало веселіше.

— Може, після цього мій Віталій уже ожениться? — жартує мати хлопця Надія Борисівна. — Такого комину, як у його хаті, нема більше ні в кого.

Першою «картину на комині» побачила бабуся-сусідка. Попросила так само розписати піч і в її домі. Подарувала хлопчику домоткану шерстяну верітку. Щоб пам’ятав про її прохання. Милувався розписом ще один чоловік — сам вінничанин, а в Буші купив дім. Теж хоче мати розписану піч. Залишив Костеві ключі від будинку, щоб той міг працювати, коли приїде.

Піч він розписував будівельними фарбами. Каже, їх продають у кожному магазині будматеріалів. У Буші хлопчику подобається. Тому пообіцяв замовникам задовольнити їхні прохання.

Костя так натхненно працював під час пленеру, що за десять днів у нього з’явилося п’ять нових робіт.

Одна з них зветься «Над берегом Вічної ріки». «Він у той час мав з собою поезію Ліни Костенко, — уточнює бабуся, — і йому сподобалася назва вірша». Відтворив також символ бушанської фортеці — Замкову вежу. Картини «Гайдамацький яр» та «Скельний храм» з’явилися під час минулорічної поїздки в Бушу. Дорослі художники кажуть, що дві останні картини дуже професійні.

З фестивалю гончарства «Опішня-2008» Костя Сапун повернувся з грошовою премією від Фонду Леоніда Кучми, запрошеннями до участі у виставках. Відома керамістка Світлана Пасічнюк познайомила хлопчика з італійським меценатом, який опікується школою-ліцеєм кераміки в Опішні. Італієць запросив юного вінничанина показати свої роботи в Італії, усі витрати обіцяв узяти на себе. Першим таку само пропозицію зробив професор пан Шаповалов із Харківської академії мистецтв.

На знімку: «Ангели мотанки», на думку пітерського художника, не можна вивозити з України.

Фото автора.