Виступ Голови Верховної Ради України Арсенія Яценюка під час урочистої церемонії відкриття третьої сесії Верховної Ради України шостого скликання

У суспільстві відбуваються доволі тривалі дискусії щодо довіри українському парламенту. І, на превеликий жаль, така довіра сьогодні дуже низька. Але хотів би розглянути це питання не з точки довіри до інституції як такої, а з точки зору довіри до політичних сил, до політиків, до фракцій, представлених у Верховній Раді. Мова повинна йти про підвищення довіри саме до українських політиків, адже вітчизняний парламент є не що інше, як відображення тих суспільних процесів, які сьогодні відбуваються в Україні. Мова повинна йти про те, що окремий народний депутат України особисто є носієм влади, і не потрібно ховатися за плечі чи то політичної партії, фракції, чи іншої політичної сили. Кожен народний депутат самостійний в прийнятті рішень і відповідальний перед українським народом за прийняття таких рішень.

Щодо ролі Верховної Ради України. Не можна зводити роль парламенту до механічного прийняття законів. Це засіб реалізації, це шлях до досягнення мети. Але механічне прийняття законів не є роллю українського парламенту. Його роль у збереженні демократії, в збереженні демократичних цінностей, у поступовому розвитку української держави та українського суспільства. Ми як парламентарії зобов’язані це забезпечити.

Сьогодні демократія під загрозою. Треба відверто говорити, що лише парламент може зупинити цю загрозу. Загрозу диктатури особистості або диктатури того чи іншого клану. Лише ми з вами, як парламентська інституція, зобов’язані це зробити.

Політичне середовище України надзвичайно агресивне, в ньому не існує правил гри. Тоді як навіть на війні є правила. В українському політичному середовищі все відбувається на самознищення: зради, змови та «візантійщина». Це все основна ознака українського політикуму сьогодні. Але історія дуже жорстока та справедлива: всі тріумвірати ще за часів Римської імперії закінчувалися однаково. Тому тріумвірати сучасності будуть мати той самий кінець.

Шановні колеги, незважаючи на ту боротьбу, яка існує між політичними силами, держава має об’єднатися, і українські політики зобов’язані об’єднатися біля національних пріоритетів. У нас немає іншого виходу. Адже українська держава та її цінності — це те святе, що є в українського парламенту, і те святе, що є у нас. Саме про це повинна йти мова.

У цій залі можуть бути різні позиції по Грузії, Абхазії чи по Південній Осетії. Але в цій залі не може бути різних позицій щодо України. Не для цього нас обирали. Ця зала повинна мати виключно консолідовану позицію щодо долі української держави. На порядку денному повинно стояти те, про що говориться не перший рік, — це закон про внутрішню та зовнішню політику. Ту карту, той магістральний шлях, який повинен сконсолідувати весь парламент. Він має визначити, яким чином і куди рухається Україна, яких результатів ми хочемо досягнути і які системні реформи ми проведемо в нашій з вами українській державі. Саме біля цього порядку денного повинен об’єднатися парламент. Необхідно прийняти такий закон та заспокоїти суспільство. Найважливіше — це стабільність та спокій в українському суспільстві, який може бути досягнутий за рахунок одного: консолідації позиції біля національних пріоритетів. Все інше має відійти на відкуп політиків і стати нормальною політичною боротьбою між опонентами, а не політичними ворогами.

Мова повинна йти і про системні реформи, і про державний бюджет 2009 року, і про «Програму соціально-економічного розвитку України». Найважливіше, що нам треба зрозуміти, це те, що Україна — не бідна держава, гроші в державі є. Що треба зробити, то це сконцентрувати фінансовий ресурс і не дати можливості його розтягувати.

Украй необхідним було б визначити на 2009 рік чіткі пріоритети бюджетної політики. Це — освіта, охорона здоров’я, інфраструктура і беззбиткова політика української держави. Світ потерпає від криз, і ці кризи дали нові можливості й нові шанси для України. Ми маємо всі можливості відновитися як житниця Європи і як потужна аграрна держава. Тому і в бюджеті 2009 року, і в системних реформістських законах ми повинні негайно прийняти пакет законодавства, який стимулював би розвиток АПК і вивів би Україну на перші щаблини розвитку аграрного ринку у світі.