Віктор — із числа обласканих долею. Щастило йому завжди і у всьому, хіба що із зятем не пофортунило. Шахраєм виявився ще тим.
— Подарував мені стару іномарку, я вклав у неї півтори
«штуки» баксів, а він, побачивши сяючу машину, раптом заявив: «Продаю її багатому покупцеві».Вигнав Віктор зятя з квартири й наказав на очі не з’являтися, на похорон його не приходити.
Погарячкував, звичайно, Віктор — адже постраждали й пішли з дому і дочка з онуком — але й через рік своє табу не знімає. Упертий. Але справедливий. Віддав би непутящий родич витрачені гроші на ремонт, інша розмова була б. А то й не заїкається, пройдисвіт.
— Якщо я тесть, то можна зі мною не по честі? — заводиться Віктор.
Сам він із правильних, живе за батьківськими
«поняттями» з дитинства. Чверть століття крутить «баранку», останні роки — на таксі. Клієнт одним приятелем став, додому заходить. Приїхав нещодавно вранці на своїй машині:— Михайловичу, я нічого не забув учора у твоїй
«тачці»?Віктор нагадав, у якому стані його з бару витягав опівночі, а наостанок простягнув барсетку з десятьма тисячами
«зелених». «Крутелик» завжди щедро розплачувався зі своїм таксистом, а цього разу відвалив аж дві сотні доларів. «За чесність!»«
Порядність завжди винагороджується», — любить повторювати Віктор. Він знає, що каже. За два останні роки «грачування» знаходив у машині 17(!) мобілок. І жоден забудькуватий клієнт не з’являвся. Апарати довелося оприбуткувати — молодша донька за виручені гроші причепурилася, батькові-матері подарунки купила. І якби не зять, був би Михайлович стовідсотковим щасливчиком. Але той паразит відкрив лік невдячності....Приклад жлобства по відношенню до Михайловича виявив заїжджий москвич. Під час турпоїздки, в якій Віктор був і водієм, і гідом, гість весь час фотографував околиці. Мабуть, знімки були важливі, інакше не мав би фотограф блідий вигляд, коли загубив апарат біля узбіччя під час зупинки на перекур. Віктор знайшов його в густій траві, віддав власникові, котрий розцвів широкою посмішкою.
— Навіть пляшкою пива не віддячив, — зніяковіло каже Михайлович. — А фотоапарат-то цифровий, дорогий.
Я мовчки поспівчував Вікторові. Невже фортуна відвертається від нього?
Крим.
