«Тримайся подалі від політики, а то буде гірше», — попереджали власницю кафе «Прибой» Ольгу Бортникову в одній з райдержадміністрацій Севастополя. Після акцій проти участі ЧФ у війні з Грузією і демонстрації з нагоди Дня незалежності України «Студентського братства», які збиралися біля цього кафе і навіть залишали там свої прапори і плакати, минулого тижня на територію кафе «Прибой» біля площі Нахімова в Севастополі зайшло близько двох десятків людей. Серед них троє в міліцейській формі. «Комплексна перевірка!», — сказав один у цивільному.

Не надавши жодних документів, ані посвідчень, вони почали ставити найрізноманітніші запитання власниці кафе Ользі Бортниковій. Одночасно чоловіки трощили обладнання, перекидали столи, скидали продукти прямо на підлогу. «Це був справжній погром, розбійна акція, грабіж, — розповідає Ольга. — Мене ніхто не захотів захистити, навіть міліція».

Як з’ясувалося, її дружба з хлопцями зі «Студентського братства» розпочалася давно, коли кілька років тому ця жінка через суд відвоювала своє право приватної власності на кафе і невелику ділянку землі у представників Чорноморського флоту Росії. Був час, коли військовослужбовці ЧФ РФ навіть блокували територію закладу. Тоді на захист українського підприємця й стало «Студентське братство».

Як з’ясував «Голос України», такі випадки не поодинокі. Справа в тому, що більшість чиновників, які працюють в Севастопольській міській адміністрації, більшість депутатів міськради, більшість чиновників в інших державних структурах є колишніми військовослужбовцями Чорноморського флоту Росії, які вийшли на пенсію, пояснює Микола Владзімірський, засновник сайта «Українське життя в Севастополі». Наприклад, Севастопольським державним регіональним телебаченням керує колишній офіцер ЧФ. «Кадрової політики з боку держави в Севастополі на відчувається», — скаржаться українці.

З ним не згодний Геннадій Басов, керівник громадської організації «Русский выбор». «Це нісенітниця. Такої статистики не існує, — рішуче стверджує він. — Що ж до міськради, то депутатів обирають люди. І нічого звинувачувати виборців в їх симпатіях. Коли кораблі ЧФ поверталися від берегів Грузії, тисячі севастопольців зустрічали їх квітами і вигуками «Росія!». Нам потрібні дружба і єдність з Росією. Чорноморський флот — це наша надія і безпека».

«ЧФ — це бряжчання зброєю і залякування, — відстоює протилежну думку Микола Владзімірський. — Його роль — демонстративно-імперська. Останнім часом відбувається також досить цікавий і небезпечний процес переходу від фактичної військової окупації з боку росіян до комерційно-бізнесової окупації. Гроші з Росії перекачуються через структури ЧФ до Криму і тут скуповуються нерухомість, земля, організовуються підприємства. Це на шкоду Україні, зменшує українську присутність в господарській діяльності».

«Поки Чорноморський флот перебуває в Криму, тут буде стабільність, порядок і спокій. І ми робитимемо все можливе, щоб він тут залишився назавжди, — не погоджується з співрозмовником Володимир Тюнін, керівник партії «Российский блок». — Ми не уявляємо собі Севастополь без Чорноморського флоту. Що ж до взаємовідносин росіян і українців, то це взаємовідносини одного народу. Це один народ, одна нація, одна історія, одна культура. Ми один одного не розділяємо».

«Росіяни в Криму здебільшого — це агресивні люди, які ненавидять українців», — розповідає Богдана Процак, голова «Спілки українських жінок». Тендітна жінка носить зачіску з косою в національному стилі і вдягає зазвичай спідницю з вишиванкою. «Наприклад, я боюся їхати в тролейбусі, бо там як раз їдуть безплатно ті бабусі, які прямо так і кажуть: «Ми вас, хохлів, ненавидимо». Ми знаємо, що міліція нас не захистить. Нам розбивають вікна, відкрито погрожують».

За словами співрозмовників, у севастопольських кіосках немає газет українською мовою, на розкладках та у магазинах немає фільмів українською мовою, зайти в книгарню — жодної книгу українською мовою. Попит є, адже в Севастополі з населенням близько 380 тисяч проживають понад 70 тисяч українців, але він не задовольняється. В місті 74 школи, і тільки одна — з викладанням українською мовою. Чи можна це пояснити ринковими відносинами або демографією?