Ось уже десять років, починаючи з 1998-го, Адам Іванович Мартинюк є народним депутатом України. Він народився у багатодітній селянській сім’ї в селі Ветли Любешівського району Волинської області, там і нині проживають його старенькі батьки — Іван Йосипович та Євдокія Андріївна, їхня велика і працьовита родина.

Саме там, на західно-північному кордоні нашої української землі сформувався його характер, починався його трудовий шлях. Він змалку цінував працю, виходив у колгоспне поле із сапою, з косою на сінокіс, частенько трудився на тракторі, випрошуючи його управління у дядьків-механізаторів.

Саме звідси, з мальовничого волинського краю, Адам Мартинюк з батьківським напуттям пішов у велике життя — з відзнакою закінчив Луцький педінститут імені Лесі Українки, працював учителем історії, навчався в аспірантурі, у 26 років став кандидатом історичних наук, працював в Інституті суспільних наук Академії наук України, служив у лавах Радянської Армії, нині офіцер запасу, працював на партійній роботі у Львові й Києві, займався журналістською діяльністю, був Першим заступником Голови Верховної Ради України трьох скликань поспіль.

Мабуть, кожен з нас був свідком пристрасних і принципових виступів і заяв Адама Івановича з парламентської трибуни в ході дискусій при обговоренні чергових законопроектів і постанов. Ми бачили першого віце-спікера вмілим і впевненим під час ведення засідань, коли він своїми глибокими знаннями і багатим життєвим досвідом, здоровим глуздом і винятковою пам’яттю, спокійною врівноваженістю і холоднокровністю, примноженими властивим йому поліським гумором, міг «розрулити» найскладніші й найзаплутаніші проблеми. Практично він завжди знаходив прийнятну «золоту середину» в протиріччях сторін, робив правильні висновки і забезпечував конкретні й результативні рішення та дії. Усе це гарантує йому авторитет і повагу в усіх політичних колах суспільства.

Та серцем і душею Адам Іванович завжди біля рідної батьківської землі. Високий життєвий злет доповнюється його щирістю і добротою, порядністю і скромністю до простих людей, яким він цілком і повністю присвятив свою діяльність. У міру своїх можливостей як тільки може допомагає жителям району, старається виконати буквально кожне прохання.

Мені не раз доводилося бувати з Адамом Івановичем на його малій батьківщині. І щоразу був свідком тих складних і малих справ, які він робить для поліпшення добробуту людей, особливо фронтовиків, ветеранів праці, чорнобильців, багатодітних сімей.

Ось і недавно під час своєї відпустки народний депутат, перший заступник голови парламентської фракції комуністів, голова міжфракційного депутатського об’єднання «Волинь» Адам Мартинюк знову побував на Любешівщині. Три напружені дні, кожен з них насичений важливими й святковими подіями, які мають непересічне значення для місцевих мешканців.

У рамках повної газифікації району, якій він активно сприяє, відбулося запалювання «блакитного вогника» в селах Невірі і Ветлах. Тим самим вони поповнили перелік уже газифікованих з його допомогою Любешіва, Бірок, Малої Глуші, Щитині, на черзі — Мукошин та інші населені пункти.

На урочистих мітингах у Невірі і Ветлах виступили сільські голови Микола Фурцик і Любов Павлик, голова райдержадміністрації Василь Корець, голова районної ради Валерій Панасюк, заступник голови облдержадміністрації Василь Дмитрук, заступник голови «Волиньгазу» Роман Ілляшик, начальник управління газового господарства Петро Болібрух та інші. Й у кожному виступі були щирі слова подяки Адаму Івановичу та іншим спонсорам-доброчинцям.

Бурхливими оплесками односельчани зустрічали виступи Адама Мартинюка, який по праву запалив перший газ, що обігріватиме хліборобські оселі.

Разом з керівниками району Адам Іванович побував у селі Лобна, де у 1943—1944 роках діяло партизанське з’єднання під командуванням двічі Героя Радянського Союзу Олексія Федорова. Відвідав музей партизанської слави, який зараз ремонтується і реконструюється. Поклав квіти до могили Героя Радянського Союзу Володимира Бондаренка, який пустив під укіс 11 ешелонів противника і знищив 300 гітлерівців, а також до братської могили радянських партизанів, які загинули в боротьбі з німецько-фашистськими окупантами. Тут же, як мовиться, на місці, у телефонному режимі з лідером фракції КПУ Петром Симоненком було погоджено, що для завершення капітального ремонту музею народні депутати-комуністи скерують 100 тисяч гривень своїх власних коштів.

Під час поїздки Адам Іванович ознайомився з будівництвом школи у селі Мукошин, православної церкви в селі Погулянці, а в рідних Ветлах побував у сільській раді, дільничній лікарні, пожежній частині, ознайомився із завершенням будівництва актового залу середньої школи, яка споруджена з його участю і є однією з кращих в області. Всі ці об’єкти зводяться чи капітально ремонтуються за рахунок залучених народним обранцем коштів спонсорів-благодійників.

До речі, у такий спосіб лише за останні роки на рідну Любешівщину зусиллями Адама Івановича надійшло понад п’ять з половиною мільйонів гривень. Завдяки його піклуванню у с. Мукошин споруджено Народний дім, до складу якого входять клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв’язку, у с. Любешівська Воля став до ладу новий клуб, у райцентрі здано в експлуатацію чудовий, без перебільшення, найкращий серед такого рівня в області стадіон «Колос». Реконструюються клуби в Березичах, Люб’язі, Хоцуні, Щитині, у Бихові, облаштовані кладовища в Селіску і Ветлах, відремонтовано школи в Люб’язі і В’язівно, дитячі садочки в Любешові й Деревку, ФАПи в Шлапані і Люб’язі. А віруючі 16 населених пунктів одержали відчутну допомогу для зведення духовних храмів.

Служать людям санітарні автомобілі та інше сучасне медобладнання і різноманітні ліки, виклопотані для районної і Ветлівської дільничної лікарень та інших лікувально-профілактичних установ. Зміцнено матеріально-технічну базу райуправління міліції, редакції газети «Нове життя», районного Будинку культури і районної бібліотеки. У скрутний час холодів допомагав установам та населенню вугіллям. Попереду — захоплюючі задуми щодо асфальтування доріг на території району, повна його газифікація та інші заходи.

Не перелічити фактів допомоги окремим землякам у розв’язанні різноманітних житейських питань. Ось рядки одного з численних листів до народного депутата:

«Шановний Адаме Івановичу! Знаючи, що Ваше серце не байдуже до чужої біди, ми звернулися до Вас із проханням надати нам матеріальну допомогу для придбання слухових апаратів нашому синочку Андрійку, — пише сім’я Нестеруків із села Погулянка. — З того щасливого для нас часу минуло півтора місяця. Великим, приємним здивуванням було те, що наш Андрійко став промовляти роками очікувані слова «мама», «баба». Ці слова синочок говорить завдяки Вам, дорогий Адаме Івановичу... Вдячних Вам людей з кожним роком стає дедалі більше. Наша сім’я вірить в те, що мине небагато часу, і наш Андрійко прийде до Вас зі словами вдячності, промовляючи їх сам».

Як бачимо, відповідно до своїх високих повноважень Адам Іванович наполегливо працює на благо як нашої країни, так і своїх земляків. Тож і не дивно, що на останніх виборах до Верховної Ради України у вересні минулого року за список Комуністичної партії, кандидатом у народні депутати від якої був і А. І. Мартинюк, у Любешівському районі проголосували 20 відсотків виборців, що є найкращим результатом для КПУ серед усіх районів України.

У Любешові відбулася зустріч Адама Івановича з депутатами районної і сільських рад. У своєму виступі він детально розкрив зовнішню і внутрішню політику держави, зупинився на важливих соціально-економічних завданнях, розповів про законотворчу діяльність парламенту, поділився думками щодо роботи органів місцевого самоврядування, відповів на численні запитання народних обранців.

Прийнято рішення, щоб фракція комуністів у районній раді, місцевий актив розробили цілеспрямовану програму вирішення за допомогою народного депутата найгостріших соціально-економічних проблем району на 2008—2009 роки.

Конкретна, змістовна розмова з приводу перспектив подальшого розвитку відбулася також з керівництвом району, керівниками управлінь і виробничих господарств Василем Гріневичем, Адамом Курінчуком, Михайлом Шубалим, Віктором Симоновичем, Василем Матейчиком, Петром Горщаром, Сергієм Хвесиком, Василем Зімичем, Петром Бущиком та іншими.

Всюди, де побував народний депутат України Адам Мартинюк, відбувалися зустрічі з виборцями. Відверто говорили про наболілі питання директори шкіл Лариса Юхимук, Раїса Крат і Надія Колтунович, лікар Андрій Костюк, ветерани Андрій Грицюк, Андрій Мартинчук, Березичівський сільський голова Василь Романюк, жителі сіл Надія Божко, Ігор Баранов, Ольга Мацерук, Марія Ковшук, Анатолій Яцик, Марія Солошик — всього майже 50 осіб.

Звичайно, люди разом зі своїми щоденними побутовими проблемами і проханнями радили Адаму Івановичу і його колегам-комуністам і надалі сприяти відродженню України, зміцненню її національної безпеки і оборони, забезпеченню реальної політичної та економічної незалежності, підвищенню добробуту і соціальної справедливості, захисту конституційних прав і свобод кожної людини.

Отож у робочому блокноті Адама Мартинюка з’явилися нові людські проблеми — будівництво і ремонт доріг та мостів, допомога дитячим садкам, навчання дітей, працевлаштування молоді, лікування людей, спорудження шкіл і церков, інші виробничі та житейські питання...

Як кажуть, є над чим працювати. І Адам Іванович запевняв, що він гідно представлятиме земляків у вищих органах влади, разом зі своїми товаришами по партії самовіддано служитиме рідному народу і державі.

У ході поїздки відбулася зустріч з ректором Луцького національного технічного університету Віктором Божидарніком, який повідомив про присвоєння рішенням Вченої ради Адаму Мартинюку звання почесного доктора університету за суспільно-значущий вклад у розвиток державного будівництва, видатні заслуги в галузі освіти, науки та культури, за вагоме сприяння та великий особистий внесок у становлення і розвиток Луцького національного технічного університету, в посиленні ролі та зміцненні його авторитету як освітньо-наукової та культурної інституції.

Треба сказати, що Адама Івановича зустрічали як почесного і бажаного гостя — з хлібом-сіллю, з букетами квітів, з концертами художньої самодіяльності. Люди від усієї душі дякували йому за все те добре і корисне, що він зробив і робить для них, поздоровляли його з недавнім днем народження, бажали йому і його сім’ї щастя і міцного здоров’я, довгих років життя, говорили, що в церкві моляться за його успіхи.

Можна було б навести багато простих і щирих слів, почутих мною на Любешівщині. Наведу слова пенсіонерки Віри Маковської, яка свого часу очолювала Ветлівську сільську раду:

— Ми пишаємося тим, що у нас є такий знаменитий земляк, як Адам Мартинюк. Кожен приїзд цього авторитетного та відповідального політичного і державного діяча — то справжнє свято для всіх нас. Без його уваги не залишається жодна людина, жодна проблема. Ми знаємо його невтомних батьків і його велику родину. Знаємо нашого Адама з дитячих літ, вчимо на його прикладі своїх дітей й онуків. Ми низько вклоняємося нашому видатному і улюбленому поліщуку за глибоке розуміння і постійну підтримку, за гаряче бажання допомогти людям. Ми чекаємо на нові приїзди народного депутата на рідну волинську землю і просимо Бога благословити його кожен крок, його кожен день. Щастя і здоров’я Вам, наш дорогий і шановний Адаме Івановичу!

Іван ГАВРИЛИШИН,журналіст.