Хто і навіщо залив кров’ю Кавказ

Компартія України та її парламентська фракція вважають за необхідне не тільки дати суспільно-політичну оцінку подіям на Кавказі, а й розібратися в першопричинах того, що сталося, розкрити істинні мотиви й цілі закулісних замовників «розморожування» міжнаціональних конфліктів у Євразії.

Зрозуміло, долю Південної Осетії і Абхазії має вирішувати сам народ цих республік. Однак усупереч міжнародному праву й угодам, усупереч здоровому глузду безпосереднім винуватцем трагедії на Кавказі є режим Саакашвілі, оскільки саме за наказом грузинського президента було скоєно акт геноциду проти мирного населення Південної Осетії. Ця сама доля чекала Абхазію.

Треба сказати, що саме Росія зупинила кровопролиття. Це була єдина можливість зберегти життя людей.

26 серпня 2008 року Росія визнала незалежність Південної Осетії і незалежність Абхазії, при цьому враховувалося вільне волевиявлення осетинського й абхазького народів, положення Статуту ООН, декларації 1970 року про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин між державами, Гельсінкський Заключний акт НБСЄ 1975 року, інші основоположні міжнародні документи.

Спроби реакційних західних політиків, українських помаранчевих націоналістів і засобів масової інформації, що їм підспівують, виправдати дії цього фашиста нібито «захистом територіальної цілісності Грузії» — верх цинізму. Не менш зухвало лунають і грубі заяви, що Росія начебто «порушила міжнародне право», стала на перешкоді продовженню геноциду і воєнної агресії Грузії, примусила її до миру.

Комуністи заявляють: політиканам, котрі використовують як єдиний доказ своєї правоти установки залпового вогню «Град», прямою наводкою б’ють по жінках, старих і дітях, — немає ні виправдання, ні прощення! Закликаємо нашу державу наслідувати приклад Росії про визнання незалежності Південної Осетії і Абхазії.

Співучасником злочинів Саакашвілі є його націоналістичний двійник Ющенко, який озброїв свого тбіліського поплічника до зубів. Мирним жителям Цхінвалі — осетинам, грузинам, росіянам, українцям, а також миротворцям — і несли смерть снаряди, випущені з гармат, зроблених у нашій країні. Тому Ющенко — такий же вбивця, як і Саакашвілі.

«Помаранчевий» президент не тільки пособник, а й приховувач злочинів грузинського диктатора, який намагається забезпечити тому дипломатичне алібі. Замість того, щоб засудити криваві злодіяння офіційного Тбілісі, він фактично оголосив Саакашвілі героєм, як зробив це раніше стосовно фашистського ката — оунівського ватажка Шухевича.

Президенти Грузії та України несуть пряму відповідальність за трагедію на Кавказі. Своїми діями вони ганьблять народи наших країн, котрі завжди відзначалися миролюбством, толерантністю і співчуттям до чужого горя.

При цьому Саакашвілі та Ющенко — лише дрібні пішаки в грандіозній і дуже небезпечній геополітичній грі, затіяній Заходом на чолі зі США заради досягнення світового панування.

Перший етап післявоєнного переділу належить до кінця ХХ сторіччя. Захід тоді зробив ставку на розвалення світової системи соціалізму і її ядра — СРСР, бачачи в цьому можливість переглянути Потсдамські та Гельсінкські угоди. А як п’яту колону в таборі свого історичного противника він успішно використовував націоналізм — єдину силу, що змогла розв’язати це завдання зсередини, розпалюючи етнічну й релігійну ворожнечу між братерськими народами.

От чому в більшості постсоціалістичних країн США як улаштовувачі нового світового порядку передали владу саме націоналістам. А в Росії та Югославії допомогли їм захопити окремі суб’єкти федерації, перетворивши їх на «троянського коня» чужоземного впливу.

Націоналісти виправдали виявлену їм довіру. Вони провели руйнівні реформи в економіці, перетворивши свої країни на об’єкт безжалісного розгарбування Заходом. Головним пріоритетом зовнішньої політики націоналісти проголосили вступ до контрольованих США міжнародних організацій і військово-політичних блоків. Саме в період їхнього панування було створено вогнища міжетнічної напруженості, що роз’їдають сьогодні євразійський простір, — в Косово, Придністров’ї, Абхазії, Південній Осетії, Нагорному Карабаху, Криму тощо.

Після цього США та їхні союзники приступили до другого етапу післявоєнного переділу світу, щоб остаточно прибрати до рук Балкани, затвердитися на Кавказі й у Середній Азії, перешкодити зближенню Росії, України, Казахстану й Білорусі, що намітилося.

Для розв’язання цих геополітичних завдань було обрано тактику прямого політичного втручання у внутрішні справи суверенних держав. Настала пора інспірованих ззовні «кольорових революцій». Так Грузія та Україна перетворилися на сателітів США і НАТО, на плацдарм проти Росії. Другий післявоєнний переділ світу було завершено.

Однак американський імперіалізм не поставив на цьому крапку. Сьогодні він приступив до реалізації плану третього етапу післявоєнного переділу світу, мета якого — створити модель міжнародного устрою, що виключає можливість появи на планеті якогось іншого центру впливу, крім США. В цьому плані знову порушується питання про тимчасове перебування на території України Чорноморського флоту Російської Федерації, зірвано участь України в Єдиному економічному просторі з Росією, Білорусією і Казахстаном, проводяться інші провокаційні дії.

Улаштовувачі нового світового порядку пішли на страшний злочин перед людством: вони свідомо «розморозили» цілу низку вогнищ етнічної напруженості у Великій Євразії — в Косово, Тибеті й на Кавказі, щоб під личиною «миротворців» захопити ці території, як це уже сталося в Афганістані та Іраку.

Таким чином, Цхінвальська бійня і події, що наступили за нею, —закономірний результат злочинної проамериканської політики націоналістів Саакашвілі та Ющенка.

Депутатська фракція комуністів, проаналізувавши трагічні події на Кавказі, заявляє:

Верховна Рада України від імені українського народу повинна висловити глибоке співчуття родинам і близьким усіх загиблих і потерпілих від агресії Грузії проти народу Південної Осетії і підтримати ініціативу громадських організацій і громадян стосовно направлення в цей регіон невідкладної гуманітарної допомоги.

Правонаціоналістичні режими, що утвердилися в Україні і Грузії в результаті так званих «кольорових революцій», не мають ніякого відношення ні до демократії, ні до захисту національних інтересів. Єдина їх мета — пристебнути наші країни до агресивної зовнішньої політики США, посварити з нашим стратегічним партнером Росією і втягти до НАТО.

Ми звертаємося до парламенту, до прогресивної громадськості країни із закликом категорично засудити віроломну агресію Грузії стосовно Південної Осетії, засудити націоналізм як серйозну загрозу нашому народові, міжнародній безпеці. Стрімка мілітаризація націоналізму збільшує цю загрозу в сто разів. Ось чому вимагаємо від президента, прем’єра і спікера відкликати свої підписи під листом до НАТО з проханням надати Україні ПДЧ.

Ми вимагаємо від президента Ющенка припинити ганьбити Україну, підтримуючи агресора і масового вбивцю Саакашвілі! Звертаємося до народних депутатів України визнати дії президента Ющенка із беззастережної підтримки воєнної агресії Грузії проти народу Південної Осетії такими, які не відповідають національним інтересам України, її Конституції і законам, і в зв’язку з цим пропонуємо розпочати процедуру його імпічменту.

Ми наполягаємо на створенні спеціальної слідчої комісії Верховної Ради для розгляду питання про те, хто з керівництва України, з якою метою і в яких обсягах організував озброєння фашистського режиму Тбілісі, що заплямував себе геноцидом у Південній Осетії.

Вважаємо за необхідне терміново прийняти закон про припинення на території України усіх військових навчань, у яких задіяно військові підрозділи НАТО, і заборонити їхнє перебування в нашій країні.

Пропонуємо Верховній Раді негайно прийняти нову редакцію Конституції, а також закон про основи внутрішньої і зовнішньої політики, що забезпечує постійний нейтралітет України і забороняє її керівникам надавати військову і морально-політичну підтримку організаторам етнічних чисток.

Ні націоналізму!

Хай живе мир і дружба між народами!

Голова фракції Петро СИМОНЕНКО.