Минулої неділі Україна святкувала День шахтаря. Тож у Червонограді на центральній площі зібралося близько п’яти тисяч шахтарів, членів їхніх сімей, пенсіонерів, які все життя віддали шахтарській праці. Щоправда, не в усіх у них був святковий настрій, бо занадто багато проблем накопичилося в галузі, а відтак — і в шахтарському містечку. Сьогодні в Львівсько-Волинському басейні працює лише вісім шахт виробничою потужністю 3350 тисяч тон вугілля на рік. Колись було 19. Однак за існуючих промислових запасів, що становлять 97777 тисяч тонн, потрібно будувати нові шахти, переоснащувати старі, дбати про безпеку праці й, звичайно, підвищувати зарплату. Однозначно, що без державної підтримки цього не зробити.

Чи є розуміння складності й неможливості відкладати в довгий ящик усі ці проблеми? — з таким запитанням червоноградці прийшли на центральну площу, де планувалася зустріч з Головою Верховної Ради Арсенієм Яценюком. І, треба сказати, що з першої ж хвилини тут запанувала атмосфера взаєморозуміння і довіри. Арсеній Яценюк зізнався, що залишив чимало справ, і все ж таки приїхав до Червонограда на шахтарське свято.

— У нас склалося так, — сказав він, — що на перше місце ставлять Донецьк, Луганськ і часто-густо забувають про Львівщину. Але це три регіони, об’єднані проблемою, три регіони, які мають спільну біду, і, без сумнівів, будуть мати спільне енергетичне майбутнє. Дуже прикро, що ми починаємо кожен мітинг, згадуючи людей, які загинули на шахті. І я сьогодні, поспілкувавшись із міською, обласною владою, прийняв рішення про будівництво пам’ятної стели загиблим шахтарям біля церкви Святої Варвари за власні кошти. Прикро, що такої стели не було досі. Але, я думаю, що ми її за півроку побудуємо.

Нещодавно глава парламенту спускався в лаву на шахті ім. Гайового на Донеччині — в шахту так званого крутого падіння — саме таку, що через аварійність та кількість нещасних випадків заборонені в Європі для експлуатування взагалі.

— Я спустився в шахту, — розповідав А. Яценюк громаді Червонограда, — горизонт був 980 метрів, зайшов у лаву, дістався самого відбійного молотка, який тримав хлопець на ім’я Анатолій (я йому зараз вітання передаю). І скажу вам, що я побачив пекло на землі, яке називається шахтарською працею. І коли цей хлопець сказав, що він заробляє 3,5 тисячі гривень на місяць, це вбило мене. У нас у Києві водії більше заробляють. А ця людина кожного дня спускається в забій і кожного дня сім’я може попрощатися з нею. Чому ж у нас немає високої заробітної платні для шахтаря? Ціна за метал, а це те, куди йде коксівне вугілля, збільшилася на 300 відсотків, ціна на енергетичні ресурси — газ, електроенергію — останнім часом збільшилася на 200 відсотків, а заробітна платня піднялася максимум на 60. Де ж принцип соціальної справедливості? Не треба нічого приймати, не треба йти в парламент, не треба просити про прийняття нових законів — треба користуватися головою і треба запитати: 7,1 мільярда гривень цього року виділено для шахтарів, хіба цього замало, щоб підняти заробітну плату вдвічі? Хіба цього замало, щоб підтримати нормальну роботу шахтаря?

Цього самого дня у Львові А. Яценюк наголосив на брифінгу, що товарної продукції вироблено також на сім мільярдів. Виходить, що на видобуток 50 відсотків вугілля повністю виділено дотацію держави. «Куди діваються мільярдні кошти? Яким чином вони освоюються? І після цього говорять, треба ще щось прийняти?! Тут треба розібратися, в першу чергу, у вищих лавах українського керівництва, куди діваються виділені дотаційні кошти, яким чином їх використовують? Чому фінансують шахти, які будуть закриватися, і туди чомусь, через незрозумілі причини, прибуває нове обладнання, нові технології... А через півроку ці шахти затоплюються. Мільярдні кошти залишаються поза межами контролю і їх ефективного використання», — зазначив він.

Глава парламенту пообіцяв червоноградським шахтарям посприяти прийняттю закону про престижність шахтарської праці, причому ще в цьому політичному сезоні. Однак прийняття цього закону, підкреслював він, не вирішить проблем галузі, якщо не буде здійснено бюджетне фінансування і галузь не буде реформована за ринковими принципами. Адже лише тоді директора підприємства не будуть змушувати відвантажувати вугілля по 440 гривень, коли ринок купує це вугілля по 800 гривень...

На завершення свого виступу перед шахтарями Голова Верховної Ради сказав: «Ви добре пам’ятаєте ті часи, коли на цій площі збиралися по 15 тисяч шахтарів, яким не платили зарплату місяцями. Часи міняються. Так, ми стоїмо на порозі ще одних змін. Ми стоїмо на порозі ще одних виборів. Але Україна сьогодні, головне, стоїть на порозі великого виклику — чи здатні демократи об’єднатися (теза про двох українців і трьох гетьманів досі актуальна). І на превеликий жаль, якщо в демократичному таборі, який, до речі, народжувався тут, і колиска націонал-патріотична також знаходиться тут, не буде порозуміння, то не буде ладу і в Україні. Та я знаю, що ми це перейдемо. У нас світле майбутнє. Я хотів би кожному з вас поклонитися за ту роботу, яку ви робите, і знайте, що все залежить від нас особисто, як ми будемо вірити, як ми будемо робити, ми переможемо. Слава Україні!»

Цього ж дня Арсеній Яценюк узяв участь в урочистостях з нагоди відкриття у Львові студентського комплексу Інституту банківської справи. Це перший студентський комплекс, збудований за роки незалежності. Загальна площа — 10 тисяч квадратних метрів; вартість — понад 30 мільйонів гривень, які були виділені за рішенням правління НБУ. Комплекс включає студентський гуртожиток на 350 місць, а також готельні номери, в яких зможуть жити ті, хто проходитиме курси підвищення кваліфікації, учасники наукових семінарів тощо. Крім того, в комплексі обладнано сучасний спортивний та актовий зали, бібліотека. Планується, що при студентському комплексі запрацює перший пункт самообслуговування в системі НСМЕП (національна система масових електронних платежів) та інформаційний центр.

Львівська область.